Спайк Лі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спайк Лі
Shelton Jackson Lee
Народився 20 березня 1957(1957-03-20)[1][2][…] (67 років)
Атланта, Джорджія, США[4]
Країна  США
Національність США США
Місце проживання Нью-Йорк
Діяльність кінорежисер, актор, сценарист, кінопродюсер, режисер монтажу, кіноактор, телеактор, маскот, телепродюсер, режисер
Alma mater Школа мистецтв Тіша, Morehouse Colleged і John Dewey High Schoold
Знання мов англійська[5][6]
Заклад Нью-Йоркський університет, Гарвардський університет і Колумбійський університет
Членство Американська академія мистецтв і наук і Writers Guild of America, Eastd
Роки активності 1978 — тепер. час
Посада голова журі Каннського кінофестивалюd
Батько Bill Leed
Родичі Malcolm D. Leed і Cliff Leed[7]
Брати, сестри David Leed, Joie Leed і Cinqué Leed
У шлюбі з Tonya Lewis Leed
Нагороди
IMDb ID 0000490

Шелтон Джексон (Спайк) Лі (англ. Shelton Jackson 'Spike' Lee; нар. 20 березня 1957(19570320)) — американський режисер, продюсер, письменник і актор. Володар двох премій «Оскар» — за сценарій фільму «Чорний куклукскланівець» (2019) та за видатні заслуги в кінематографі (2016).

Його компанія, 40 Acres and a Mule Filmworks, вже випустила більше 35 фільмів з 1983 року. У 2021 році Голова журі Каннського кінофестивалю.[8]

Спайк Лі дебютував як режисер зі своїм фільмом «Їй це потрібно» (1986), і з того моменту вже зняв такі фільми як «Роби як треба» (1989), «Малколм Ікс» (1992), «The Original Kings of Comedy» (2000), «25-та година» (2002), «Не впіймали — не злодій» (2006), «Чірак» (2015). Лі зіграв у 10 зі своїх власних фільмів.

Стрічки Лі розглядають проблему міжрасових стосунків, колоризму в чорній спільноті, ролі медіа у житті людини, міського криміналу і бідності й інші. Лі отримав дві номінації на "Оскар": Student Academy Award і Премію «Оскар» за видатні заслуги у кінематографі від Академії кінематографічних мистецтв і наук, і здобув дуже багато інших нагород, серед яких дві премії Еммі, дві Премії Пібоді, почесну Премію БАФТА у кіно, Премію «Сезар» за видатні заслуги у кінематографі й Gish Prize 2013.[9][10][11][12]

Дитинство і юність[ред. | ред. код]

Лі народився в Атланті, штат Джоржія. Народився у родині Жаклін Керол (до того Шелтон), вчительки мистецтв і чорної літератури, і Вільяма Джеймса Едварда Лі ІІІ, джаз-музиканта і композитора.[13] Лі має три молодших брата і сестри, Джоі, Девіда й Сінк, вони всі працюють на тих чи інших позиціях в кіно брата. Режисер Малкольм Д. Лі — кузен Спайка Лі. Ще дитиною він з родиною переїхав до Брукліна, штату Нью-Йорк. Це мама дала йому прізвисько «Спайк». Він ходив до John Dewey High School в Брукліні.

Лі записався у Morehouse College, історично чорний коледж, де він зробив свій перший фільм, Last Hustle in Brooklyn. Він відвідував кінокурси в Університеті Кларка в Атланті, випустився як бакалавр масової комунікації з Коледжу Моргауз. Він також випустився зі Школи мистецтв Тіша Нью-Йоркського Університету, де й став маґістром з кіно і телебачення.[14]

Кар'єра[ред. | ред. код]

Фільми[ред. | ред. код]

Фільм незалежного виробництва Лі, «Joe's Bed-Stuy Barbershop: We Cut Heads», був першим студентським фільмом, який показали на фестивалі Нових Режисерів/Нових Фільмів Центру Лінкольна.

У 1985 році Лі почав робити свій перший повнометражний фільм, «She's Gotta Have It». З бюджетом у $175,000 він зняв фільм за два тижні. Коли перший фільм вийшов у прокат у 1986, він зібрав $7,000,000 лише в США.[15] «Do the Right Thing», фільм 1989 року, номінували на Оскар за найкращий оригінальний сценарій 1989 року. Багато хто, включно з Кім Бейсінґер, казав, що «Do the Right Thing» також заслуговував на номінацію на найкращий фільм.[16] Того року найкращим фільмом визнали "Driving Miss Daisy. У 2006 в інтерв'ю з New York magazine Лі сказав, що успіх іншого фільму, який будувався на безпечних стереотипах, ранив його ще більше, аніж те, що його фільм не номінували на цю нагороду.[17]

Після випуску в 1990 р. фільму «Mo' Better Blues», Лі був звинувачений в антисемітизмі Антидефамаційною лігою й декількома кінокритиками. Вони критикували те, що персонажів-власників клубу Джоша й Мо Флетбуша, Лі назвав Шейлоками (персонаж-єврей із п'єси Шекспіра Венеційський купець). Лі не визнав провини, пояснюючи, що він створював цих персонажів із метою показати, як складно чорним виконавцям в умовах експлуатації. Лі сказав, що Лью Васерман, Сідні Шайнберґ і Том Поллок, єврейські керівники MCA і Universal Studios, навряд чи дозволили би антисемітський вміст у фільмі, який вони спонсорували. Він сказав, що не міг зробити антисемітський фільм, тому що євреї заправляють у Голлівуді, і «це факт».[18]

Його документальний фільм 1997 р. 4 Little Girls[en] про дітей, вбитих у вибуху в Баптистській церкві на 16-й вулиці[en] в Бірмінгемі (Алабама), у 1963 р., був номінований на Премію «Оскар» за найкращий документальний повнометражний фільм.

2 травня 2007 р. 50-й Міжнародний кінофестиваль у Сан-Франциско[en] вшанував Спайка Лі режисерською нагородою Кіноспільноти Сан-Франциско[en]. У 2008 році він отримав Wexner Prize.[19] У 2013 році він виграв The Dorothy and Lillian Gish Prize сумою $300,000.[20] У 2015 році Лі отримав Премію «Оскар» за видатні заслуги в кінематографі від Академії кінематографічних мистецтв і наук за внесок у кіно.[21]

Лі зрежисував, написав і спродюсував режим MyCareer у відеогрі NBA 2K16[en].[22]

Фільм «Чорний куклукскланівець», драматичний трилер, що зображає події 1970-х, Ґран-прі на Каннському кінофестивалі 2018 року, і відкривав фестиваль наступного серпня.[23] Він також отримав номінації на Премію «Оскар» за найкращий фільм та за найкращу режисерську роботу (перша номінація Лі у цій катеґорії), і виграв Премію «Оскар» за найкращий адаптований сценарій.

Професура[ред. | ред. код]

У 1991 році Лі викладав курс кіновиробництва у Гарварді, а 1993 року почав викладати у Школі мистецтв Тіша Нью-Йоркського Університету. Саме у цій школі він отримав маґістра витончених мистецтв і був призначений мистецьким директором у 2002 році.[24] На сьогодні він постійний професор Нью-Йоркського університету.[25]

Реклама[ред. | ред. код]

У середині 1990-х Levi Strauss винайняли Лі знімати серію реклами для телебачення для їхніх джинсів button-fly.[26]

Маркетолоґи з Nike[27] пропонували Лі стати режисером їхньої реклами. Вони хотіли об'єднати персонажа з фільму Лі «Їй це потрібно», Марса Блекмона, який обожнював Майкл Джордан, і Джордана в маркетинґовій кампанії для лінійки Air Jordan. Потім Лі просили прокоментувати феномен, коли inner-city youths намагалися вкрасти ці кросівки в інших дітей.[28] Він сказав, що треба не звинувачувати виробників взуття, яке стало популярним, а «виправляти умови, за яких дитина так багато значення надає важливості пари кросівок, парці чи золоту».[28]

Через маркетинґ 40 Acres and a Mule Лі режисував рекламу для Converse,[29] Jaguar,[30] Taco Bell[31] і Ben & Jerry's.[32]

Фільмоґрафія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. SNAC — 2010.
  2. Internet Broadway Database — 2000.
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. Deutsche Nationalbibliothek Record #119078023 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. CONOR.Sl
  7. Twitter(untranslated), 2006.
  8. Каннський кінофестиваль 2021: програма, журі та «Особливий погляд» на Євромайдан, Суспільне, 5 липня 2021
  9. Spike Lee wins $300,000 Gish Prize. BBC News. Процитовано 30 квітня 2014.
  10. Spike Lee Awarded $300,000 Prize From Dorothy and Lillian Gish Foundation. BET: Black Entertainment Television. Процитовано 30 квітня 2014.
  11. Spike Lee awarded $300,000 Gish Prize. Los Angeles Times. Процитовано 30 квітня 2014.
  12. Spike Lee to receive prestigious Lillian Gish award. Hollywood. Процитовано 1 травня 2014.
  13. Spike Lee Biography (1956?-). www.filmreference.com. Процитовано 1 лютого 2019.
  14. Shelton "Spike" Lee Bio | Morehouse College. web.archive.org. 6 травня 2012. Архів оригіналу за 6 травня 2012. Процитовано 15 лютого 2019.
  15. She's Gotta Have It (1986) - Box Office Mojo. www.boxofficemojo.com. Процитовано 15 лютого 2019.
  16. Sharf, Zack; Sharf, Zack (22 січня 2019). At 1990 Oscars, Kim Basinger Called Out the Academy for Snubbing Spike Lee and ‘Do the Right Thing’ — Watch. IndieWire (англ.). Процитовано 15 лютого 2019.
  17. Hill, By Logan; Published Apr 7, 2008. How I Made It: Spike Lee on 'Do the Right Thing'. NYMag.com. Процитовано 15 лютого 2019.
  18. James, Caryn (16 серпня 1990). Spike Lee's Jews and the Passage from Benign Cliche into Bigotry. The New York Times. Процитовано 1 грудня 2009.
  19. "Spike Lee to Receive the Wexner Prize"; Wexner Center for the Arts. Wexarts.org. Архів оригіналу за 14 червня 2011. Процитовано 13 червня 2011. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  20. Chris Lee (18 вересня 2013). Spike Lee awarded $300,000 Gish Prize. Los Angeles Times. Процитовано 19 вересня 2013.
  21. Spike Lee, Debbie Reynolds And Gena Rowlands To Receive Academy’s 2015 Governors Awards. 27 серпня 2015.
  22. Plunkett, Luke (4 червня 2015). Spike Lee Is Writing A Video Game Campaign. Kotaku. Процитовано 6 червня 2015.
  23. Debruge, Peter; Debruge, Peter (19 травня 2018). Japanese Director Hirokazu Kore-eda’s ‘Shoplifters’ Wins Palme d’Or at Cannes. Variety (англ.). Процитовано 13 серпня 2019.
  24. Professor web page. NYU Tish Directory. NYU. Процитовано 25 листопада 2015.
  25. Sandra Gonzalez (13 лютого 2019). Spike Lee strives to be on the right side of history.
  26. Elliott, Stuart (July 22, 1991). «THE MEDIA BUSINESS: Advertising; Levi and Spike Lee Return In 'Button Your Fly' Part 2». «The New York Times».
  27. Kindred, Dave; "Mars points NBA to next Milky Way – advertising character Mars Blackmon"; findarticles.com; July 21, 1997. Findarticles.com. 21 липня 1997. Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 13 червня 2011.
  28. а б Chucksconnection.com. Архів оригіналу за 11 серпня 2006.
  29. Converse Splits With Butler (амер.). Процитовано 15 лютого 2018.
  30. Jaguar enlists Spike Lee to help diversify market (англ.). Процитовано 15 лютого 2018.
  31. JOHNSON, GREG (7 липня 1995). Basketball Stars Team Up for Taco Bell Ad Campaign : Marketing: Shaquille O'Neal and Hakeem Olajuwon go one-on-one in television commercials that follow up provocative teasers in several papers. Los Angeles Times (амер.). ISSN 0458-3035. Процитовано 15 лютого 2018.
  32. BEN & JERRY'S & SPIKE & SMOOTH ICE CREAMS' FIRST BIG AD EFFORT BOASTS A SOCIAL CONSCIENCE (англ.). Процитовано 15 лютого 2018.

Посилання[ред. | ред. код]