Лінія наступності президентських повноважень у США

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лінія наступності президентських повноважень у Сполучених Штатах Америки визначає, хто може стати Президентом або виконувати його обов'язки у зв'язку з непрацездатністю, смертю, відставкою або відстороненням від посади (шляхом імпічменту) чинного або обраного президента.

Поточна лінія наступності[ред. | ред. код]

Нижче поданий порядок заміщення президентських повноважень, визначений Конституцією США і президентським законом про наступність президентської влади[en] (1947)[1] включно із пізнішими поправками внаслідок створення нових міністерств.

Партії

      Республіканська       Демократична       Безпартійний

# Посада Обіймає нині
1
 Віцепрезидент (голова Сенату) Камала Гарріс
2
 Спікер Палати представників Майк Джонсон
3
 Тимчасовий президент Сенату Патті Мюррей
4
 Державний секретар Ентоні Блінкен
5
 Міністр фінансів Джанет Єллен
6
 Міністр оборони Ллойд Остін
7
 Генеральний прокурор Меррік Гарланд
8
 Міністр внутрішніх справ Деб Гааланд
9
 Міністр сільського господарства Том Вілсек
10
 Міністр торгівлі Джина Раймондо
11
 Міністр праці Джулі Су[en] (в. о.)
12
 Міністр охорони здоров'я і соціальних служб Хав'єр Бесерра
13
 Міністр житлового будівництва і міського розвитку Марсія Фадж
14
 Міністр транспорту Піт Буттіджедж
—
 Міністр енергетики Дженніфер Ґренголм
15
 Міністр освіти Міґель Кардона
16
 Міністр у справах ветеранів Деніс Мак-Дона
—
 Міністр внутрішньої безпеки Алехандро Майоркас

Вимоги[ред. | ред. код]

Особа може стати президентом тільки у випадку, якщо вона є громадянином США від народження; її вік становить не менше 35 років; вона жила в Сполучених Штатах принаймні 14 років. Ці вимоги зазначені як у Конституції США, так і в президентському законі про наступність.

Зміна лінії наступності 1945 року[ред. | ред. код]

19 червня 1945 року, через два місяці після смерті президента США Франкліна Рузвельта, новий президент Гаррі Трумен запропонував, щоб спікер Палати представників і тимчасовий президент Сенату мали більший пріоритет у наступності президентської влади над членами Кабінету[2]. Державний секретар та інші члени Кабінету призначаються президентом, тоді як спікер Палати представників і тимчасовий президент Сенату є виборними посадами; таким чином президент позбавлявся можливості призначити собі наступника. Спікер обирається Палатою представників, а тимчасовий президент — Сенатом (зазвичай цю посаду обіймає сенатор із найбільшим стажем безперервної роботи в Сенаті). Конгрес підтримав запропоновані Труменом зміни.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Порядок заміщення посади президента. Розділ 3 ст. 19 Кодексу Сполучених Штатів (англ.). Школа права Корнельського університету. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 4 квітня 2012.
  2. ↑ - Special Message to the Congress on the Succession to the Presidency [Архівовано 3 січня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)

Див. також[ред. | ред. код]

Політика Це незавершена стаття про політику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Посади і титули
Допоміжні органи
Списки
Резиденції
Інше
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лінія_наступності_президентських_повноважень_у_США&oldid=41202460