Німфоманія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Німфоманія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F52.7

Німфома́нія (лат. nymphomania, від грец. νύμφη — німфа «наречена», μανία — манія «пристрасть, божевілля»; розмовне застаріле «лють матки або сказ матки»[1]) або андрома́нія[джерело?] (лат. andromania) — підвид гіперсексуальності, надмірний статевий потяг, психічний розлад, визначена або невизначена сексуальна дисфункція, не викликана органічним розладом або хворобою у жінок. Іноді термін вживається в переносному значенні для позначення несхвалюваних суспільством форм сексуальної поведінки жінок, або висловлює негативне ставлення пуританської моралі до сексуальної активності жінок.

Німфоманія поряд з оральним сексом, мастурбацією та гомосексуальністю була виключена з «Діагностичного та статистичного керівництва з психічних розладів» Американської психіатричної асоціації в 1980 року[2]. Згодом дослідження сексуальної поведінки призвели до зміни термінології, яка використовується для опису гіперсексуальної поведінки, на такі терміни, як гіперсексуальний розлад, сексуальна поведінка і сексуальна залежність[3].

Історія[ред. | ред. код]

Частина серії
Жіноче здоров'я
Портал Проєкт Стиль


Описи німфоманії вперше з'явилися у 1700-х,[4][5] але лише наприкінці XVIII ст. цей ярлик перетворився на психіатричний діагноз і широко застосовувався до надміру сексуальних жінок[2]. Тоді суспільство вважало жінок із ненаситними сексуальними бажаннями правопорушницями, а лікарі розглядали німфоманію як захворювання[3].

На час Чарльза Дарвіна в 1871 році вважалося, що природний відбір відбувається таким чином, що єдине, чого прагне жінка, — це респектабельний шлюб і діти[6].

Чоловічий варіант діагнозу, сатиріаз, застосовувався рідко; важко було уявити чоловіків, які бажають забагато сексу.

Лікування німфоманії було жорстоким. Зазвичай призначалися видалення голівки клітора та яєчників, п'явки всередину вагіни, холодні ванни та примусовий ліжковий режим. В 1886 доктор Теофілус Парвін рекомендував регулярні фізичні вправи і вегетаріанську дієту в поєднанні з кокаїном інтравагінально[2].

Причини[ред. | ред. код]

Здебільшого причинами німфоманії є психічні захворювання (маніакально-депресивний психоз, шизофренія, психопатія, істерія з гіпертимічними проявами), гормональні порушення, різні пухлини яєчників і гіпофіза.[джерело?] До того ж, зустрічається так звана уявна німфоманія.[джерело?]

Симптоми[ред. | ред. код]

Здатність контролювати свою поведінку у відборі сексуальних партнерів відрізняє здорових людей від людей з німфоманією. Німфоманія проявляється вираженими імпульсивними, часто неконтрольованими, нав'язливими прагненнями до різноманітних статевих контактів з різними партнерами. При цьому спостерігається високий ступінь нерозбірливості сексуального об'єкта: часто стать, вік і зовнішність не мають значення.[джерело?] Німфоманія, як правило, пов'язана не з досягненням оргазму, тому контакти повного задоволення не приносять.[джерело?] Порушення при істинній німфоманії має суб'єктивний характер, без адекватних фізіологічних реакцій з боку статевих органів. Нав'язливий характер потягу, без залучення в процес збудження геніталій, вказує на наявність психопатології, на відміну від патологічної гіперсексуальності при органічних ураженнях головного мозку. Саме це відрізняє німфоманію від банального проміскуїтету, що виходить з інших причин (наприклад, олігофренія, шизофренія, асоціальність та ін.).

Характерна постійна сексуальна незадоволеність[en] і еротичне фантазування, невпинні пошуки нових партнерів, випадкові сексуальні зв'язки. Жінка допускає можливість сексу практично з будь-якою незнайомою людиною.

Німфоманія пов'язується з ендокринною дисфункцією, явищами місцевої гіперестезії, нервовими або психічними розладами.

Діагностика[ред. | ред. код]

Станом на 2023 рік єдиних критеріїв діагностики не було, осільки чітко не визначено статус німфоманії.

Деякі сексологи розглядають гіперсексуальну поведінку як нав'язливу проблему чи проблему контролю імпульсів, тоді як інші ставляться щодо неї як до залежності[3].

Межа між патологією і крайніми варіантами норми, в деяких випадках гіперсексуальності, не дуже виразна. Молоді жінки з ознаками німфоманії, як правило, не переживають за свій стан, вважаючи підвищене лібідо своєю перевагою.

В культурі[ред. | ред. код]

  • Німфоманка (фільм), 2013 р.
  • Броунівський рух (2010)
  • Щоденник німфоманки (2008)
  • Німфоманія (1997)
  • Я — німфоманка (1971)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Groneman, Carol (1994). Nymphomania: The Historical Construction of Female Sexuality. Signs: Journal of Women in Culture and Society. 19 (2): 337—367. doi:10.1086/494887. S2CID 143081405.
  2. а б в Jane Ussher. What makes a woman a nymphomaniac?. The Conversation (англ.). Процитовано 13 червня 2023.
  3. а б в Nymphomania and Hypersexuality. Verywell Health (англ.). Процитовано 14 вересня 2022.
  4. German E. Berrios. Classic Text No. 66. History of Psychiatry, 2006, 17 (2), pp.223-230. ff10.1177/0957154X06065699ff. ffhal-00570861f
  5. Chamberlain, S.R., Grant, J.E. Efficacy of Pharmacological Interventions in Targeting Decision-Making Impairments across Substance and Behavioral Addictions. Neuropsychol Rev 29, 93–102 (2019). https://doi.org/10.1007/s11065-019-09400-z
  6. Nymphomania and hypersexuality in women and men. Wellcome Collection (англ.). Процитовано 14 вересня 2022.

Література[ред. | ред. код]

  • Сексологія і сексопатологія: підручник / Б. М. Ворнік, Є. В. Кришталь. — 2-е видання. — К.: ВСВ «Медицина», 2023. — 631 с. ISBN 978-617-505-925-8
  • Кришталь В. В., Кришталь Є. В., Кришталь Т. В. Сексологія: Навчальний посібник.- Харків: Фоліо,2008.- 482—550 с.
  • Психологія сексуальності // Діденко C. В. , Козлова О. С. Київ: «Академвидав», 2009. 304 с.
  • Діденко С. В. Психологія сексуальності та сексуальних стосунків: Навчальний посібник.-К.: Арістей, 2003.- 229—280 с.
  • Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т. М. Тнгареііко. — К.: Агропромвидав України, 1998. — 348 с. ISBN 966-558-014-0.С. С.152-153
  • Mulligan, A., Webb, M., & Gill, M. (2002). A variant of nymphomania in association with obsessive-compulsive disorder. Irish Journal of Psychological Medicine, 19(3), 96-98. DOI:10.1017/S0790966700007163
  • Hall, D.S. (2001). Review of the book Nymphomania: A History. Journal of the History of Sexuality 10(3), 553—555. DOI:10.1353/sex.2001.0065
  • Groneman, C. (1994). Nymphomania: The historical construction of female sexuality. Signs, 19(2), 337—367. https://doi.org/10.1086/494887
  • Levine SB. A modern perspective on nymphomania. J Sex Marital Ther. 1982 Winter;8(4):316-24. DOI:10.1080/00926238208405437. PMID 7175962.
  • Mujawar S, Chaudhury S, Saldanha D, Jafar AK. Nymphomania Associated With Childhood Sexual Abuse: A Case Report. Journal of Psychosexual Health. 2021;3(2):187-190. DOI:10.1177/26318318211013615
  • Robert B. Greenblatt M.D., Clorinda J. Scarpa-Smith M.D. (1959) NYMPHOMANIA IN POSTMENOPAUSAL WOMEN. JAGS, Volume 7, Issue 4, April 1959 https://doi.org/10.1111/j.1532-5415.1959.tb01076.x

Посилання[ред. | ред. код]