Симфонічна поема для 100 метрономів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Симфонічна поема для 100 метрономів
фр. Poème symphonique
Композитор Дьордь Лігеті
Створено 1962
Видано 1962
Інструментування метроном
Прем'єра
Дата 13 вересня 1963

Симфонічна поема для 100 метрономів — твір Дьордя Лігеті, написаний 1962 року.

П'єса «виконується» сотнею метрономів, заздалегідь запрограмованих на відтворення заданого темпа і музичного розміру. Всі метрономи починають грати одночасно, створюючи єдиний механічний аритмічний шум. У кожного з метрономів свій заздалегідь запрограмований час звучання, так що по ходу п'єси вони зупиняються один за одним. У кінці твору звучить лише один метроном зі ста.

«Симфонічна поема» Лігеті була вперше представлена на публіці у 1963 році в Гілверсумі (Нідерланди) і викликала бурхливий скандал в музичних колах. Вона виконувалася не надто часто, оскільки збір і одночасний запуск такої кількості метрономів вимагають значних організаційних зусиль. У 1995 р. художник Жиль Лакомб сконструював спеціальний електромеханічний пристрій для виконання цього твору[1].

Твір Лігеті інтерпретують як сатиру на зловживання механічними засобами композиції[2]. У той же час в його звучанні можна угледіти і певний трагізм: на думку есеїста Алекса Росса,

в міру того, як метрономи один за іншим затихали, виникало дивне тремтіння хвилювання; останні, що залишилися в живих, помахуючи в повітрі своїми маленькими руками, виглядали самотніми, втраченими, майже людяними[3].

Це дозволило, зокрема, завершити виконанням Симфонічної поеми для 100 метрономів поминальний концерт в день похорону Лігеті 26 червня 2006 року у Відні[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Poème Symphonique for 100 metronomes [Архівовано 10 травня 2011 у Wayback Machine.]: Розшифровка пояснювального тексту до відеотрансляції Симфонічної поеми для 100 метрономів французькому каналі ARTE (англ.)
  2. Дьёрдь Лигети // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  3. Alex Ross. Ligeti split [Архівовано 12 жовтня 2010 у Wayback Machine.] // The New Yorker, May 28, 2001.
  4. Barbara Hannigan. Funeral Service for György Ligeti [Архівовано 14 жовтня 2011 у Wayback Machine.] // Sequenza 21. The Contemporary Classical Music Portal, June 27, 2006. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]