Пацюк сірий
| Пацюк сірий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Мишеві (Muridae) |
| Рід: | Пацюк (Rattus) |
| Вид: | R. norvegicus
|
| Біноміальна назва | |
| Rattus norvegicus (Berkenhout, 1769)
| |
| |
| Ареал виду Rattus norvegicus | |
Пацю́к мандрівний[1][2][3] або пацю́к сірий[4][5] (Rattus norvegicus) — один з видів гризунів роду пацюків (Rattus). Первинний ареал його, ймовірно, обмежувався північно-східним Китаєм, зараз же завдяки людині він проживає майже по всьому світу. У початковому ареалі вид населяв лісові й чагарникові місцевості, проте інтродуковані популяції здебільшого обмежені людськими поселеннями. Це дуже плідна, нічна, всеїдно-рослиноїдна тварина, що живе в ієрархічних групах. Пацюк сірий розглядається як шкідник господарств і переносник хвороб, з іншого боку як домашня чи лабораторна тварина. Це кремезний гризун у родині мишевих із довжиною тіла ≈ 25 см і вагою ≈ 300 грамів.
Поширення[ред. | ред. код]
Цей вид спочатку був родом з південно-східного Сибіру, північного сходу Китаю і частини Японії. Після серії інтродукцій вид знайшов свій шлях у Східну Європу на початку XVIII століття. До 1800 року він жив уже в кожній європейській країні. Зараз можна знайти на всіх континентах світу, крім Антарктиди. Належить до космополітичних хребетних.
В Азії, R. norvegicus був родом з лісів і чагарникової місцевості. Сьогодні, однак, R. norvegicus знайшли, що найкращим середовищем проживання є те, де є поряд люди. Майже кожне місто-порт в світі має істотну популяцію цих гризунів. Вони займають різні місця існування, включаючи сміттєві звалища, колектори, відкриті поля і ліси, підвали і майже все, де є їжа і дах.
Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]
R. norvegicus досить великий представник родини мишевих. У середньому, ці пацюки досягають довжини ≈ 25 см (і хвіст зазвичай трохи меншої довжини). Важать від 140 до 500 г; самці зазвичай більші за самиць. У природних популяціях, ці пацюки покриті грубим, коричневим хутром (іноді з вкладками чорного або білого волосся) на спинній поверхні, яке зазвичай світлішає до сірого або коричневого наближаючись до низу. Різні штами цих пацюків у неволі можуть бути білого, коричневого або чорного забарвлення. Мордочка тупа. Вуха і хвіст лисий. Хвіст товстий, має 163–205 кілець луски. Вуха круглі, малі, як правило, коротші, ніж у споріднених видів. Довжина хвоста коротша довжини тіла.
| Зубна формула |
|---|
| I 1 C 0 P 0 M 3 |
| I 1 C 0 P 0 M 3 |
Поведінка[ред. | ред. код]
Активний R. norvegicus вночі або у сутінках. Часто, ці пацюки поселяються в районах поряд з водою. Вони є чудовими плавцями. Використовуючи свій нюх і дотик, вони здатні вижити досить легко, якщо є стабільні надходження будь-якого типу їжі. У мегаполісах, вони виживають в основному завдяки викидам людської їжі та всього, що можна вживати в їжу без негативних наслідків. Деяких R. norvegicus на березі моря виявляли, коли вони ловили рибу лапами. Також вони полюють на курчат, мишей, птахів і дрібних ящірок.
Відтворення[ред. | ред. код]
R. norvegicus можуть розмножуватися до 7 разів на рік. Діапазон числа нащадків: від 2 до 14. Середнє число нащадків: 9,9. Вагітність триває від 22 до 24 днів. Новонароджені важать приблизно 5,81 г. Дитинчата стають незалежними у період від 4 до 5 тижнів. Статева зрілість для самиць настає в 3 до 4 місяці.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зоря О. Ссавці Харківської області та їх видове багатство // Науковий вісник ужгородського університету. Серія Біологія. — 2005. — Вип. 17. — С. 155–164.
- ↑ Антонець Н. В. Динаміка видового складу і чисельності дрібних ссавців Дніпровсько-Орільського природного заповідника // Природничий альманах. Сер.: Біологічні науки. — 2013. — Вип. 19. — С. 6-14.
- ↑ Загороднюк І. В., Ємельянов І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — Вип. 10. — С. 5-30.
- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 193.
- ↑ Загороднюк І. В. Дика теріофауна Києва та його околиць і тенденції її урбанізації // Вестник зоологии. — 2003. — Вип. 37. — № 6. — С. 29–38.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ruedas, L. 2008. Rattus norvegicus. / IUCN 2012 (англ.)
- University of Michigan Museum of Zoology (англ.)
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
| Основні модельні організми в генетиці |
|---|
| Фаг лямбда | Кишкова паличка | Хламідомонада | Tetrahymena | Дріжджі (Пивні дріжджі • Schizosaccharomyces pombe) | Neurospora | Кукурудза | Arabidopsis | C. elegans | Дрозофіла | Даніо-реріо | Пацюк сірий | Миша хатня |
| ||||||||