Пол Інс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Пол Інс
Пол Інс
Пол Інс
Особисті дані
Повне ім'я Пол Емерсон Карлайл Інс[1]
Народження 21 жовтня 1967(1967-10-21) (56 років)
  Англія Ілфорд, Лондон, Англія
Зріст 178 см
Вага 74 кг
Громадянство  Норвегія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1982—1984
 Англія «Вест Гем Юнайтед»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1985–1989 Англія «Вест Гем Юнайтед» 72 (7)
1989–1995 Англія «Манчестер Юнайтед» 206 (25)
1995–1997 Італія «Інтернаціонале» 54 (10)
1997–1999 Англія «Ліверпуль» 65 (14)
1999–2002 Англія «Мідлсбро» 93 (7)
2002–2006 Англія «Вулвергемптон» 115 (10)
2006 Англія «Свіндон Таун» 3 (0)
2006–2007 Англія «Маклсфілд Таун» 1 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1989 Англія Англія U-21 2 (0)
1992 Англія Англія (B) 1 (0)
1992–2000 Англія Англія 53 (2)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2006–2007 Англія «Маклсфілд Таун»
2007–2008 Англія «Мілтон-Кінс Донс»
2008 Англія «Блекберн Роверз»
2009–2010 Англія «Мілтон-Кінс Донс»
2010–2011 Англія «Ноттс Каунті»
2013–2014 Англія «Блекпул»
2022–2023 Англія «Редінг»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Пол Е́мерсон Карла́йл Інс (англ. Paul Emerson Carlyle Ince; народився 21 жовтня 1967; Ілфорд, Великий Лондон, Англія) — колишній англійський футболіст, півзахисник. Захищав кольори національної збірної Англії, у складі якої брав участь у Чемпіонатах Європи 1996, 2000 та Чемпіонаті світу 1998 р. у Франції. Виступав за такі клуби як «Вест Гем Юнайтед», «Манчестер Юнайтед», «Інтер», «Ліверпуль», «Мідлсбро» та Вулвергемптон Вондерерз. Став першим темношкірим капітаном збірної Англії[2].

По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

«Вест Гем Юнайтед»[ред. | ред. код]

Пол Інс у складі «Вест Гем Юнайтед». 1988-89 рр.

З самого дитинства Пол вболівав за «Вест Гем Юнайтед», а вже з 12-ти років почав тренуватись в дитячій команді цього клубу під керівництвом Джона Лайолла. Вихованець Молотобійців провів свою дебютну гру у Чемпіонаті Англії 30 листопада 1986 року проти «Ньюкасл Юнайтед».[3] Починаючи з сезону 1987—1988 Інс регулярно виходить на поле, демонструючи усім талан гравця, який володіє чудовою швидкістю, відчуттям пасу, вмінням оборонятися та потужним ударом. В той час на нього звертають увагу тренери молодіжної збірної Англії віком до 21 року, за яку він проводить декілька поєдинків. В серпні 1988 року почався визначний сезон у кар'єрі футболіста. «Вест Гем Юнайтед», який тоді боровся за право залишитись у вищому дивізіоні, завдяки двом голам Інса сенсаційно переміг у чвертьфіналі Кубка Ліги діючого чемпіона — «Ліверпуль» з розгромним рахунком 4-1. Однак в півфіналі Молотобійці поступились скромному клубу «Лутон Таун» та по завершенні сезону повинні були залишити вищий дивізіон. Керманич «Вест Гем Юнайтед» Джон Лайолл після 15 років роботи в команді подав у відставку. У наступному сезоні Пол відіграв одну зустріч у Другому Дивізіоні, після чого молодого півзахисника придбав гранд англійського футболу — «Манчестер Юнайтед» за 1 мільйон фунтів.

«Манчестер Юнайтед»[ред. | ред. код]

Дебют Інса за «Манчестер Юнайтед» відбувся 16 вересня 1989 року в матчі проти «Міллуолу», який Дияволи перемогли з рахунком 5-1, а Пол разом з новими одноклубниками, тогочасним капітаном команди Браяном Робсоном та Нілом Веббом, створив надійну та могутню лінію півзахисту. І вже у першому сезоні в новій команді Пол здобув і свій перший трофей з клубом — «Манчестер» виграв Кубок Англії перегравши у фіналі на «Вемблі» «Кристал Пелес» з рахунком 1-0 (перший матч завершився унічию 3-3).

Протягом наступних чотирьох років, коли кар'єра легенди клубу Капітана Марвела вже поступово починала підходити до завершення, саме Пол став ключовою фігурою в цетрі півзахисту «Юнайтед», де він виділявся своїми сміливими підкатами, філігранними навісними передачами та потужними ударами, хоча голами відзначався досить рідко. Один з його найкращих матчів в Прем'єр-лізі відбувся в січні 1994 року, коли Пол зробив дубль (2-2) на виїзді проти свого колишнього клубу «Вест Гем Юнайтед».

В другій частині сезону 1992-93 новим партнером Інса в півзахисті став шотландець Браян МакКлер, який був змушений змінити амплуа та поступитись місцем в нападі новачку команди Еріку Кантона. А вже в наступному сезоні 1993-94 пару Полу складав інший новачок «Юнайтед» — молодий ірландський півзахисник Рой Кін, якого придбали у «Ноттінгем Форест» за рекордну на той час трансферну суму для Прем'єр-ліги — 3,75 мільйонів фунтів стерлінгів.

Свій другий трофей у складі Червоних дияволів Інс здобув 15 травня 1991 року, коли «Юнайтед» завдяки двом голам Марка Гьюза, здолав у фіналі Кубку Кубків УЄФА іспанську «Барселону» з рахунком 2-1 в Роттердамі. А через рік Пол став володарем ще одного трофею — Кубка Ліги, де у фіналі манкуніанці святкували перемогу над клубом «Ноттінгем Форрест».

Півзахисник манкуніанців Пол Інс під час матчу Прем'єр-ліги проти «Евертона». 1993 р.

В наступному сезоні 1992-93 «Манчестер Юнайтед» змагається в новоствореній Прем'єр-лізі, а Інс разом зі своїм найкращим другом Раяном Ґіґґзом стають лідерами легандарної команди, яка складалась з таких зірок як Марк Г'юз, Ерік Кантона, Петер Шмейхель, Андрій Канчельскіс, Стів Брюс та Деніс Ірвін. І ця команда виграє перший за 26 років чемпіонат, а Пол поповнює свою колекцію ще одною нагородою лише за три роки виступів за МЮ.

В сезоні 1993-94 «Манчестер Юнайтед» знов домінує в чемпіонаті та виграє "«дубль»: Прем'єр-лігу та Кубок Англії. В наступному сезоні в останньому турі чемпіонату Інс та «Юнайтед» вирушають до Лондона на матч проти «Вест Гем Юнайтед», в якій МЮ потрібні були лише три очки, щоб здобути чемпіонство. Однак манчестерцям так і не вдалося премогти, а «Блекберн Роверз», який незважаючи на поразку від «Ліверпуля», все-таки обійшов манкуніанців на одне очко та виграв національну першість. Але сезон закінчився і ще одною невдачею — цього разу прикрою поразкою у фіналі Кубка Англії від «Евертона».

Влітку 1995 року, тренер МЮ Алекс Фергюсон продає Інса міланському «Інтеру» за 7,5 фунтів стерлінгів, яка на той час стала найвищою в історії трансферною сумою заплаченою за англійського гравця.

«Інтер»[ред. | ред. код]

Пол Інс #8 — капітан міланського «Інтера». 1995-97 рр.

В сезоні 1995—1996 міланцям не вдається здобути 14-те скудетто для клубу і вони посідають лише 7-ме місце в Серії А. Проте, для Інса перший сезон склався досить непогано, він виходив на поле регулярно і пропустив лише чотири зустрічі чемпіонату. В наступному році, і ще в одному вдалому сезоні для Пола у футболці нерадзуррі, він забив 6 голів в 26-ти матчах, а його команда фінішувала третьою у Серії А. Тоді ж «Інтер» змагався і на європейській арені, де клуб дійшов до фіналу Кубку УЄФА. В 1/8 у матчі-відповіді проти «Боавішти» Пол відзначився голом . А вже в наступних раундах, здолавши на своєму шляху бельгійський «Андерлехт» та французький «Монако», міланський клуб вийшов до фіналу. В першому виїзному матчі проти гельзенкірхенського Шальке, в якому «чорно-сині» поступалися з рахунком 1-0 (переможний м'яч забив Марк Вілмотс), Інс участі не брав. Вдома, на стадіоні Джузеппе Меацца Пол повертається на поле, а команда перемагає гостей 1-0 завдяки голу Івана Саморано наприкінці зустічі. В доданий час не вдалося виявити переможця, і вже в серії післяматчевих пенальті, після невдало виконаних ударів від Івана Саморано та Арона Вінтера, «Інтер» поступився 4-1.

Попри те, що президент міланського клубу Массімо Моратті запропонував Інсу новий контракт, Пол все-таки вирішив відмовитись та повернутись на Туманний Альбіон.

«Ліверпуль»[ред. | ред. код]

Пол Інс у складі «Ліверпуля». 1997-99 рр.

Ще однією причиною залишити Італію для Інса була необхідність в тому, щоб його син Томас ходив до англійської школи. Цей перехід коштував Червоним 4.5 мільйонів фунтів, однак трансфер був великою несподіванкою для багатьох, тому що через одвічне суперництво «Манчестер Юнайтед» та «Ліверпуля», мало кому вдавалося за свою кар'єру пограти за обидві команди.

Перший сезон на «Енфілді» для Інса склався досить невдало, клуб переживав не самі найкращі свої роки, головною причиною чого, стала погана дисципліна в команді. Преса навіть почала називати деяких гравців «Ліверпуля» «Спайс Бойз» (за аналогією з «Спайс Ґерлз» відомою поп-групою того часу), а саме Стіва МакМанамана, Роббі Фаулера, Джейсона МакЕйтіра та Джеймі Реднаппа, через те, що вони, нібито, приділяли більше часу своєму зовнішньому вигляду та розвагам, що лише заважало їм зосередитись на тренуваннях та виступах за клуб. Всі вони були хорошими друзями Інса, який мав не найкращу репутацію у пресі, тому і Пол також потрапив до списку «Спайс Бойз».

В другому сезоні Інс знов нічого не виграв з клубом, однак відзначився особливим для себе досягненням, забивши гол у ворота своєї колишньої команди «Манчестер Юнайтед» на «Енфілді», який приніс мерсісайдцям у матчі нічию.

«Мідлсбро» та «Вулвергемптон»[ред. | ред. код]

Однак влітку 1999 року, керманич «Ліверпуля» Жерар Ульє продав 31-річного Інса до «Мідлсбро» за 1 мільйон фунтів, до команди, яку тоді очолював колишній партнер Пола по виступам за «Манчестер Юнайтед», Браян Робсон. Інс був обраний капітаном команди та провів на Ріверсайд Стедіум наступні три роки, зігравши за клуб понад 100 поєдинків, відзначившись 9-ма голами. У 2002 році Інс перейшов до «Вулвергемптона» на правах вільного агента і в першому ж сезоні допоміг клубу вийти до Прем'єр-ліги. Інс планував завершити кар'єру гравця по завершенні сезону 2004-05, але через призначення Глена Годла головним тренером Вовків, Пол вирішив пограти ще один рік. В квітні 2006, після розмови зі своїм другом Тедді Шерінгемом, Інс проявив бажання провести ще один сезон в команді. Однак в липні того ж року, новий наставник Мік Маккарті заявив, що відмовляється від послуг Інса. Після того як Пол залишив клуб, він висловив бажання в майбутньому повернутись на Молінью як тренер та очолити Вовків.

Статистика виступів за клуби[ред. | ред. код]

Клуб Сезон Ліга Кубок Кубок Ліги Єврокубки Інші[4] Всього
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
«Вест Гем Юнайтед» 1986–87 10 1 1 0 0
1987–88 28 3 1 0 0
1988–89 33 3 1 0 2 0
1989–90 1 0 7 1 6 3
Всього 72 7 10 1 9 3
«Манчестер Юнайтед» 1989-90 26 0 7 0 3 2 0 0 0 0 36 2
1990-91 31 3 2 0 6 0 7 0 1 0 47 3
1991-92 33 3 3 0 7 0 3 0 1 0 47 3
1992–93 41 6 2 0 3 0 1 0 0 0 47 6
1993–94 39 8 7 1 5 0 4 0 1 0 56 9
1994–95 36 5 6 0 0 0 5 0 1 1 48 6
Всього 206 25 27 1 24 2 20 0 4 1 281 29
«Інтер» 1995-96 30 3 5 0 0 0
1996-97 24 7 4 2 10 1
Усього 54 10 9 2 10 1
«Ліверпуль» 1997–98 31 8 1 0 4 0 4 0 0 0 40 8
1998–99 34 6 2 1 2 1 3 1 0 0 41 9
Всього 65 14 3 1 6 1 7 1 0 0 81 17
«Мідлсбро» 1999–00 32 3 0 0 3 1
2000-01 30 2 3 0 3 0
2001-02 31 2 4 1 0 0
Всього 93 7 7 1 6 1
«Вулвергемптон» 2002–03 37 2 3 1 2 0 3 0
2003–04 32 2 1 0 2 0
2004–05 28 3 2 0 1 1
2005–06 18 3 2 0 0 0
Всього 115 10 8 1 5 1
«Суіндон Таун» 2006–07 3 0 0 0 0 0
«Маклсфілд Таун» 2006–07 1 0 0 0 0 0
Всього за кар'єру 609 72 57 6 50 8

Національна збірна Англії[ред. | ред. код]

Інс захищав кольори національної збірної Англії з 1992 по 2000 рр. Загалом за збірну провів 53 поєдинки в яких відзначився 2 рази.

Матчі за збірну[ред. | ред. код]

# Дата Стадіон Суперник Рахунок Турнір Голи Місце Жовта картка Червона картка Капітан
01. 09-09-1992 Естадіо Ель Сардінеро, Сантандер Іспанія Іспанія 1-0 Товариський матч Іспанія
02. 14-10-1992 Вемблі Стедіум, Лондон Норвегія Норвегія 1-1 Відбір до ЧС 1994 Англія ЖК 37'
03. 18-11-1992 Вемблі Стедіум, Лондон Туреччина Туреччина 4-0 Відбір до ЧС 1994 Англія
04. 31-03-1993 Ататюрк Стадіуму, Ізмір Туреччина Туреччина 0-2 Відбір до ЧС 1994 Туреччина
05. 28-04-1993 Вемблі Стедіум, Лондон Нідерланди Нідерланди 2-2 Відбір до ЧС 1994 Англія
06. 29-05-1993 Шлонські Стадіон, Хожув Польща Польща 1-1 Відбір до ЧС 1994 Польща ЖК
07. 09-06-1993 Фоксборо Стедіум, Бостон США США 2-0 Турнір в США США
08. 13-06-1993 Р. Ф. К. Меморіал Стедіум, Вашингтон Бразилія Бразилія 1-1 Турнір в США США
09. 19-06-1993 Сілвердоум, Детройт Німеччина Німеччина 1-2 Турнір в США США
10. 08-09-1993 Вемблі Стедіум, Лондон Польща Польща 3-0 Відбір до ЧС 1994 Англія
11. 13-10-1993 Де Кейп, Роттердам Нідерланди Нідерланди 2-0 Відбір до ЧС 1994 Нідерланди ЖК
12. 17-11-1993 Стадіо Ренато Даль'Ара, Болонья Сан-Марино Сан-Марино 7-1 Відбір до ЧС 1994 Гол 22'
Гол 73'		 Італія
13. 09-03-1994 Вемблі Стедіум, Лондон Данія Данія 1-0 Товариський матч Англія
14. 22-05-1994 Вемблі Стедіум, Лондон Норвегія Норвегія 0-0 Товариський матч Англія
15. 12-10-1994 Вемблі Стедіум, Лондон Румунія Румунія 1-1 Товариський матч Англія
16. 15-02-1995 Ленсдаун Роуд, Дублін Ірландія Ірландія 1-0 Товариський матч Ірландія
17. 27-03-1996 Вемблі Стедіум, Лондон Болгарія Болгарія 1-0 Товариський матч Англія
18. 24-04-1996 Вемблі Стедіум, Лондон Хорватія Хорватія 0-0 Товариський матч Англія
19. 18-05-1996 Вемблі Стедіум, Лондон Угорщина Угорщина 3-0 Товариський матч Англія
20. 08-06-1996 Вемблі Стедіум, Лондон Швейцарія Швейцарія 1-1 Євро 1996 Англія
21. 15-06-1996 Вемблі Стедіум, Лондон Шотландія Шотландія 2-0 Євро 1996 Англія ЖК 68'
22. 18-06-1996 Вемблі Стедіум, Лондон Нідерланди Нідерланди 4-1 Євро 1996 Англія ЖК 43'
23. 26-06-1996 Вемблі Стедіум, Лондон Німеччина Німеччина 1-1(5-6)* 1/2 фіналу Євро 1996 Англія
24. 01-09-1996 Стадіонул Републіка, Кишинів Молдова Молдова 0-3 Відбір до ЧС 1998 Молдова ЖК 66'
25. 09-10-1996 Вемблі Стедіум, Лондон Польща Польща 2-1 Відбір до ЧС 1998 Англія
26. 09-11-1996 Стадіон ім. Бориса Пайчадзе, Тбілісі Грузія Грузія 0-2 Відбір до ЧС 1998 Грузія
27. 12-02-1997 Вемблі Стедіум, Лондон Італія Італія 0-1 Відбір до ЧС 1998 Англія
28. 29-03-1997 Вемблі Стедіум, Лондон Мексика Мексика 2-0 Товариський матч Англія
29. 30-04-1997 Вемблі Стедіум, Лондон Грузія Грузія 2-0 Відбір до ЧС 1998 Англія
30. 31-05-1997 Шлонські Стадіон, Хожув Польща Польща 0-2 Відбір до ЧС 1998 Польща ЖК 11'
31. 04-06-1997 Стад Божуар, Нант Італія Італія 2-0 Турне де Франс Франція
32. 07-06-1997 Стад Моссон, Монпельє Франція Франція 0-1 Турне де Франс Франція
33. 10-06-1997 Парк де Пренс, Париж Бразилія Бразилія 0-1 Турне де Франс Франція
34. 11-10-1997 Стадіо Олімпіко, Рим Італія Італія 0-0 Відбір до ЧС 1998 Італія
35. 15-11-1997 Вемблі Стедіум, Лондон Камерун Камерун 2-0 Товариський матч Англія
36. 11-02-1998 Вемблі Стедіум, Лондон Чилі Чилі 0-2 Товариський матч Англія ЖК
37. 25-03-1998 Ванкдорф Штадіум, Берн Швейцарія Швейцарія 1-1 Товариський матч Швейцарія
38. 22-04-1998 Вемблі Стедіум, Лондон Португалія Португалія 3-0 Товариський матч Англія
39. 27-05-1998 Стад Мохамед V, Касабланка Марокко Марокко 0-1 Турнір Короля Хуссаїна II Марокко
40. 15-06-1998 Стад Велодром, Марсель Туніс Туніс 2-0 ЧС 1998 Франція
41. 22-06-1998 Стад Мунісіпаль, Тулуза Румунія Румунія 1-2 ЧС 1998 Франція
42. 26-06-1998 Стад Фелікс Боллар, Ланс Колумбія Колумбія 2-0 ЧС 1998 Франція
43. 30-06-1998 Стад Жеффруа Ґішар, Сент-Етьєн Аргентина Аргентина 2-2(4-3)* 1/8 фіналу ЧС 1998 Франція ЖК 10'
44. 05-09-1998 Росунда, Стокгольм Швеція Швеція 2-1 Відбір до Євро 2000 Швеція YKYKRK 67'
45. 01-02-1999 Вемблі Стедіум, Лондон Франція Франція 0-2 Товариський матч Англія
46. 10-10-1999 Стедіум оф Лайт, Сандерленд Бельгія Бельгія 2-1 Товариський матч Англія
47. 13-11-1999 Гемпден-Парк, Глазго Шотландія Шотландія 0-2 Відбір до Євро 2000 Шотландія ЖК
48. 17-11-1999 Вемблі Стедіум, Лондон Шотландія Шотландія 0-1 Відбір до Євро 2000 Англія ЖК 43'
49. 27-05-2000 Вемблі Стедіум, Лондон Бразилія Бразилія 1-1 Товариський матч Бразилія
50. 03-06-2000 Та' Калі Стедіум, Та' Калі Мальта Мальта 1-2 Товариський матч Мальта
51. 12-06-2000 Філіпс Стадіон, Ейндговен Португалія Португалія 2-3 Євро 2000 Нідерланди ЖК 45'
52. 17-06-2000 Стад дю Пеї де Шарлеруа, Шарлеруа Німеччина Німеччина 1-0 Євро 2000 Бельгія
53. 20-06-2000 Стад дю Пеї де Шарлеруа, Шарлеруа Румунія Румунія 2-3 Євро 2000 Бельгія

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 2006 року, очоливши тренерський штаб клубу «Маклсфілд Таун» як граючий тренер.

Протягом 2007–2008 років очолював команду клубу «Мілтон-Кінс Донс».

Влітку 2008 року був призначений головним тренером команди «Блекберн Роверз», ставши першим темношкірим британцем на позиції головного тренера команди вищого англійського футбольного дивізіону. Тренував команду з Блекберна лише півроку — у грудні того ж 2008 року був звільнений через незадовільні результати — лише три перемоги у 17 проведених за цей час іграх.

Влітку 2009 року удруге прийшов на тренерський місток «Мілтон-Кінс Донс», уклавши дворічну угоду з клубом. Проте залишив його вже по завершенні першого сезону роботи, оскільки команда демонструвала гірші, ніж очікувалося, результати.

Згодом протягом 2010–2011 років очолював тренерський штаб клубу «Ноттс Каунті». Пропрацював менше одного сезону, залишив команду після рекордної в історії клубу серії програшів — дев'яти поразок поспіль.

Наразі останнім місцем тренерської роботи був «Блекпул», головним тренером команди якого Пол Інс був з 2013 по 2014 рік. З цього клубу пішов також після тривалої серії незадовільних результатів.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Манчестер Юнайтед»: 1992–93, 1993–94
«Манчестер Юнайтед»: 1989–90, 1993–94
«Манчестер Юнайтед»: 1991–92
«Манчестер Юнайтед»: 1990, 1993, 1994
«Манчестер Юнайтед»: 1990–91
«Манчестер Юнайтед»: 1991

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пол Інс

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Hugman, Barry J. (2005). The PFA Premier & Football League Players' Records 1946-2005. Queen Anne Press. с. 315. ISBN 1852916656.
  2. ↑ 10 key moments in UK race relations [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.].
  3. ↑ Wonderful World of West Ham United statistics Paul Ince. Архів оригіналу за 14 січня 2009. Процитовано 1 квітня 2009.
  4. ↑ Включає інші змагання, такі як Плей-офф Футбольної Ліги, Коммьюні Шилд, та Супер кубок УЄФА.
1 Сімен (в) • 2 Г. Невілл • 3 Пірс • 4 Інс • 5 Адамс (к) • 6 Саутгейт • 7 Платт • 8 Гаскойн • 9 Ширер • 10 Шерінгем • 11 Андертон • 12 Гоуї • 13 Флаверс (в) • 14 Бармбі • 15 Реднапп • 16 Кемпбелл • 17 Макманаман • 18 Фердінанд • 19 Ф. Невілл • 20 Стоун • 21 Фаулер • 22 Вокер (в) • Тренер: Венейблз
Англія
1 Сімен (в) • 2 Кемпбелл • 3 Ле Со • 4 Інс • 5 Адамс • 6 Саутгейт • 7 Бекхем • 8 Бетті • 9 Ширер (к) • 10 Шерінгем • 11 Макманаман • 12 Невілл • 13 Мартін (в) • 14 Андертон • 15 Мерсон • 16 Скоулз • 17 Лі • 18 Кіоун • 19 Л. Фердінанд • 20 Овен • 21 Р. Фердінанд • 22 Флаверс (в) • Тренер: Гленн Годдл
Англія
1 Сімен (в) • 2 Г. Невілл • 3 Ф. Невілл • 4 Кемпбелл • 5 Адамс • 6 Кіовн • 7 Бекхем • 8 Скоулз • 9 Ширер (к) • 10 Овен • 11 Макманаман • 12 Саутгейт • 13 Мартін (в) • 14 Інс • 15 Баррі • 16 Джеррард • 17 Вайз • 18 Бармбі • 19 Гескі • 20 Філліпс • 21 Фаулер • 22 Райт (в) • Тренер: Кіган
Англія

Мітчелл (1884–96) · Волмслі (1896–03) · Міддлтон (1903–22) · Карр (1922–26) · Кромптон (1926–31) · Баррітт (1931–36) · Тейлор (1936–38) · Кромптон (1938–41) · Гепгуд (1944–47) · Скотт (1947–47) · Брутон (1947–49) · Бестолл (1949–53) · Кері (1953–58) · Данкан (1958–60) · Маршалл (1960–67) · Квіглі (1967–70) · Кері (1970–71) · Ферфі (1971–73) · Діннісв. о. (1973–74) · Лі (1974–75) · Сміт (1975–78) · Пікерінгв. о. (1978) · Айлі (1978) · Пікерінг (1978–79) · Кендалл (1979–81) · Секстон (1981–86) · Парксв. о. (1986–87) · Маккей (1987–91) · Парксв. о. (1991) · Далгліш (1991–95) · Гарфорд (1995–96) · Парксв. о. (1996–97) · Годжсон (1997–98) · Парксв. о. (1998) · Кідд (1998–99) · Парксв. о. (1999–2000) · Сунес (2000–04) · Парксв. о. (2004) · Г'юз (2004–08) · Інс (2008) · Еллардайс (2008–10) · Кін (2010–12) · Блекв. о. (2012) · Берг (2012) · Боуєрв. о. (2012–13) · Епплтон (2013) · Боуєр (2013–15) · Ламберт (2015–16) · Койл (2016–17) · Мовбрей (2018–)

в.о. — виконувач обов'язків.
«Блекпул» – Тренери

Баркрофт (1903–09) · Кокс (1909–11) · Норман (1918–23) · Баклі (1923–27) · Бомонт (1927–28) · Еванс (1928–33) · Макфарлейн (1933–35) · Джо Сміт (1935–58) · Сюарт (1958–67) · Мортенсен (1967–69) · Джонстонв. о. (1969) · Шеннон (1969–70) · Медовзв. о. (1970) · Стоко (1970–72) · Поттс (1972–76) · Браун (1976–78) · Боббі Смітв. о. (1978) · Медовзв. о. (1978) · Стоко (1978–79) · Тернент (1979–80) · Скоттв. о. (1980) · Болл (1980–81) · Браун (1981–82) · Елліс (1982–89) · Малленв. о. (1989) · Маллен (1989–90) · Вайтв. о. (1990) · Карр (1990) · Айр (1990–94) · Еллардайс (1994–96) · Мегсон (1996–97) · Вортінгтон (1997–99) · Генніган & Девісв. о. (1999–00) · Макмагон (2000–04) · Гендрі (2004–05) · Грейсонв. о. (2005–06) · Грейсон (2006–08) · Паркс & Томпсонв. о. (2008–09) · Голловей (2009–12) · Томпсонв. о. (2012) · Епплтон (2012–13) · Томпсонв. о. (2013) · Інс (2013–14) · Фергюсонв. о. (2014) · Ріга (2014) · Кларк (2014–15) · Макдональд (2015–16) · Бауєр (2016–18) · Макфілліпс (2018–19) · Грейсон (2019–20) · Даннв. о. (2020) · Крітчлі (2020–)

в.о. — виконувач обов'язків
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пол_Інс&oldid=39996302