Очеретянка велика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Очеретянка велика
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Очеретянкові (Acrocephalidae)
Рід: Очеретянка (Acrocephalus)
Вид:
Очеретянка велика (A. arundinaceus)
Біноміальна назва
Acrocephalus arundinaceus
Ареал A. arundinaceus     Гніздування      Шляхи міграції      Зимування

Очеретя́нка вели́ка[1] (Acrocephalus arundinaceus) — птах родини очеретянкових. В Україні — гніздовий, перелітний вид.

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Це найбільший птах серед очеретянок. Має розміри шпака — в середньому близько 19 см. Довжина тіла самця — 20-20,5 см; розмах крил — 28-30 см; довжина крила — 10 см; хвоста — 76-82 мм; дзьоба — 23-25 мм. Вага самця — 30-30,5 г.

Перша махова пір'їна великих очеретянок — гостра. Друга — коротша за третю і довша за четверту (але інколи дорівнює 3-й або навіть довша за неї). Вершина крила утворена 2-ю і 3-ю маховою пір'їною. Хвіст — ступінчастий, крайні рульові пір'їни на 8-11 мм коротші найдовших.

Верх тіла — рудувато-бурий, низ — білуватий. Крізь око проходить тонка світла смужка.

Голос великої очеретянки — різка трель: «Кар-р-ррась…кар-р-рась… Кар-р-рась…». Під час співу птах сидить на стеблі очерету збоку, вертикально.

Поширення[ред. | ред. код]

Велика очеретянка поширена майже у всій Європі, в Західному Сибіру, в Середній Азії і на Далекому Сході. Це перелітний птах. В Євразії живе з квітня по вересень. В середині вересня відлітає на зимівлю до Субсахарської Африки.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Яйця очеретянки
Яйце зозулі звичайної та яйця очеретянки великої (Тулузький музей)
Спів великої очеретянки (самця) на Святошинському ставку (Київ)

Гніздиться велика очеретянка в очереті, рідше — на вербах, прибережних кущах. Гніздо будує самка, самець лише супроводжує її в польоті за будівельними матеріалами. У очереті гніздо знаходиться за 60-120 см від води, міцно закріплене між кількома стеблами — так, щоб не могло ні опуститися вниз під тягарем пташенят, ні піднятися вгору під час повені.

Гніздо має вигляд товстостінного кошика. Його зовнішній діаметр — 10-12 см, висота — 20-30 см. Будівництво триває 8-10 днів. Самка використовує листя і стеблини різних прибережних рослин, рослинний пух, павутиння, інколи — обривки ниток, вірьовок і навіть шматків волосіні вудки. Всі ці матеріали самка щільно переплітає одне з іншими і зі стеблами, що підтримують гніздо. Дно кубла вистилає сухим дрібним листям, тоненькими стеблинками, корінцями, інколи — пташиними пір'їнками.

Кладка складається з 3-6 зеленувато-бурих яєць, які самка відкладає у другій половині травня. Розміри яєць — 21-25 на 15-16,5 мм. Через 2 тижні з'являються пташенята. На 11-12-й день життя вони вже не уміщаються в гнізді і вимушені сидіти на краю кубла. Ще через день-два — починають вивчати найближчі очеретяні чагарники. А приблизно через 3 тижні після появи на світ — лишають гніздо.

Великі очеретянки дуже рухливі, майже завжди дозволяють добре себе роздивитися, хоча близько до себе не підпускають[2].

Основна їжа великої очеретянки — жуки, бабки, мухи та інші комахи, які мешкають біля води. У пошуках корму птах ретельно вивчає кожну рослину в хащах очерету та інші прибережні чагарники. Нерідко шукає їжу також в кронах дерев, які ростуть біля водоймищ.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Очеретянка велика// Про очеретянку на сайті «ЗООКЛУБ. Мегаенциклопедія про тварин»: zooclub.ru

Література[ред. | ред. код]

  • Беме Р. Л., Кузнецов А. А. Птицы лесов и гор СССР: Полевой определитель. — 1981.
  • Птицы открытых и околоводных пространств СССР/ Р. Л. Бёме, A.A. Кузнецов. — М., 1983.
  • Растения и животные / К. Нидон, д-р И. Петерман, П. Шеффель, Б. Шайба. Перевод с нем. Н. В. Хмелевской. — М.: Мир, 1991.

Джерела[ред. | ред. код]