П'єро Поллайоло
| П'єро Поллайоло | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Piero del Pollaiolo | ||||
|
| ||||
| Народження |
1443[1][2][…] або 1441[4][5] Флоренція, Флорентійська республіка[6] | |||
| Смерть | 1496[1][2][…] | |||
| Рим, Папська держава[7][6] | ||||
| Національність | італійці[8] | |||
| Країна |
 Флорентійська республіка | |||
| Жанр | сакральне мистецтво[8][9][10] і портрет[8] | |||
| Діяльність | художник, скульптор, ювелір | |||
| Напрямок | Раннє Відродження[d][11] | |||
| Твори | Martyrdom of Saint Sebastiand, Tobias and the Angeld і Charityd | |||
| Брати, сестри | Антоніо Поллайоло[7] | |||
| Роботи в колекції | Національний музей Швеції, Штедель, Музей мистецтва Метрополітен[12], Галерея Уффіці, Національна галерея, Галерея Сабауда, Музей Польді-Пеццолі, Берлінська картинна галерея, Музей Ізабелли Стюарт Гарднер і Страсбурзький музей образотворчого мистецтва | |||
|
| ||||
 П'єро Поллайоло у Вікісховищі | ||||
П'є́ро дель Поллайо́ло (італ. Piero del Pollaiolo; 1441, Флоренція — 1496, Рим) — італійський живописець. Брат художника Антоніо Поллайоло.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у Флоренції. Був рідним братом видатного італійського живописця, ювеліра і скульптора Антоніо Поллайоло. Брати володіли великою майстернею, яка виконувала численні замовлення, у тому числі і для їхніх покровителів — родини Медічі.
На відміну від брата, який працював у різних галузях мистецтва, П'єро надавав перевагу живопису. Його роботи відрізняються м'ягкістю і ліризмом. В основному це жіночі образи — «Мадонна з немовлям», жіночі профільні портрети, алегоричні фігури. Характерним прикладом ранньої творчості художника є цикл картин «Сім чеснот» (1469—1470). Єдиною роботою П'єро Поллайоло, яка містить підпис, є вівтарний образ «Коронування Богоматері» (1483), виконаної для церкви св. Августина в Сан-Джиміньяно.
Окрім цього, П'єро допомагав брату у створенні принаймні трьох полотен, які набагато перевершують за майстерністю ті картини, які він написав самостійно. Однією зі спільних робіт братів Поллайоло є «Мучеництво св. Севаст'яна» (1475). З 1484 року П'єро разом з братом працював у Римі, де брав участь у створенні надгробків пап римських Сікста IV та Інокентія VIII у соборі святого Петра.
Художник помер у Римі у 1496 році.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- «Алегорія помірності», 1470, Галерея Уффіці, Флоренція
- «Портрет Галеаццо-Марії Сфорца», бл. 1471. Галерея Уффіці, Флоренція
- «Коронування Богоматері», 1483, цервка св. Августина, Сан-Джиміньяно
- «Жіночий портрет», кін. XV ст., Музей Польді-Пеццолі, Мілан
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118792741 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б RKDartists
- ↑ http://www.treccani.it/enciclopedia/benci-piero-detto-il-pollaiolo_(Dizionario_Biografico)/
- ↑ https://www.uffizi.it/en/artworks/charity-piero-pollaiolo
- ↑ а б https://rkd.nl/explore/artists/64112
- ↑ а б Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
- ↑ а б в http://vocab.getty.edu/page/ulan/500011428
- ↑ Сомов А. А. Поллайуоло, Антонио // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXIV. — С. 345–346.
- ↑ Поллайуоло // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1909. — Т. 2.
- ↑ http://www.getty.edu/art/collection/objects/259548/attributed-to-piero-del-pollaiuolo-portrait-of-a-young-man-head-and-shoulders-wearing-a-cap-italian-about-1470/
- ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/437322
Література[ред. | ред. код]
- Мировое искусство (Мастера итальянского Возрождения) / Сост. И. Г. Мосин.— СПб ООО «СЗКЭО „Кристалл“», 2006. — 160 с. ил. (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: П'єро Поллайоло
|
