Транслітерація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Транслітера́ція, або транслітерува́ння (від лат. trans- — «через», «по той бік» і litera — «літера») — механічне передання тексту й окремих слів, які записані однією графічною системою, засобами іншої графічної системи при другорядній ролі звукової точності, тобто передання однієї писемності літерами іншої.

Необхідність у транслітерації виникла наприкінці XIX ст. (у процесі створення прусських наук, бібліотек) для того, щоб включити в єдиний каталог праці, написані мовами, які базуються на латинських, кириличних, арабських, індійських та інших системах письма. Інструкції транслітерації, складені з цією метою, стали у XX ст. основою стандарту для перекладу нелатинських систем письма на латиницю.

Транслітерація відрізняється від транскрипції, яка при перетворенні на українську мову іншомовних слів керується тим, як ті іншомовні слова вимовляються, а не пишуться.

Принципи транслітерації[ред. | ред. код]

Транслітерація застосовується для спрощення друкарського набору або для заміни маловідомого алфавіту відомим. Транслітеруванню піддаються географічні та інші власні назви, терміни, що набули міжнародного визнання. При їх перенесенні з мови в мову бажано дотримуватися точності або в збереженні буквеного образу топоніма чи власного імені, або у відтворенні звучання. Зумовлене це тим, що жоден з існуючих алфавітів не забезпечує повної відповідності між написанням і вимовою.

Особливої гостроти вона набуває з посиленням міжнародних контактів. Вони спричинюють необхідність створення універсальних транслітерацій, чим займається Міжнародна організація зі стандартизації (англ. ISO — International Organisation for Standardisation).

Правила транслітерації[ред. | ред. код]

Офіційна система українсько-англійської транслітерації, яка сьогодні застосовується при відтворенні українських власних назв засобами англійської мови в законодавчих та офіційних актах, оригінально була ухвалена рішенням Української комісії з питань правничої термінології від 19 квітня 1996 р. № 9[1] та після декількох законодавчих відхилень була відновлена (з незначною зміною у відтворенні букви «щ») постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. № 55 Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею[2]. Основні її постулати:

  • Використання затвердженої системи не є обов'язковим при перекладі іноземних імен на українську мову.
  • Транслітерація повинна здійснюватися безпосередньо з української на англійську мову, без використання жодної додаткової мови.
  • Затверджена норма є обов'язковою для перекладу імен з української на англійську в законодавчих і офіційних актах.
  • Для стислості система дозволяє для імен як місто «Zaporizhzhia» називатися як «Zaporizhia», «L'viv» як «Lviv» і т. д. Крім того, наведено короткий список офіційних варіантів написання назв: «Ukraine» (без артикля «the»), «Crimea» (на противагу «Krym»), «Black Sea» і «Sea of Azov». У деяких випадках «традиційні» форми можуть бути вказані в дужках після офіційної форми.
Українська Англійська Коментарі Приклад
А А — Алушта — Alushta
Б B — Борщагівка — Borshchahivka
В V — Вишгород — Vyshhorod
Г H, gh Gh — після З, H — в інших позиціях Гадяч — Hadiach; Згорани — Zghorany
Ґ G — Ґалаґан — Galagan
Д D — Дон — Don
Е E — Рівне — Rivne
Є Ye, ie Ye — на початку слова, іе — в інших позиціях Єнакієве — Yenakiieve; Наєнко — Naienko
Ж Zh — Житомир — Zhytomyr
З Z — Закарпаття — Zakarpattia
И Y — Медвин — Medvyn
І I — Іршава — Irshava
Ї Yi, i Yi — на початку слова, і — в інших позиціях Їжакевич — Yizhakevych; Кадіївка — Kadiivka
Й Y, i Y — на початку слова, і — в інших позиціях Йосипівка — Yosypivka; Стрий — Stryi
К K — Київ — Kyiv
Л L — Лебедин — Lebedyn
М M — Миколаїв — Mykolaiv
Н N — Ніжин — Nizhyn
О O — Одеса — Odesa
П P — Полтава — Poltava
Р R — Ромни — Romny
С S — Суми — Sumy
Т T — Тетерів — Teteriv
У U — Ужгород — Uzhghorod
Ф F — Фастів — Fastiv
Х Kh — Харків — Kharkiv
Ц Ts — Біла Церква — Bila Tserkva
Ч Ch — Чернівці — Chernivtsi
Ш Sh — Шостка — Shostka
Щ Shch — Гоща — Hoshcha
Ю Yu, iu Yu — на початку слова, iu — в інших позиціях Юрій — Yurii; Крюківка — Kriukivka
Я Ya, ia Ya — на початку слова, іа — в інших позиціях Яготин — Yahotyn; Ічня — Ichnia

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Буквосполучення «зг» відтворюється латиницею як «zgh» (наприклад, Згорани — Zghorany, Розгон — Rozghon) на відміну від «zh» — відповідника української літери «ж».
  2. М'який знак і апостроф латиницею не відтворюються.
  3. Транслітерація прізвищ та імен осіб і географічних назв здійснюється шляхом відтворення кожної літери латиницею.

Право на ім'я[ред. | ред. код]

Якщо людину не влаштовує транслітерований запис її прізвища та/або імені, вона може скористатися правом транскрибувати їх відповідно до своєї національної традиції, яке дає Цивільний кодекс України, глава 22, Стаття 294[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Рішення Української комісії з питань правничої термінології № 9 (Протокол № 2 від 19 квітня 1996 р.)
  2. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. № 55 Про впорядкування транслітерації українського алфавіту латиницею
  3. ↑ Цивільний кодекс України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 грудня 2023.

Див. також[ред. | ред. код]

Вікідані мають властивість P2440:транслітерація (використання)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Транслітерація&oldid=41500210