Петру IV Рареш
| Петру Рареш | |
|---|---|
| рум. Petru Rareş | |
 Петру IV Рареш | |
| IV-й Господар | |
| Початок правління: | 1504 |
| Кінець правління: | 3 вересня 1546 |
|
| |
| Попередник: | Штефан IV |
| Наступник: | Штефан VII «Сарана» |
|
| |
| Дата народження: | 1487 |
| Місце народження: | Хирлеу |
| Країна: | Молдови |
| Дата смерті: | 3 вересня 1546 |
| Місце смерті: | Сучава |
| Дружина: |
Марія (1-й шлюб) Олена Рареш (2-й шлюб) |
| Діти: |
від першого шлюбу: Княжна Молдовська, дружина волоського господаря Мірчі V; Маргарита, дружина Симеона Могили; від другого шлюбу: Ілля II; Стефан VI; Костянтин; Руксандра, дружина Олександра IV Лопушанина; |
Петру (Петро) IV Рареш (рум. Petru Rareş) (*бл. 1487 — †3 вересня 1546) — господар Молдовського князівства в 1527—1538 і 1541—1546 роках, син (позашлюбний) Штефана III та Марії з Гарлау.[1][2]
Життєпис[ред. | ред. код]
Намагався продовжувати політику батька по зміцненню центральної влади. Спираючись на дрібних бояр, обмежував вплив великих. Невдоволення останніх вилилося в змови. Петру IV Рареш почав підготовку до визволення Молдови від турецького панування; встановив з цією метою зв'язок з урядами багатьох країн, у тому числі з Московським князівством.
Намагався закріпити за Молдовським князівством Покуття. Турецький султан Сулейман I Пишний дав згоду на військову інтервенцію війська Сиґізмунда I Старого із застереженням не переносити бойові дії за кордон Польського королівства. Молдовське військо було розгромлене 22 серпня 1531 у битві під Обертином; згідно з укладеним у лютому 1532 р. перемир'ям Петру Рареш зрікся прав на Покуття.
Здійснював напади на терени Поділля, Покуття в надії спровокувати польсько-турецьку війну. У січні 1538 р. напав на Поділля, 1 лютого розбив загони Оборони поточної над річкою Серет. Через загибель до 900 вояків король Сиґізмунд І Старий направив до Молдови військо.
Не бажав бути втягнутим у війну з Сулейманом І. В 1538 році в Молдову попрямувала турецька армія на чолі з султаном. Петру IV Рареш, покинутий боярами, втік з країни. З цього часу Молдова остаточно потрапила під владу Османської імперії. У 1541 році Петру Рареш знову став господарем, отримавши від турецького султана престол Молдови. Став зміцнювати центральну владу, стратив ватажків боярської опозиції. 1542 р. безуспішно спробував залучити Габсбургів до боротьби проти турків. Через це надалі не здійснював спроб вийти з-під турецької залежності.
Був 2 рази одружений. Друга дружина — Єлена Катерина Бранкович (померла через задушення; першим чоловіком її молодшої сестри Марії Магдалени Бранкович-«Деспотівни»[3] був батько Дмитра-«Байди» Вишневецького Іван Вишневецький (його другий шлюб)[4]).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Mushati family (англ.)
- ↑ Stefan cel Mare and Petru Rareş in Harlau, Iasi, Romania (англ.)
- ↑ Książęta Wisniowieccy (01) [Архівовано 28 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ The Brankovici (англ.)
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Вирський Д. С. Рареш Петро IV // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 136. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Родовід Петра Рареша
- Mushati family (англ.)
- The Brankovici (англ.)
- Stefan cel Mare and Petru Rareş in Harlau, Iasi, Romania (англ.)
| Попередник Штефан IV Молодий Олександр Корня |
|
Молдовський воєвода 1527-1538 1541-1546 |
|
Наступник Штефан Сарана Ілля II Рареш |
|
| ||||||||