Палеогеоморфологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина серії статей на тему:
Географія
Гігантські брижі течії — сліди прориву прадавніх льодовикових озер
Шаблон ШаблониКатегорія Категорія Портал

Палеогеоморфологія (англ. palaeogeomorphology, нім. Paläogeomorphologie f) — галузь палеогеографії, що вивчає рельєф минулих геологічних епох, генезис, вік, історію й закономірності його розвитку[1].

Розрізняють палеогеоморфологію:

  • загальну,
  • регіональну,
  • прикладну.

Палеогеоморфологія формувалась із середини XX століття[2]. В УРСР палеогеоморфологію детально досліджував доктор географічних наук Василь Галицький.

Відновлення палеорельєфу здійснюється шляхом вивчення рельєфу контактних поверхонь розмиву всередині осадових утворень, а також за допомогою корелятивних відкладів[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Палеогеоморфологія // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
  2. а б Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

Література[ред. | ред. код]