Психосоматика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Психосоматика
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F40 - F48
МКХ-9 300-316
MeSH D011611

Психосома́тика (грец. Ψυχήдуша і грец. σῶμα — тіло) — напрям у медицині (психосоматична медицина) та психології, що займається вивченням впливу психологічних (переважно психогенних) факторів на виникнення і подальшу динаміку соматичних (тілесних) захворювань. Згідно з основним постулатом цієї науки, основою є реакція на емоційне переживання, що супроводжується функціональними змінами і патологічними порушеннями в органах. Відповідна схильність може впливати на вибір органу або системи, що пошкоджуються.

У межах психосоматики досліджувалися і досліджуються зв'язки між характеристиками особистості (конституціональні особливості, риси характеру і особистості, стилі поведінки, типи емоційних конфліктів) і тими чи іншими соматичними захворюваннями. Популярна думка (у тому числі в альтернативній медицині), що всі хвороби людини виникають унаслідок психологічних невідповідностей і розладів, які виникають в душі, в підсвідомості, в думках людини.

Фройд видав світу знамениту теорію про "несвідоме", як продукт витіснення. В результаті, як зазначалось, деякі досить серйозні захворювання потрапили у категорію "істеричних" або "психосоматичних". Мова йде про такі недуги: бронхіальна астма, алергія, уявна вагітність, головний біль і мігрень. Сам Фройд говорив таке: "Якщо ми женемо якусь проблему у двері, потім вона, у вигляді симптому хвороб, проникає через вікно". Таким чином, людині не уникнути захворювання, якщо вона не вирішує проблему, а просто її ігнорує. За основу психосоматики береться механізм психологічного захисту - витіснення. Це означає приблизно наступне: кожен з нас намагається гнати від себе думки, які йому неприємні. Як наслідок, ми просто відкидаємо проблеми, а не вирішуємо їх. Ми не аналізуємо проблеми, тому що боїмося поглянути їм в очі і зіштовхнутись безпосередньо з ними. Набагато простіше закрити на них очі, постаратися не думати про неприємні речі. На жаль, витіснення таким способом проблеми не зникають, а просто переходять на інший рівень. Всі наші проблеми, в результаті, трансформуються з соціального рівня (тобто, міжособистісних взаємин) або психологічного (невиконаних бажань, наших мрій і прагнень, пригнічених емоцій, будь-яких внутрішніх конфліктів), на рівень нашої фізіології.

Найбільш вивчені психологічні чинники наступних захворювань та симптомів: бронхіальна астма, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, есенціальна артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, головний біль, цукровий діабет, ревматичний артрит, напруги, запаморочення, вегетативні розлади (часто «вегето-судинна дистонія»).

Соматичні захворювання, зумовлені психогенними факторами, називають «психосоматичними розладами».

В останні роки у ветеринарній медицині, завдяки появі нових методів дослідження, почала розвиватись галузь - ветеринарна психоневрологія - яка досліджує системні взаємозв'язки між діяльністю нервової системи, як єдиного цілого, та іншими органами і системами. Значну частину цієї дисципліни складає дослідження психосоматики.

Психосоматичні захворювання[ред. | ред. код]

Психосоматичні захворювання — це захворювання, причинами яких є, переважно, розумові процеси хворого, а ніж, безпосередньому будь-які фізіологічні причини. Якщо медичне обстеження не може виявити фізичну або органічну причину захворювання, або якщо захворювання є результатом таких емоційних станів як гнів, тривога, неврози, депресія, почуття провини, тоді хвороба може бути класифікована як психосоматична.

Історія[ред. | ред. код]

У грецькій філософії і медицині була вже поширеною думка про вплив душі та духу на тіло.

Одним з перших термін «психосоматичний» у 1818 році використав лікар Йоган-Крістіан Гейнрот (Хейнрот, Heinroth). А у 1822 році Якобі (Jacobi) доповнив цю галузь поняттям «соматопсихічний».

У наш час цей підхід поширився у 20-50-х роках XX століття. У галузі психосоматичної медицини працювали Ф. Александер, С. Джеліфф, Ф. Данбар, Е. Вейсс, О. Інгліш та ін. У 1939 році у США почалося видання журналу «Психосоматична медицина». У 1950 році було створено Американську психосоматичну спілку.

Зигмунд Фройд досліджував психосоматичні захворювання, що сформувало його теорію про «несвідоме» і «витіснення». Багато відомих захворювань раніше класифікували як «істеричні» або «психосоматичні», наприклад: астма, алергії, уявна вагітність і мігрені. Стосовно деяких захворювань тривають суперечки, наприклад з хімічною чутливістю, синдромом війни в затоці і синдромом хронічної втоми. Деякі люди вважають, що стигмати — це психосоматичне захворювання, засноване на ототожненні з біблійними муками Христа.

Сучасне значення[ред. | ред. код]

Термін «психосоматичний» почало сприйматись негативно у сучасній медицині, тому що його плутають з симуляцією, психічним розладом або відвертим шахрайством. Психосоматичний біль важко відрізнити від станів, зазначених вище, але справжній психосоматичний біль спричинений більше несвідомим розумом, ніж симптомами хвороби або пораненням. Психосоматичне захворювання може з'явитися у результаті проблем у взаєминах, стресу або інших нефізіологічних причин, які часто викликані зовнішніми факторами.

Лікування[ред. | ред. код]

Для лікування психосоматичних захворювань використовуються різні види психотерапії і альтернативна медицина. У деяких випадках психосоматичні захворювання можуть загостритися або зникнути після заяви, зробленої визнаним авторитетом. В даний час лікування в основному проводиться транквілізаторами або антидепресантами у поєднанні з психотерапією[1][2]. На відміну від іпохондрії, яка деякими помилково вважається психосоматичним захворюванням, хворі психосоматичними захворюваннями відчувають справжній біль, справжню нудоту або інші справжні фізично відчутні симптоми, але без діагностованої причини.

Психосоматичні причини хвороб[ред. | ред. код]

Здавна вважалося, що все, що впливає на мозок, впливає і на тіло. Але в XVII ст., медики та вчені розділили дві незалежні складові людини: тіло і розум. Відповідно, хвороби були або душевні, або тілесні, і лікували їх абсолютно різними способами.

Зараз знову є тенденція повернення до колишньої точки зору на зцілення людини. Людина несе відповідальність як за свої хвороби, так і за своє одужання[3]. У медичній літературі описано багато прикладів зцілення важкохворих людей, якщо вони вірили у можливість свого одужання, а головне — у можливість самостійно впливати на перебіг хвороби та її кінцевий результат. Навіть таке захворювання, як рак, що вважається невиліковним, в деяких випадках піддається лікуванню.

  • Хвороби серця найчастіше виникають як наслідок нестачі любові та безпеки, а також від емоційної замкнутості. Людина, що не вірить у можливість любові або ж забороняє собі виявити свою любов до інших людей, неодмінно зіткнеться з проявами серцево-судинних захворювань.[джерело?]
  • Артрити, як помічено, вражають людей, які не можуть сказати «ні» і звинувачують інших у тому, що їх експлуатують.[джерело?]
  • Гіпертонія нерідко виникає через самовпевнене бажання взяти на себе непосильне навантаження, працювати без відпочинку, потребою виправдати очікування інших, залишитися значущим і шанованим в їхніх очах, у зв'язку з чим відбувається витіснення власних глибинних почуттів і потреб.[джерело?]
  • Проблеми з нирками бувають викликані осудом, розчаруванням, невдачею в житті, критикою. Цим людям постійно здається, що їх обманюють і зневажають. Подібні почуття та емоції призводять до нездорових хімічних процесів у тілі.[джерело?]
  • Збій імунної системи і, як наслідок, застуда є для людини сигналом з боку організму: «Зупинися, зроби перепочинок, ти занадто багато намагаєшся встигнути!»[джерело?]
  • Астма, проблеми з легенями бувають викликані невмінням (або небажанням) жити самостійно.[джерело?]
  • Шлункові проблеми — виразковий коліт, запори — є наслідком переживання помилок минулого, небажання відпустити старі ідеї і взяти на себе відповідальність за сьогодення. Шлунок чутливо реагує на наші проблеми, страхи, ненависть, агресивність і заздрість. Придушення цих почуттів, небажання зізнатись собі у них, спроба проігнорувати і «забути» їх замість осмислення, усвідомлення та дозволу, можуть стати причиною різних шлункових розладів.[джерело?]
  • Тривале роздратування, особливо під час стресу, призводить до гастриту.[джерело?]
  • Запори свідчать про надлишок накопичених почуттів, уявлень і переживань, з якими людина не може або не бажає розлучитися, не може звільнити місце для нових.[джерело?]
  • Печія — свідчення витісненої агресивності.[джерело?]
  • Проблеми із зором — небажання щось бачити, неприйняття навколишнього світу таким, яким він є. Аналогічно — проблеми зі слухом. Недочування, глухота наступають тоді, коли ми намагаємося ігнорувати інформацію, яка приходить до нас на аудіальному рівні.[джерело?]
  • Інфекційні захворювання. Пусковими механізмами є роздратування, злість, досада. Будь-яка інфекція вказує на душевний розлад. Слабкий опір організму, на який накладається інфікування, пов'язаний з порушенням душевної рівноваги.[джерело?]
  • Ожиріння — прояв тенденції захищатися від чогось. Почуття внутрішньої порожнечі часто пробуджує апетит. Процес поглинання їжі забезпечує багатьом людям відчуття «придбання». Але душевний дефіцит не заповниш їжею.[джерело?]
  • Проблеми з зубами найчастіше бувають викликані нерішучістю, невмінням приймати самостійні рішення. Така людина боїться наслідків своїх рішень. Карієс віднімає в зубів твердість. Саме таким чином імунна система людини реагує на внутрішню нестійкість мрій, невпевненість у досягненні обраної мети, усвідомлення «нездоланності» життєвих труднощів.[джерело?]
  • Проблеми зі спиною можуть бути наслідком пережитого, нестачі підтримки, внутрішнього перенапруження, зайвої вимогливості до себе.[джерело?]
  • Безсоння — втеча від життя, небажання визнавати його тіньові сторони. Потрібно знайти істинну причину занепокоєння, навчитися підбивати підсумки дня, повернути собі нормальний ритм, дозволити собі ввечері догляд та сон — все це допоможе вирішити проблеми.[джерело?]
  • Низка нещасних випадків свідчать про те, що людина відчуває себе у чомусь винною і рефлекторно карає себе.[джерело?]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Skumin V A Borderline mental disorders in chronic diseases of the digestive system in children and adolescents. Zhurnal nevropatologii i psikhiatrii imeni SS Korsakova Moscow Russia 1952 (1991), Volume: 91, Issue: 8, Pages: 81-84 PubMed: 1661526. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 28 грудня 2012.
  2. Skumin, VA (1982). Непсихотические нарушения психики у больных с приобретёнными пороками сердца до и после операции (обзор) [Nonpsychotic mental disorders in patients with acquired heart defects before and after surgery (review)]. Zhurnal nevropatologii i psikhiatrii imeni S.S. Korsakova (Russian) . 82 (11): 130—5. PMID 6758444.
  3. Гипнотерапевт Кандакова - Здоровье. www.kandakova.online (укр.). Процитовано 21 жовтня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Франц Александер «Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение». /Пер. с англ. С. Могилевского.; М.:Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002; 352 с.; ISBN 5-04-009099-4
  • Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. «Психосоматическая медицина», /Пер. с нем.; М.: ГЭОТАР Медицина, 1999 г.; 376 с.; ISBN 5-88816-056-3
  • Клиническая психология: Учебник. Под ред. Карвасарского Б. Д.; Питер; 2004 г.; 960 с.; ISBN 5-8046-0187-3
  • Средство от болезней Автор: Гусев В. А. Опубликовано: АСТ Год: (2007) ISBN 978-5-17-045416-7
  • БСЭ «Психосоматика»
  • Кругосвет «Психосоматическая медицина»

Література[ред. | ред. код]

  • Довідник сімейного лікаря з питань психосоматики / [Н.О. Марута, В.І. Коростій, Г.М. Кожина та ін.]; за ред. І.С. Вітенка. – К. : Здоров‘я, 2012. – 384 с. – ISBN 966-463-040-4.
  • Психосоматика: основи психодіагностики та психотерапії: навчальний посібник: [для вищих навчальних закладів] / Л. І. Дідковська. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 264 с.

Посилання[ред. | ред. код]