Тешеніт
 Тешеніт у ущелині Червоних скель р. Мурмбрідж на південному сході Австралії | ||||
| Загальні відомості | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ідентифікація | ||||
| Використання | ||||
|
| ||||
Тешеніт (габро анальцимове) (рос. тешенит, габро анальцимовое; англ. teschenite; нім. Teschenit m) — інтрузивна темна повнокристалічна масивна, середньо-, іноді крупно- і гігантозерниста гірська порода з сімейства лужних габроїдів.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Слово Тешеніт походить від типу місцевості міста Цешин, яке тепер розділене на чеський Чеський Тешин і польський Цешин. Гірська порода була вперше науково описана німецьким геологом Людвігом Гогенеггером у 1861 році, яку він називав «тешинітом».[1]. Німецький геолог Фердинанд Ціркель у 1866 р. змінив назву на "тешеніт", яка використовується до сьогодні. [2]
Дифініція[ред. | ред. код]
Згідно зі схемою класифікації магматичних порід Роджера Леметра (2002), плутонічні різновиди тешеніту класифікуються як олівінгаббро, а вулканічні — як пікрит або пікробазальт. Однак, щоб зберегти їх відмінність, Гібб і Хендерсон (2006) визначають тешеніти наступним чином: «Тешеніти — це середньо- та дрібнозернисті вивержені гірські породи, що складаються з плагіоклазу, клінопіроксену та невеликої кількості анальциму. Олівінові тешеніти можуть містити до 20 об'ємних відсотків олівіну»[3].
Загальний опис[ред. | ред. код]
Головні породотвірні мінерали: плагіоклаз (лабрадор або бітовніт до 20 % мас.), анальцим, цеоліти (10-30 %), моноклінний піроксен (титанавгіт 20-50 %, олівін бл. 10 %); акцесорні — апатит, титаномагнетит.
Структура гіпідіоморфнозерниста, офітова, порфіровидна.
Сер. хім. склад (% мас): SiO2 46,0; TiO2 2,10; Al2О3 16,8; Fe2О3 4,9; FeO 5,8; MnO 0,19; MgO 4,7; CaO 8,4; Na2O 4,2; К2О 2,1. Характерними для Т. є леткі компоненти — вода і пентаоксид фосфору.
Ефузивний аналог Т. — анальцимовий тефрит.
Різновиди тешеніту[ред. | ред. код]
- меланократовий (юсит),
- лейкократовий (гленмурит, березит, лугарит),
- амфіболовий (богузит),
- олівіновий (кринаніт),
- авгітовий (бухоніт),
- ортоклазовий (баршовіт),
- нефеліновий.
Тешеніти залягають у вигляді силлів, пластових тіл, дайок, дрібних штоків. Розповсюджені в Кузнецькому Алатау (РФ), Закавказзі (Грузія), Чехії, Польщі, Шотландії, Австралії, Сербії, Тасманії, Індії, Японії та інших країнах.
У Польщі поблизу Цешина знаходяться найбільші (на сьогодні закриті) цешинітові кар’єри. Цю породу використовували місцево в будівництві (фундаменти) і як дорожній камінь.
Тешеніт використовуються як будів. камінь і облицювальний м-ал.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]
- ↑ Hohenegger, L.: Die geognostischen Verhältnisse der Nordkarpathen in Schlesien und den angrenzenden Theilen von Mähren und Galizien. Perthes, Gotha, S. 50.
- ↑ Zirkel, F.: Lehrbuch der Petrographie. Vol. 2, Marcus, Bonn, S. 635.
- ↑ Gibb, F. G. F. und Henderson, C. M. B.: Chemistry of the Shiant Isles main sill, NW Scotland, and wider implications for the perogenesis of mafic sills. In: Journal of Petrology. 47, 1, S. 191-230.