Кріль європейський
| Кріль європейський Період існування: пізній еоцен – сучасність
| |
|---|---|
| |
| Oryctolagus cuniculus | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Зайцеподібні (Lagomorpha) |
| Родина: | Зайцеві (Leporidae) |
| Рід: | Кріль (Oryctolagus) |
| Вид: | Кріль європейський (O. cuniculus)
|
| Біноміальна назва | |
| Oryctolagus cuniculus (Linnaeus, 1758)
| |
| |
| вихідний ареал кроля європейського і область його поширення після розселення людиною | |
| Синоніми | |
|
Lepus cuniculus Linnaeus, 1758 | |
Кріль європейський[1], кріль дикий[2], кріль, кролик[3], трусь[4] (Oryctolagus cuniculus) — плацентарний ссавець, представник роду Кріль (Oryctolagus) з родини Зайцевих (Leporidae).
Опис[ред. | ред. код]
Має довжину тулуба 35–50 см, вуха — 6–7 см. Вага від 1.5 до 2.5 кг (домашні кролі можуть бути більшими). У цієї тварини хутро бурувато-сіре з дрібним шриховим малюнком. Низ тулуба білий або з домішкою сіруватого тону. Хвіст короткий і сірий, а нижня сторона хвоста біла. Меланістичні екземпляри не є незвичайними[5].
Розповсюдження[ред. | ред. код]
_%D0%B2_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%97%D0%BE%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D1%8E_%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82%D1%83_%D1%96%D0%BC._%D0%86._%D0%86._%D0%9C%D0%B5%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0.jpg)
_%D0%B2_%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%86%D1%96%D1%97_%D0%97%D0%BE%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D1%8E_%D0%9E%D0%B4%D0%B5%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%82%D0%B5%D1%82%D1%83.jpg)
Дикий кролик мешкає у Західній та Центральній Європі, Північній Африці. Акліматизовано в Австралії, Новій Зеландії, Північній та Південній Америці.
У XIX ст. дикого кролика завезено на південь України — в Одеську, Миколаївську та Херсонську області.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Живе дикий кролик у невеличких лісах, чагарниках, відкритих просторах, садибах, парках, а також навіть у старих каменоломнях (в Україні). Дикий кролик риє нору, де мешкає з року в рік, створюючи нові ходи.
Активний більш за все в нічний час, хоча і вдень може харчуватися. Дикий кролик полігамний. Розмножується дуже швидко. Статева зрілість наступає менше ніж за рік, інколи в 5–6 місяців. В Україні дикий кролик розмножується з березня по вересень-жовтень. Приносить 3–4 виводки по 3–7 кроленят, за рік 1 самиця народжує 15–20 кроленят. У південній Європі дикий кролик розмножується з березня до жовтня. Приносить 3–5 виводків по 5–6 кроленят, максимально у посліді зафіксовано 12 тварин. Ще швидше процес розмноження відбувається в Австралії та Новій Зеландії. Тут дикий кролик розмножується майже весь рік, окрім середини літа (Австралія), або взимку (Нова Зеландія). У Новій Зеландії за рік народжується 20 кроленят, в Австралії — 40 кроленят.
Вагітність у дикого кролика триває 28–30 (інколи 40) днів. Молочне харчування кроленят триває близько місяця. У молодняка дикого кролика досить висока смертність — у перші 3 тижні гине близько 40% тварин. Особливо висока смертність у місцевостях з піщаним ґрунтом.
Тривалість життя дикого кролика сягає 5–6, інколи 10 років.
Людина й дикий кролик[ред. | ред. код]
Кріль європейський — один з небагатьох видів ряду зайцевих, що був одомашнений. Людина вже багато століть займається розведенням кроликів. Також дикі форми кроля є об'єктом полювання.
Разом з тим швидке розповсюдження цієї тварини приносить значну шкоду. Особливо пасовищам, посівам. Саме з проблемою контролю над популяцією диких кроликів зіткнулися в Австралії. У 1840 році туди завезли з Європи 16 диких кроликів, а до початку XX ст. вони розплодилися настільки, що стали загрозою економіці країни. Сюди завозили їхніх природних ворогів — лисиць, горностаїв, ласок, тхорів, але це не допомогло. Після цього у 50-х роках XX ст. було вирішено застосувати вірус міксоми, який викликає спустошливу епізоотію — міксоматоз. Спочатку цей захід дав добрі результати — загинуло близько 90% тварин, проте вже у 60-ті роки дикий кролик зумів пристосуватися й практично відновити свою чисельність.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Решетило, О. Зоогеографія : навч. посіб. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2013. — С. 177.
- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 192.
- ↑ Паночіні, С. Словник біологічної термінології. — Х. : Рад. школа, 1931. — С. 33.
- ↑ Трусь // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Tislerics, A. (2000). Oryctolagus cuniculus. Animal Diversity Web. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 27.12.2021. (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Lagomorph Specialist Group (2008). Oryctolagus cuniculus. In: IUCN 2008. IUCN Red List of Threatened Species. Downloaded on 2009-25-03. Database entry includes a brief justification of why this species is Near Threatened
|
| ||||||||