Мартин I (король Сицилії)
| Мартин Ι ісп. Martín I de Sicilia | |||
 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| Попередник: | Антонія Бальцо | ||
| Наступник: | Бланка Наваррська | ||
| |||
| Попередник: | Марія Ι | ||
| Наступник: | Мартин ΙΙ | ||
| |||
| Попередник: | Мартин Арагонський | ||
| Наступник: | Фердинанд Ι | ||
| Ім'я при народженні: | кат. Martí Robert | ||
| Народження: |
1376 Каталонське князівство, Арагонське королівство | ||
| Смерть: |
25 липня 1409 Кальярі, Сардинське королівство (1324—1713) | ||
| Причина смерті: | малярія | ||
| Поховання: | Собор Святої Марії (Кальярі)d | ||
| Релігія: | католицтво | ||
| Рід: | Барселоно | ||
| Батько: | Мартин Ι | ||
| Мати: | Марія Луна | ||
| Шлюб: |
1 Марія Ι 2 Бланка Ι | ||
| Діти: |
1 Педро 2 Мартин | ||
Мартин Ι (ісп. Martín I de Sicilia; 1374\1376 — 25 липня 1409) — Король Сицилії й спадкоємець Арагонського престолу. Єдиний син короля Арагону Мартина Ι і його першої дружини Марії, що дожив до дорослого віку.
Біографія[ред. | ред. код]
У 1389, 1390 або 1392 році Мартин одружився з Марією Сицилійською. 1392 року він разом з Марією прибув на Сицилію на чолі війська і розбив бунтівних баронів. У 1394 році у Мартіна і Марії народився син Педро, який помер у 1400 році.
Мартин правив Сицилією разом з Марією до її смерті в Лентіні 25 травня 1401 (чи 1402) року. Після цього він відкинув договір 1372 року (за яким Сицилія беззастережно закріплювалася за нащадками Федеріго II) і став правити країною одноосібно.
Педро — син Мартина і Марії — помер немовлям у 1400 році, і це створило проблеми для Мартина, бо він правив Сицилією за правом своєї дружини. Згідно з останньою волею Федеріго III, у випадку, якщо у Марії не залишиться законного спадкоємця, то спадкоємцем буде призначено його незаконного сина Вільяма Арагонського, графа Мальти. Вільям помер 1380 року, а його донька Жанна Арагонська вийшла заміж за сицилійського дворянина П'єтро ді Джоєні. Жанна не стала пред'являти права на престол, і Мартин став законним королем.
Після смерті Марії Мартин у 1402 році одружився (21 травня — через представника, в Катанії, а 26 грудня — особисто) з Бланкою, майбутньою королевою Наварри з династії Евре. 1403 року в них народився син Мартин, який помер у 1407 році. У результаті двох шлюбів у Мартина залишився тільки незаконний син — Фадрік.
Від часів правління Хайме II Арагон намагався підкорити Сардинію, і поступово завоював майже весь острів. Однак у 1380-х, під час правління Педро IV, його незалежне володіння Арборея стало оплотом опору, і Елеонора Арборейська швидко визволила від арагонців майже весь острів.
Мартин-старший, який був тоді вже королем Арагону, відправив Мартина, свого сина, знову завоювати Сардинію. Перед своєю смертю в 1409 році Мартин виграв битву біля Санлурі, вибивши з острова союзників сардинців — генуезців, і полонивши величезне число знатних сардинців. Це призвело до втрати незалежності Сардинією.
У зв'язку з тим, що після смерті Мартина-молодшого у нього не залишилося законних спадкоємців, королівство Сицилія успадкував його батько, король Арагону Мартин I, який став правити Сицилією під ім'ям Мартин II.
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружини[ред. | ред. код]
- Марія Ι (1363—1401) королева Сицилії. Донька короля Сицилії Федеріго ΙΙΙ і його першої дружини Констанції.
- Бланка Ι (1387—1441) королева Наварри. Донька короля Наварри Карла ΙΙΙ.
Діти[ред. | ред. код]
- Від Марії Ι
- Педро (1394—1400)
- Від Бланки Ι
- Дочка (1403)
- Мартин (1406—1407)
Джерела[ред. | ред. код]
- Salvatore Tramontana: Martino I d'Aragona (Martino il Giovane), re di Sicilia. In: Mario Caravale (Hrsg.): Dizionario Biografico degli Italiani (DBI), Band 71 (Marsilli — Massimino da Salerno), Istituto della Enciclopedia Italiana, Rom 2008, S. 288—293 (italienisch).