Серединний хребет
Серединний хребет
рос. Срединный хребет | ||||
 | ||||
| Серединний хребет на мапі Камчатки | ||||
| Країна |  Росія
| |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Камчатський край | |||
| Область | п-ів Камчатка | |||
| Довжина | 1200 км, (Пд-ПдЗ — Пн-ПнС) | |||
| Ширина | до 120 км | |||
| Найвища точка | Ічинська Сопка | |||
| - розташування | за 185 км на З-ПдЗ від вулкана Ключевська Сопка | |||
| - координати | 55°40′40″ пн. ш. 157°43′18″ сх. д. / 55.67778° пн. ш. 157.72167° сх. д. | |||
| - висота | 3607[1] м | |||
  Серединний хребет | ||||
 Серединний хребет | ||||
 Серединний хребет у Вікісховищі | ||||
Середи́нний хребе́т (рос. Среди́нный хребе́т) — гірське пасмо, головний вододільний хребет півострова Камчатки Камчатського краю Росії.
Географія[ред. | ред. код]
Хребет простягнувся паралельно поздовжньої осі півострова Камчатки, практично в центральній його частині, із півдня — південного заходу на північ — північний схід на 1200 км — через весь півострів. Ширина хребта, в центральній його частині, сягає 120 км. На заході межує з прибережною рівниною Охотського моря — Західно-Камчатською низовиною[2], а на сході: в південній та центральній частинах — з Центральнокамчатською низовиною та Східним хребтом, а в північній — омивається Карагинською затокою Берингового моря.
Хребет складений кристалічними сланцями і гнейсами палеозою; пісковиками, сланцями і вулканічними породами мезо-кайнозою. Сліди стародавніх зледенінь (карри, троги, цирки). Містить велику кількість вулканів, в основному щитових та стратовулканів, серед них багато згаслих. Крім вулканів, складається із лавових плато, окремих гірських масивів і ізольованих вершин, покритих льодовиками, загальна площа яких становить 866 км². Один із найбільших льодовиків — Слюніна (35,6 км²).
В складі гірського пасма вирізняються хребти: Малкінський, Козиревський та Бистринский. Найвища точка, діючий вулкан — Ічинська Сопка (3607 м). Висота багатьох вулканів перевищує 2000 м: Хувхойтун (2618 м), Алнай (2581 м), Гостра Сопка (2539 м), Шишель (2525 м), Іктунуп, (2300 м), Сніжний (2211 м), Сніговий (2169 м), Кевенейтунуп, (2133 м).
В північній частині хребта знаходиться найбільша кількість перевалів. Для центральної частини хребта характерні значні відстані між великими вершинами. Південна частина — характеризується високим ступенем розчленованості на окремі масиви, які вирізняються асиметрією схилів.
Рослинність[ред. | ред. код]
У долинах гірського пасма — луки з високою травою. У нижній частині схилів переважають ліси кам'яної берези (береза Ермана), зарослі кедрового та вільхового сланників, вище — гірські тундри.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ «Russia: Kamchatka and the Russian Pacific Islands Ultra-Prominence Page» Peaklist.org. Процитовано 2015-07-09.
- ↑ Рельеф Камчатки [Архівовано 1 травня 2015 у Wayback Machine.] на Tokamchatka.ru, (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Серединний хребет // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Серединний хребет // Географічна енциклопедія (рос.)
