Ковелін
| Ковелін | |
|---|---|
 Ковелін | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Cv[2] |
| Хімічна формула | CuS |
| Клас мінералу | Сульфід міді |
| Nickel-Strunz 10 | 2.CA.05a[3] |
| Dana 8 | 2.8.12.1 |
| Генезис | Екзогенний метасоматичний |
| Ідентифікація | |
| Колір | Індиговосиній, темносиній |
| Форма кристалів | Пластинки |
| Сингонія | гексагональна сингонія |
| Спайність | Досконала |
| Злам | Нерівний до раковистого |
| Твердість | 1,5 - 2,0 |
| Блиск | Напівметалічний |
| Прозорість | Непрозорий |
| Колір риси | Сірий до чорного |
| Густина | 4,6 - 4,8 г/см³ |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Нікколо Ковелліd[3] |
| Типова місцевість | Везувій[3] |
 Ковелін у Вікісховищі | |
Ковелі́н, або мі́дне інди́го, або ковелі́т (рос. ковеллин; англ. covellite, covelline, covellinite, indigo copper; нім. Covellin m, Kupferindigo m) — мінерал класу сульфідів, сульфід міді, сірчистий різновид мінерального виду ковелін — клокманіт.
Етимологія[ред. | ред. код]
Вперше описаний у 1827 році італійським мінералогом Нікколо Ковеллі (1790¬—1829) за зразками, знайденими неподалік від вулкана Везувія. Названий на його честь у 1832 році французьким геологом і мінералогом Франсуа С. Бьоданом. Припущення щодо того, що різновид мідної руди, названий «синім мідним склом» (нім. Blaues Kupferglas), знайдений в шахті поблизу Зангерхаузена, може бути новим мінеральним видом між халькопіритом та халькозином, висловлював Йоганн Карл Фраєслебен[de] у 1815 році.
Опис[ред. | ред. код]
Формула CuS або Cu2CuS3 (Cu2SCuS2). За Є.Лазаренко містить (%): Cu — 66,48; S — 32,52. Домішки — Fe, Se, Ag, Pb.
Кристалізується в гексагональної сингонії. Вид симетрії дигексагонально-біпірамідальний.
Звичайно спостерігається у вигляді тонких прожилків, примазок та порошкуватих і сажистих мас. Кристали трапляються рідко і мають пластинчастий габітус з розвитком пінакоїда {0001} і пірамідальних граней {1011}. Інколи ковелін утворює епітаксичні зростання з піритом або сфалеритом.
Колір ковеліну індигово-синій, темно-синій. Колір риси сірий до чорного. Блиск напівметалічний, матовий. Непрозорий. Спайність досконала. Твердість 1,5-2,5. Крихкий. Питома вага 4,6-4,7. У тонких листочках гнучкий. Оптичні властивості: одноосьовий, позитивний, дисперсія сильна. Сильно анізотропний.
Утворення і родовища[ред. | ред. код]
Ковелін є типовим екзогенним мінералом зони вторинного збагачення мідних сульфідних родовищ, де утворюється за рахунок метасоматичного заміщення інших сульфідів. Розвивається метасоматичним шляхом по сульфідам міді: халькопіриту, борніту, халькозину. У деяких місцях (родовища Б'ютт, США) ковелін відомий як гідротермальне утворення.
Самостійних родовищ не утворює. У великих масах був знайдений в Новій Зеландії. Зустрічається в Італії, Німеччині, Сербії, Чилі, США (Колорадо, Монтана). У незначних кількостях кількостях він наявний майже у всіх родовищах міді. Великі кристали і кристалічні групи ковеліну знайдені у руднику Калабона в Сардинії і родовищі Б'ютт у Монтані, США.
Практичне значення[ред. | ред. код]
Разом з іншими сульфідами міді, особливо з халькозином, ковелін розробляється як мідна руда. Цей мінерал є природним надпровідником.[4] Крім того, непрозорі кристали з яскравим блиском роблять його привабливим для колекціонування.
Основний метод збагачення — флотація. В лабораторних умовах ковелін можна отримати за допомогою анаеробних бактерій.[5]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Benedetto, F.D., Borgheresi, M., Caneschi, A., Chastanet, G., Cipriani, C., Gatteschi, D., Pratesi, G., Romanelli, M., Sessoli, R. (2006). «First evidence of natural superconductivity». European Journal of Mineralogy 18 (3): 283—287.(англ.)
- ↑ Gramp, J.P., Sasaki, K., Bigham, J.M., Karnachuck, O.V., Tuovinen, O.H. (2006). «Formation of Covellite (CuS) Under Biological Sulfate-Reducing Conditions». Geomicrobiology Journal 23 (8): 613—619.(англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ковелін // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ковелін // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Хёрлбат Н., К. Клейн. Минералогия по системе Дэна. Пер. с англ. — М. Недра, 1982. — 728 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ковелін. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
- Ковеліт в базі мінералів [Архівовано 7 Січня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
- Характеристика ковеліту [Архівовано 24 Жовтня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
