Середньозважений метод обліку
Метод середньозваженої собівартості — метод бухгалтерського обліку для оцінки запасів (товаро-матеріальних цінностей), за яким собівартість кожної одиниці запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, визначається шляхом діленням загальної вартості на їх загальну кількість товару[1]. Метод дозволяє більш рівномірно відображати в обліку собівартість реалізованих товарів або продукції[2].
В Україні застосування цього методу передбачено як один з варіантів для обліку вибуття товаро-матеріальний цінностей[3]. Оцінка може проводитися як за станом на дату проведення операцій, так і за станом на початок звітного періоду. Періодичність визначення середньозваженої собівартості (щомісяця чи на дату операції) зазначається у розпорядчому документі про облікову політику підприємства[1].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Володимир Міняйло (1.12.2008). Оцінка вибуття запасів. Дебет-Кредит № 48. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
- ↑ Олексій Кравчук (2014). Середньозважений облік та повернення запасів. Дебет-Кредит №29. Процитовано 3 жовтня 2019.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка) - ↑ Оцінка вибуття запасів. Наказ Мінфін від 20 жовтня 1999 року № 246 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. року за № 751/4044
Посилання[ред. | ред. код]
- П.В. Чалюк, Л.Я. Швейкіна, Л.В.Чаплигіна. 7.2 Методи оцінки запасів при їх вибутті // БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК В 2 ЧАСТИНАХ. — Вінницький національний технічний університет.
|
Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |