Хрущ Валентин Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хрущ.
Хрущ Валентин Дмитрович
Народження 24 січня 1943(1943-01-24)
Одеса, УРСР, СРСР
Смерть 24 жовтня 2005(2005-10-24) (62 роки)
  Кімри, Тверська область, Росія
Національність українець
Країна СРСР СРСР→Україна Україна
Жанр живопис, графіка, скульптура, художня фотографія, акціонізм
Навчання Одеське художнє училище імені М. Б. Грекова
Діяльність художник
Напрямок експресіонізм, абстракціонізм

Валентин Дмитрович Хрущ (24 січня 1943, Одеса — 24 жовтня 2005, Кімри) — український художник, центральна постать Одеського андеграунду другої половини XX століття[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 24 січня 1943 року в окупованій Одесі. Його батько був капітаном траулера, мати померла, коли Валентину було 7 місяців. З дитинства його виховувала бабуся, яка і прищепила любов до мистецтва. Вона водила його по квартирах своїх друзів, де майбутній художник вперше познайомився з роботами одеських класиків, таких як Теофіл Фраерман, Петро Нілус, Киріак Костанді, Тит Дворніков, — в той час вони перебували в приватних зібраннях, а не в музеях.[2]

Початкову художню освіту здобув в Одеській художній школі[3]. У 1950-х роках навчався в Одеському художньому училищі (вчителі Зайцев, Єгоров, Павлюк, Фраерман), пізніше був виключений за «ліві» погляди[4]. З 1958 року щорічно виставлявся на обласних виставках в Одесі[5].

У 1967 році відбулася знаменита виставка «Сичик + Хрущик», організована художниками Валентином Хрущом та Станіславом Сичовим на паркані одеського Оперного театру, що стала точкою відліку «одеського нонконформізму» і отримала згодом назву «Парканна виставка». Акція тривала всього три години[6]. Інформація про даний проект вийшла далеко за межі Одеси, безсумнівно, послуживши прикладом московським виставкам, зокрема, «Бульдозерної виставці» в Москві, яка відбулася в 1974 році[7]. Збереглися фотографії Михайла Рибака[8]. Художників підтримувала редакція газети «Комсомольска іскра», на виставці біля Оперного театру були присутні редактор І. Білий, письменник А. Львів, журналісти А. Іванов і Є. Голубовський[7], який організував 1968 року першу персональну виставку художника в залі газети «Комсомольськ іскра»[9].

З 1970-х Валентин Хрущ бере активну участь в організації перших «квартирних виставок» в Одесі[7], які проходили щотижня в квартирах-майстернях художників Олега Соколова, Олександра Ануфрієва і Маргарити Жаркової, Віктора Маринюка і Людмили Ястреб, а також у квартирі колекціонера Володимира Асріева, що знаходилася між офісами КДБ і МВС[2]. У цей період ім'я Валентина Хруща, так само як і його колег по «одеському нонконформізму» А. Ануфрієва, В. Стрельникова, Л. Яструб, В. Маринюка, С. Сичова, В. Басанця стали з'являтися в іноземних каталогах і виставкових експозиціях[10][11]. У 1979 році брав участь в неофіційній виставці «Сучасне мистецтво з України» (Мюнхен-Лондон-Париж-Нью-Йорк)[12].

Валентин Хрущ завжди знаходився в авангарді художніх течій, тісно спілкувався з молодим поколінням одеських художників-концептуалістів і організовував акції, хоча сам ніколи їх так не називав і не документував. Серед найвідоміших — «Виставка для птахів» становила картини, вивішені художником на деревах, глядачами були птахи. Друга подібна — «Виставка для моря», в якій художник розмістив свою абстрактну картину на стіні пляжу, сфотографував і пішов[2].

У 1982 році Валентин Хрущ переїхав з Одеси до Москви[13]. У 1991 році відбулася його персональна виставка в Центральному Будинку Художника[14].

Останні роки Валентин Хрущ провів у містечку Кімри Тверської області, де помер від раку 24 січня 2005[13]. Похований там же в огорожі Нікольського храму[15].

Творчість[ред. | ред. код]

Для художньої манери Валентина Хруща характерні легкість і динаміка[16]. Він вільно володів усіма стилями живопису, технікою колажу, скульптурою і різьбленням по дереву. Серед широкого спектру жанрів живопису, в яких працював художник, — натюрморт, абстракція, ню, пейзаж. Візитною карткою Валентина Хруща стали натюрморти з рибками[17].

Колекції[ред. | ред. код]

Музейні[ред. | ред. код]

Приватні[ред. | ред. код]

Вибрані виставки[ред. | ред. код]

Персональні виставки[18][ред. | ред. код]
  • 2009: «Виставка робіт Валентина Хруща (1943—2005)» / NT-Art Gallery, Одеса, Україна
  • 2004: «Одеська школа сьогодні. Півстоліття разом» / Одеський художній музей, Одеса, Україна (буклет).
  • 2003: «Ювілейна виставка» / Виставковий зал, Кімри, Росія
  • 2002: «Хороший Хрущ» у рамках фестивалю «Культурні герої» / Музей західного і східного мистецтва, Одеса, Україна
  • 2001: «40 років Жовтня» до Дня міста / Будинок вчених, Кімри, Росія
    • 2001: «Salve». «Валентин Хрущ. Живопис, графіка» / Музей західного і східного мистецтва, Одеса, Україна
    • 2001: «Валентин Хрущ. Живопис, графіка. З колекції А. Сазонова» / Кімрський краєзнавчий музей, Кімри, Росія
  • 2000: «Валентин Хрущ. Живопис, графіка» / Музей краєзнавства та етнографії, Дубна, Росія
  • 1999: Редакція газети «Провінціал — експрес» / Кімри, Росія
  • 1998: «Відображення» / Міський виставковий зал, Кімри, Росія
  • 1997: Виставка до 450-річчя міста / Міський виставковий зал, Кімри, Росія
  • 1996: Квартирна виставка у скульптора Метлянского. Москва, Росія
  • 1995: «Валентин Хрущ. Живопис. Графіка. З колекції А. Бикової». Музей етнографії, Москва, Росія
    • 1995: «Валентин Хрущ. Живопис. Графіка». Кімрський обласний театр драми і комедії, Кимри, Росія
  • 1994: Квартирна виставка у голови товариства «Якиманка» А. Белоглазова. Москва, Росія
  • 1993: Виставка московської Біляївської групи. Паневежис, Литва
  • 1991: Центральний Будинок художника, Москва, Росія
  • 1986: Виставка московської Біляївської групи. Лінц, Австрія
  • 1967: Парканна виставка «Сичик + Хрущик» (спільно з С. Сичовим). Паркан Одеського Оперного театру, Одеса, СРСР
Групові виставки[18][ред. | ред. код]
  • 2013: «Одеська школа. Традиції і актуальність» / Мистецький Арсенал, Київ, Україна
    • 2013: «Одеська школа. Традиції і актуальність» / Арт- Донбас, Донецьк, Україна (каталог)
    • 2013: «Бебеля 19. Квартирні виставки» / NT-Art Gallery, Одеса, Україна (каталог)
    • 2013: «Бебеля 19. Квартирні виставки. У рамках проекту IV Fine Art Ukraine» / Мистецький Арсенал, Київ, Україна (каталог)
  • 2012: «Середня нога» / NT-Art Gallery, Одеса, Україна (каталог)
    • 2012: «Музика світу» / NT-Art Gallery, Одеса, Україна (каталог)
  • 2010: «Fine Art Ukraine» / Мистецький Арсенал, Київ, Україна
  • 2009: «Валентин Хрущ» / Одеське відділення Національної спілки художників України, Одеса, Україна
  • 2008: «Как молоды вы были… Одесские художники-нонконформисты. 60-е — 80-е годы XX века в собраниях Феликса Кохрихта и Анатолия Дымчука». NT- Art Gallery, Одеса, Україна (каталог)
  • 2006: «Валентин Хрущ. Не застали вдома» / Кімрський краєзнавчий музей, Кімри, Росія
  • 2005: «Одеська група. Виставка шести провідних художників Одеської школи» / Галерея «Chambers» Лондон, Велика Британія (каталог)
  • 2004: «Одеська школа сьогодні» / Одеський художній музей, Одеса, Україна
  • 1999: «Художники неофіційного напрямку. Андеграунд 60-80 рр. З колекції Т. Басанець» / Галерея «Мост», Одеса, Україна
  • 1990: «Вавілон» / Центральний Палац Молоді, Москва, СРСР
  • 1980: «Всесвітня виставка-ярмарок» (слайдшоу одеських художників) / Вашингтон, США
  • 1979: «Сучасне мистецтво з України» (неофіційна виставка) / Мюнхен — Лондон — Париж — Нью — Йорк

Джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ Хрущ Валентин — Grynyov Art Collection. Grynyov Art Foundation (ua) . Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  2. ↑ а б в Валентин Хрущ. Одесское подполье эпохи застоя. amnesia.in.ua. Архів оригіналу за 8 травня 2019. Процитовано 6 липня 2020.
  3. ↑ Валентин Хрущ (рос.). Художня Інтернет-галерея «Вікна Одеси». Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
  4. ↑ Зал 2. Легенда одесского андеграунда Валентин Хрущ и Станислав Сычев, их «Заборная Выставка». msio.com.ua. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 6 липня 2020.
  5. ↑ Валентин Хрущ. Вікна Одеси (рос.). Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 6 липня 2020.
  6. ↑ Феликс Кохрихт. МСИО. Я поведу себя в музей?.. : [арх. 4 липня 2020] : [рос.] // Одесский альманах №72. — 2018. — С. 265.
  7. ↑ а б в Князев, Сергей (5 лютого 2009). Второй одесский авангард: пространство и перспективы. www.liveinternet.ru (російською) . Антиквар. Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 6 травня 2021.
  8. ↑ Евгений Голубовский Из истории одесского авангарда: «ЗАБОРНАЯ ВЫСТАВКА». msio.com.ua. Архів оригіналу за 9 липня 2020. Процитовано 6 липня 2020.
  9. ↑ Евгений Голубовский. Открытая дверь к Хрущику : [арх. 7 липня 2020] : [рос.] // Литературно-художественный, историко-краеведческий иллюстрированный альманах «Дерибасовская — Ришельевская». — 2013. — С. 274-278.
  10. ↑ Гуляева О. В. Художньо-стилістичні домінанти культурних процесів на Півдні України в 1960—1980-х роках : [арх. 5 липня 2020] : [] // Одеський національний політехнічний університет : автореф., дис.. — 2017. — С. (256).
  11. ↑ Зал 3. Вторая волна Одесского авангарда. Квартирные выставки нонконформистов 70-х годов. msio.com.ua. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
  12. ↑ Человек создаёт себе миф. МіТЄЦ (рос.). 20 червня 2018. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
  13. ↑ а б Каминская Е. Выставка в памяти художника[недоступне посилання] // Odessa Daily. — 2009-07-12.
  14. ↑ Хрущ Валентин. msio.com.ua. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 6 липня 2020.
  15. ↑ Маркелова Г. До встречи, Хрущик [Архівовано 7 липня 2020 у Wayback Machine.] // Вечерняя Одесса. — 2005-10-27.
  16. ↑ Хрущ — «легенда» | ХУДКОМБИНАТ (рос.). Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 3 липня 2020.
  17. ↑ Легенда одесского андеграунда Валентин Хрущ и Станислав Сычёв (рос.). msio.com.ua. Архів оригіналу за 20 серпня 2013.
  18. ↑ а б в Валентин Хрущ — NT Art (рос.). nt-art.net. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 6 листопада 2017.
  19. ↑ Хрущ Валентин — Grynyov Art Collection. Grynyov Art Foundation (ua) . Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 10 липня 2020.
  20. ↑ Khrushch, Valentin. podolskyart.com (англ.). Архів оригіналу за 12 червня 2020. Процитовано 10 липня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хрущ_Валентин_Дмитрович&oldid=40537488