Плужник Григорій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Плужник
Григорій Плужник у фільмі «Воротар»
Григорій Плужник у фільмі «Воротар»
Григорій Плужник у фільмі «Воротар»
Ім'я при народженні Григорій Дмитрович Плужник
Народився 1 (14) травня 1909
Музиківка, Україна
Помер 27 січня 1973(1973-01-27) (63 роки)
Москва, СРСР
  • інсульт
  • Поховання Долгопрудненське кладовище
    Національність українець
    Громадянство СРСР СРСР
    Діяльність актор
    Діти Тетяна (1939)
    Сергій (1950)
    Олена(1965)
    Дмитро (1969)
    Батьки Дмитро Якович Плужник
    Марія Данилівна Резнік
    Провідні ролі Антон Кандідов у стрічці «Воротар»
    IMDb ID 0687726
    Нагороди та премії
    Медаль «За бойові заслуги»
    Медаль «За бойові заслуги»
    Медаль «За оборону Сталінграда»
    Медаль «За оборону Сталінграда»
    Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
    Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
    Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»

    CMNS: Григорій Плужник у Вікісховищі

    Григорій Дмитрович Плужник (нар. 14 [1] травня 1909, с. Музиківка, Херсонська губернія — пом. 27 січня 1973, Москва) — радянський та український актор кіно і театру.

    Життєпис[ред. | ред. код]

    Григорій Плужник народився 1 травня 1909 року в селі Музиківка (неподалік від Херсона) в багатодітній та заможній родині хлібороба Дмитра Яковича Плужника та його дружини Марії Данилівни Резнік. Григорій Дмитрович був восьмою дитиною в сім'ї. Окрім нього були ще: Іван (1897-помер немовл.), Іван (1898), Марія (1899), Василь (1902-помер немовл.), Олена (1903), Мефодій (1905), Микола (1907-помер немовл.), Віра (1911). Після закінчення школи працював трактористом.

    У 1927 році вступив до Одеського музично-драматичний інститут.

    У 1929 році поїхав у Москву, навчатися на Українській театральній студії. По закінченні навчання у 1930 році пішов служити в армію. Служив на Далекому сході в Хабаровську. Після демобілізації у 1932 році працював у Харківському Театрі революції, потім переїжджає в Київ. Працює в Київському українському драматичному театрі імені І.Франка у 1934—1936 роках.

    Дебютував в кіно у фільмі Воротар (1936, режисер Семен Тимошенко), де знявся в головній ролі воротаря Антона Кандідова. Більше місяця актор готувався та тренувався на воротаря, вчився правильно ловити м'яча. Зйомка початку фільму проходила на Дніпрі, біля Херсона.

    На початку німецько-радянської війни Плужник, відмовившись від броні, записався добровольцем. Служив спочатку в запасному полку, потім брав участь в Сталінградській битві. У 1943 році відряджений як актор до Театру Чорноморського Флоту. Молодший лейтенант, технік-телеграфіст. Одночасно керував концертно-естрадної бригадою, виступав на передовій, отримав легке поранення.

    Після війни продовжив зніматися в кіно. У 1946 році знявся в ролі розвідника Біденко в фільмі «Син полку» за однойменною повістю Валентина Катаєва. Після цього фільму Григорій Плужник знімався тільки в другорядних ролях.

    До 1953 року Плужник служив в Одеському драматичному театрі Радянської Армії (нині Львівський драматичний театр імені Лесі Українки). Але потім рішенням уряду «на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією», Одеський театр був примусово переведений до Львова (і став називатися Театром Радянської Армії Прикарпатського військового округу), а Львівський театр оперети перевели до Одеси (нині це — Одеський театр музичної комедії ім. Михайла Водяного)[1]. Григорій Плужник переїхав з дружиною до Львова. Спочатку тулилися у гуртожитку, потім отримали пристойне помешкання. Проте через якийсь час Григорій Плужник переїхав у Москву.

    В Москві Плужник працював у Центральному театрі Радянської Армії. У 1959 році у Плужника стався конфлікт з керівництвом театру, він написав заяву і пішов.

    Плужник почав займатися концертною діяльність.

    На початку січня 1973 року у актора стався інсульт. Його поклали в лікарню. Незабаром Плужнику стало краще, і лікарі його відпустили додому. Але через кілька днів стався новий інсульт. На цей раз врятувати Григорія Плужника не вдалося.

    Григорій Плужник помер у Москві від інсульту 27 січня 1973 року. Похований на Долгопрудненському цвинтарі.

    Особисте життя[ред. | ред. код]

    На зоймках стрічки «Воротар» Григорій Плужник зустрів своє перше кохання. У 1939 році закохані побралися, у них народилася донька Тетяна. У 1945 році шлюб розпався. Дружина з донькою залишились в Ленінграді а Плужник поїхав до Москви.

    В Одесі, на зоймках «Син полку» Плужник зустрі свою другу дружину Валентину, яка була молодша за нього на шістнадцять років. У 1950 році у них народився син Сергій. Згодом Сергій Плужник став відомим архітектором.

    У 1961 році розпався шлюб з другою дружиною. Незабаром Плужник одружився втретє на дівчині Людмилі, молодшій за себе на тридцять один рік, познайомившись з нею під час гастролей в Гусь Хрустальному. У 1965 році у подружжя народилася дочка Олена, а в 1969 році син Дмитро.

    У Григорія Плужника було четверо дітей — дочка Тетяна (1939, від першого шлюбу), син Сергій (1950, від другого шлюбу), дочка Олена (1965) та син Дмитро (1969) від третього шлюбу.

    Нагороди[ред. | ред. код]

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
    1967 ф На північний захід від Берліна Северо-западнее Берлина Русаков
    1963 ф Стежки Алтаю Тропы Алтая Шаров
    1961 ф На початку століття В начале века робочий
    1961 ф Бар'єр невідомості Барьер неизвестности епізод (немає в титрах)
    1960 ф Людина з майбутнім Человек с будущим Федір Макарович, батько Ніни
    1960 ф Сліпий музикант Слепой музыкант епізод (немає в титрах)
    1959 ф Будь-якою ціною Любой ценой член Військової ради
    1958 ф Поема про море Поэма о море один з керівників будівництва на нараді
    1956 ф Поет Поэт епізод (немає в титрах)
    1952 ф Нерозлучні друзі Неразлучные друзья капітан сейнера, старий партизан
    1946 ф Син полку Сын полка єфрейтор Біденко
    1941 ф Бойвий кінозбірник №3 Боевой киносборник №3 епізод (немає в титрах)
    1941 ф Двоє друзів Два друга Іван Петренко, молодший командир
    1939 ф Вогненні роки Огненные годы онук Петрусь
    1939 ф Моряки Моряки Григор'єв Іван Степановичкапітан, 2-го рангу, командир корабля
    1938 ф Одинадцяте липня Одиннадцатое июля Янко, брат Степана
    1936 ф Воротар Вратарь Антон Кандідов

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. з кн. Україна і Росія в історичній ретроспективі. Том. 2 на www.buklib.net. Архів оригіналу за 8 січня 2012. Процитовано 5 липня 2017.
    2. Наказом по військах 66 Армії від 12 березня 1943 року № 067

    Посилання[ред. | ред. код]