Ласло Текеш
| Ласло Текеш | |
|---|---|
| угор. Tőkés László | |
 | |
|
Нині на посаді | |
| Народився |
1 квітня 1952 (72 роки) Клуж-Напока, Румунська Народна Республіка |
| Відомий як | політик, парох |
| Громадянство | Румунія |
| Alma mater | Protestant Theological Institute of Clujd (1975) |
| Політична партія | незалежний політик |
| Батько | Іштван Текеш |
| Професія |
політик єпископ |
| Релігія | Кальвініст |
| Нагороди | |
| tokeslaszlo.ro | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ласло Текеш[1] (також Ласло Тьокеш (або Василь Тьокеш)[2], рум. Vasile Tekeș, угор. Tőkés László; 1 квітня 1952, Клуж-Напока) — угорський протестантський єпископ в Румунії. Також румунський політик, трансільванський угорець, який став однією з ключових фігур Румунської революції 1989.
Депутат Європейського парламенту.
Біографія[ред. | ред. код]
Іштван Текеш — батько Ласло Текеша — був професором теології. Коли Ласло виповнилося 16 років, 1968 Ніколае Чаушеску ліквідував, прикриваючись адміністративно-територіальною реформою, Муреш-Угорську автономну область — це залишило важке враження в душі юного угорця.
З 1970 Ласло — активний учасник Угорського національного підпілля. Закінчив 1975 Протестантський теологічний інститут Клуж-Напока, став священнослужителем Реформатської церкви в Соціалістичній республіці Румунія, тісно пов'язаної з Угорською реформатською церквою. У 1980-ті роки Текеш регулярно передавав за кордон відомості про неблагополучну ситуацію з прав людини в Соціалістичній республіці Румунія.
— згадує Текеш. У 1986 році був призначений помічником пастора в Тімішоарі — місті зі змішаним угорсько-румунсько-німецьким населенням. Трохи згодом — зайняв місце пастора. Сміливо викривав сваволю чиновників і злочини комуністичної влади.«Ми змогли донести наші проблеми до Угорщини, Канади, США …»
1989 Текеш обраний орадським протестантським єпископом (Орадя). У середині грудня 1989 комуністична влада спробувала виселити Текеша з власного будинку. Та парафіяни оточили будинок живим кільцем для захисту єпископа. Пізніше до них почали приєднуватися й опозиційно налаштовані румуни. Чутки про події біля єпископського будинку збурили Тімішоару, а звідти це поширилося на всю Соціалістичній республіку Румунія і стало поштовхом до початку революції.
16 грудня проти тімішоарців застосовані водомети, а 17 грудня Чаушеску віддав наказ збройним силам стріляти в демонстрантів на враження. За різними оцінками (офіційним і неофіційним), вбито від 50 осіб до 10 тисяч осіб.
Текеш став одним із співавторів Тімішоарської прокламації 11 березня 1990.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Шімон І. П. Демократична революція в Румунії 1989 р.: передумови, зміст, особливості / І. П. Шімон // Форум права. — 2015. — № 1. — С. 371—376 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 грудня 2016. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Брусиловська О. І. Регіональні особливості сучасного націоналізму в посткомуністичних країнах Європи: фрагментація vs. глобалізація // Вісник ОНУ. Серія: Соціологія і політичні науки. — 2011. — Т. 16. — Вип. 10. — С. 863—869 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 грудня 2016. Процитовано 23 грудня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 27 квітня 2016 у Wayback Machine.] (англ.) (угор.) (рум.)
- Ласло Тёкеш на сайте Европарламента
|
