Міст Лагуна-Гарсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Міст Лагуна-Гарсон
Міст Лагуна-Гарсон
Міст Лагуна-Гарсон
34°48′08″ пд. ш. 54°34′19″ зх. д. / 34.802400000027773785° пд. ш. 54.57210000002777406° зх. д. / -34.802400000027773785; -54.57210000002777406Координати: 34°48′08″ пд. ш. 54°34′19″ зх. д. / 34.802400000027773785° пд. ш. 54.57210000002777406° зх. д. / -34.802400000027773785; -54.57210000002777406
Офіційна назва Puente Laguna Garzón
Країна  Уругвай
Розташування Роча
Галузь застосування Автомобільний
пішохідний
Перетинає лагуна Гарсон
Матеріал сталь і бетон
Основний проліт ⌀202 м
Загальна довжина 202 м
Ширина ⌀202 м
Кількість смуг руху 2
Початок будівництва 2014
Відкрито 22 грудня 2015

Міст Лагуна-Гарсон. Карта розташування: Уругвай
Міст Лагуна-Гарсон
Міст Лагуна-Гарсон
Міст Лагуна-Гарсон (Уругвай)
Мапа
CMNS: Міст Лагуна-Гарсон у Вікісховищі

Міст Лагу́на-Гарсо́н — міст через лагуну Гарсон в однойменному уругвайському селі[en] (департамент Мальдонадо), який сполучає департаменти Мальдонадо та Роча. Є частиною Національної траси №10.

Спроектований Рафаелем Віньолі[en], міст має незвичну форму персня, що за задумом архітектора має спонукати водіїв пригальмовувати і відтак звертати більше уваги на довколишні краєвиди. За твердженням авторів моста, така конструкція найменш впливає на природний обіг води та рух риби у лагуні.

Міністерство транспорту країни мало плани щодо спорудження мосту через лагуну Гарсон ще у 1950-х, але втілити ці плани не змогло. Згодом спроби налагодити хоч якесь транспортне сполучення у цій місцевості ускладнилися тим, що починаючи з 1976 року лагуна є складовою заповідника Баньядос-дель-Есте і лише з 1995 року (і до 21 грудня 2015 року — переддня відкриття мостового переходу) Національне управління гідрографії Уругваю дозволило перетинати лагуну із використанням плотів[1].

Анібаль Перейра, мер міста Роча, під час урочистого відкриття мосту Лагуна-Гарсон (22.XII.2015) заявив, що на затвердження проекту пішло 10 років[2], а за словами самого Віньолі міністр транспорту та житлово-комунального господарства Віктор Россі (на посаді з березня 2015) відмежовувався від можливості вирішити питання кошторису, тому що це проект «попередньої адміністрації»[2]. Врешті-решт 80% вартості моста (приблизно 10 мільйонів доларів США[3][4]) профінансувала Las Garzas Blancas SA — компанія аргентинського бізнесмена Едуардо Константіні, а ще два мільйони доларів надійшло з бюджету[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]