Холтерівське моніторування

Холтерівське моніторування ЕКГ (Добове моніторування ЕКГ, Холтер ЕКГ) – метод електрофізіологічної інструментальної діагностики, який полягає в тривалій реєстрації ЕКГ в умовах щоденної активності пацієнта з подальшим аналізом отриманого запису. Дає можливість виявити порушення в роботі серця, навіть якщо вони трапляються дуже рідко, оскільки запис ЕКГ ведеться безперервно протягом 1-ї, 2-х, а за необхідності до 7-ми діб. Метод названий на честь американського дослідника Нормана Холтера, який запровадив радіоелектрокардіографію і вперше здійснив тривалу реєстрацію ЕКГ. Цей метод є неінвазивним і високоінформативним, він широко застосовується як у стаціонарних, як і в амбулаторних умовах для діагностики ішемічної хвороби серця (ІХС), порушень ритму та провідності серця, а також оцінки ефективності лікування серцево-судинних захворювань.

Суть методики[ред. | ред. код]

Дослідження полягає в безперервній реєстрації електрокардіограми протягом 24 і більше годин (48, 72 години, іноді до 7 діб). Запис ЕКГ здійснюється за допомогою спеціального портативного апарату - рекордера (реєстратора), який пацієнт носить із собою (на ремені через плече або на поясі). Запис ведеться по 2, 3 або більше каналах (до 12 каналів). До сих пір найбільш поширені саме 2- і 3-канальні реєстратори. У ряді випадків є можливість при трьохканальному записі отримати математично відновлену ЕКГ 12 каналів, що може бути корисно при топічній діагностиці екстрасистол. Однак така «відновлена» ЕКГ і запис 12-канального реєстратора може не збігатися з поверхневою ЕКГ 12 відведень, знятої стандартним методом, тому дані холтерівського запису (у тому числі істинного 12-канального) не можуть замінити звичайної ЕКГ. Залежно від способу зберігання запису, ЕКГ реєстратори підрозділяються на реєстратори на магнітній стрічці і з електронною пам'яттю; в залежності від обсягу інформації, що зберігається ЕКГ бувають з безперервною записом і з записом фрагментів (подій).

Процедура дослідження[ред. | ред. код]

Для здійснення контакту з тілом пацієнта використовуються одноразові клейкі електроди. Важлива для якісного запису підготовка поверхні шкіри: збривають волосся в місці кріплення електродів, шкіру знежирюють. Потім шкіру протирають спиртом, просушують і наклеюють електроди. Найкращі результати дають спеціальні електроди для тривалого моніторування з так званим «твердим гелем», тобто з електролітним гелем, який під дією тепла тіла пацієнта зменшує в'язкість.

Під час дослідження пацієнт веде свій звичайний спосіб життя (працює, робить прогулянки і т.п.), Відзначаючи в спеціальному щоденнику час і обставини виникнення неприємних симптомів з боку серця, прийом ліків і зміну видів фізичної активності. При цьому лікар може дати пацієнту завдання, наприклад, піднятися на певну кількість ступенів і позначити завдання як виконане натисканням кнопки на моніторі. Таким чином лікар зможе проаналізувати зміну роботи серця під час фізичної активності.

Аналіз результатів[ред. | ред. код]

Аналіз отриманого запису здійснюється на дешифраторі, яким зазвичай слугує комп'ютер з відповідним ПЗ. Сучасні реєстратори можуть самі здійснювати первинну класифікацію записаної ЕКГ, що дозволяє прискорити процес її остаточної розшифровки лікарем на комп'ютері. Слід зауважити, що будь-яка автоматична класифікація ЕКГ недосконала, тому будь-який холтерівський запис повинен бути переглянутий і відкоригований лікарем. Загальноприйнятого сформульованого стандарту на розшифровку не існує, однак там обов'язково повинні бути вказані:

відомості про ритмі серця: його джерело (джерела) і частоти;
відомості про порушення ритму: екстрасистолах надшлуночкових і шлуночкових (із зазначенням кількості, морфології та інших особливостей), пароксизмах аритмій;
відомості про паузах ритму;
відомості про зміни інтервалів PQ і QT, якщо ці зміни мали місце, відомості про зміни морфології комплексу QRS, обумовлених порушеннями внутрішньошлуночкової провідності;
відомості про зміни кінцевої частини шлуночкового комплексу (сегмента ST) і про зв'язок цих змін з фізичною активністю пацієнта і його відчуттями по щоденнику;
відомості про роботу штучного водія ритму - якщо він є.

Виявлені особливості або патологія повинні бути проілюстровані роздруківками ЕКГ за відповідний період моніторування.

Покази[ред. | ред. код]

Показами для проведення холтерівського моніторингу є такі ситуації:

порушення ритму та провідності серця;
раннє виявлення ішемії міокарда – у чоловіків старше 35 років та жінок старше 40 років виконується один раз на три роки, у кардіологічних пацієнтів – раз на рік;
ведення контролю антиаритмічної терапії;
ведення контролю антиішемічної терапії (до проведення лікування і через три тижні після нього);
при супутніх синдромах і станах (хвороби щитоподібної залози, тиреотоксикозі; високий рівень холестерину; планована вагітність);
при вагітності на будь-якому терміні (одноразово).

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Холтерівське та фрагментарне моніторування ЕКГ - Жарінов О.Й., Київ, 2010. – 128 с. Зміст
Кол.авторів (2004). Амбулаторне моніторування ЕКГ (PDF). Київ: Медицина світу. с. 8-15. Процитовано 13 березня 2023.

Література[ред. | ред. код]

(рос.)Дабровски А., Дабровски Б., Пиотрович Р. Суточное мониторирование ЭКГ. М.: Медпрактика, 2000

Посилання[ред. | ред. код]

Діагностика серця за методом Холтера 2018

Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.