Радченко Степан Іванович
| Радченко Степан Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
7 лютого 1869 Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія[1] |
| Помер |
24 серпня 1911 (42 роки) Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | революціонер |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут |
| Партія | КПРС |
| Батько | Іван Леонтійович Радченко |
| Мати | Ірина Федорівна Родіонова |
| Брати, сестри | Радченко Іван Іванович |
| У шлюбі з | Любов Миколаївна Баранська |
| Діти | Євгенія та Людмила |
Степан Іванович Радченко (7 лютого 1869, Конотоп — 24 серпня 1911, Санкт-Петербург) — український діяч російського революційного руху 1890 року, член групи Бруснєва.
Один з організаторів петербурзького «Союзу боротьби за звільнення робітничого класу». Делегат I з'їзду РСДРП (1898), член першого ЦК РСДРП. Учасник організаційної наради щодо створення газети Іскра у Пскові. Один з перших соратників Володимира Ульянова.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 7 лютого 1869 року в Конотопі в родині дрібного лісопромисловця Івана Леонтійовича Радченка та малограмотної Ірини Федорівни Родіонової[2]. Після закінчення Київського реального училища приїхав у Петербург у 1887 році, де поступив до Петербурзького технологічного інституту. Здобув спеціальність «Інженер».
У 1893 році С.Радченко обвінчався з Любов'ю Миколаївною Баранською.
Восени 1893 року знайомиться в Петербурзі з Володимиром Ульяновим. Згодом саме від Степана Радченка революціонерка Надія Крупська вперше почує про Володимира Ульянова[3].
У березні 1898 року брав участь у I з'їзді РСДРП у Мінську, на якому був обраний членом ЦК. Піддавався арештам: у 1904 році був засланий до Вологди, звільнений в жовтні 1905 року.
З 1906 року від партійної роботи відійшов.
Сім'я[ред. | ред. код]
- Старший брат Іван Іванович Радченко, учасник трьох революцій.
- Дружина — Любов Миколаївна Баранська (1869—1962).
- Дві дочки від шлюбу з нею — Євгенія та Людмила, 1894 і 1895 років народження.
Пам'ять[ред. | ред. код]
- У Колпіно (місто у складі Калінінського району міста федерального значення Санкт-Петербурга) є вулиця Вулиця Братів Радченко.
- У Конотопі на вулиці Генерала Тхора, 111 розташована пам'ятка історії — Будинок, в якому народилися та провели дитячі і юнацькі роки революційні діячі — брати Радченко С. І. та Радченко І. І. (початок ХХ століття).[4]
Див. також[ред. | ред. код]
- Вулиця Братів Радченків
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Радченко Степан Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Семейные истории
- ↑ Агенты «Фёклы» Радченко боролись за счастье не для себя
- ↑ Офіційний сайт Конотопської міської ради. Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території міста Конотоп. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 24 липня 2017.
Література[ред. | ред. код]
- Ленин В. И., Полное собрание соч., 5 изд. (см. Справочный том, ч. 2, с. 467)
- Радченко Е. С., Один из первых соратников Ильича, «Вопросы истории КПСС», 1964, № 7.
Посилання[ред. | ред. код]
- Радченко Степан Иванович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
|
