Потік (Івано-Франківський район)
| село Потік | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Громада | Рогатинська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA26040270530090790 |
| Основні дані | |
| Засноване | 19 |
| Населення | 697 |
| Площа | 13,538 км² |
| Густота населення | 51,48 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77016 |
| Телефонний код | +380 03435 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°25′02″ пн. ш. 24°34′54″ сх. д. / 49.41722° пн. ш. 24.58167° сх. д.Координати: 49°25′02″ пн. ш. 24°34′54″ сх. д. / 49.41722° пн. ш. 24.58167° сх. д. |
| Водойми | Гнила Липа |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77001, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Рогатин, вул. Галицька, 65 |
| Карта | |
  Потік | |
 Потік | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Поті́к —село в Україні, у Рогатинській міській громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Географія[ред. | ред. код]
Через село течуть річки Гнила Липа та Струга.
Історія[ред. | ред. код]
Польський дослідник Пшемислав Домбковський помилково ідентифікував село з іншим Потоком (тепер містечко Золотий Потік біля Бучача).[1] Село, зокрема, у 15 столітті було королівщиною, її «тримав» польський шляхтич Миколай Парава з Любіна у 1433–1472 роках.[2] Згадується 1 січня 1457 року в книгах галицького суду [3].
У 1939 році в селі проживало 830 мешканців (760 українців, 10 поляків, 50 латинників, 5 євреїв і 5 німців та інших національностей)[4].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Рогатинської міської громади.[5]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рогатинського району, село увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району[6].
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Церква Св. Миколи споруджена 1898 року. За архітектурою є класичною тридільною церквою та складається з бабинця, нави та вівтаря. Нава є найбільшою частиною храму, та за формою схожа з іншими частинами церкви. Вінчають храм три бані з хрестами. Іконостас церкви виготовлений в XIX столітті і перебуває на державному обліку мистецьких цінностей.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Гринчишин Дмитро Григорович — український мовознавець, кандидат філологічних наук.
- Оберишин Ілля Степанович — вояк Української Повстанської Армії, протягом 1951–1991 перебував у підпіллі, легалізувався 3 грудня 1991 у незалежній Україні.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Przemysław Dąbkowski. Podział administracijny województwa ruskiego i bełskiego w XV wieku.— Lwów, 1939.— S. 34. (пол.)
- ↑ Tomasz Zaucha. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I.— Tom 18.— 386 s., 509 il.— S. 185. ISBN 978-83-89273-79-6 (пол.)
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.246, №2784 (лат.)
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 68 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Джерела[ред. | ред. код]
- Potok (14) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 870. (пол.). — S. 870. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
| ||||||||||||||
