Цзянь Сюлін
| Цзянь Сюлін | |
|---|---|
| трад. китайська: 錢秀玲 | |
 | |
| Народилася |
1912[1] Їсін, КНР |
| Померла |
1 серпня 2008 Бельгія |
| Країна |
 Республіка Китай (1912—1949) Бельгія |
| Місце проживання | Herbeumontd |
| Діяльність | науковиця |
| Alma mater | Левенський католицький університет (1835—1968) |
| Знання мов | мандаринська і французька |
Цзянь Сюлін (кит. 錢秀玲, 1912–2008) або Сю Лінг Цзянь де Перлінґі (фр. Siou-Ling Tsien de Perlinghi) — бельгійська вчена китайського походження. Нагороджена медаллю за порятунок близько 100 бельгійців під час Другої світової війни. Про її життя у Китаї зняли шістнадцятисерійний серіал.
Біографія[ред. | ред. код]
Цзянь народилась в Їсіні в провінції Цзянсу 1912 року. Її старший брат, генерал-лейтенант Цзянь Жулунь, був начальником Першого Головного управління Міністерства оборони Гоміньдану.[2]
1929 року вона виїхала до Європи, щоб вивчати хімію в Бельгії в Левенському католицькому університеті.[3]
1933 року вона вийшла заміж за бельгійського лікаря Грегуара де Перлінґі[4] й оселилась в [en].
У червні 1940 року Ербемон окупували нацисти. Коли бельгійський юнак підірвав військовий ешелон, окупанти засудили його до страти. Але Цзянь звернулась до німецького генерала Александра фон Фалькенгаузена, який перебував у Бельгії. Вона його знала, оскільки генерал працював у Китаї[5][2] у рамках китайсько-німецького співробітництва[en] . Фалькенгаузен був радником Чан Кайші[6] і співпрацював з її старшим двоюрідним братом, генерал-лейтенантом Цзянь Жулунем. Вона написала генералу лист з проханням врятувати хлопчика з міркувань гуманності.[2][5]
7 червня 1944 року Цзянь знову зв'язалась із фон Фалькенгаузеном, коли нацисти засудили 97 бельгійців до смерті як акт помсти за вбитих у сусідньому місті [en] трьох офіцерів гестапо.[3] Вагітна Цзянь поїхала до Фалькенгаузена і попросила його втрутитися. Генерал вагався, але, зрештою, погодився відпустити людей, хоча й усвідомлював наслідки свого вчинку. Генерала викликали до Берліна пояснити свою непокору.[3] Однак Фалькенгаузена притягли до суду після закінчення війни. 1951 року його заарештували за звинувачення у депортації євреїв.[6]
Цзянь з'явився на суді і виступила на захист Фалькенгаузена.[3] Суд засудив генерала на дванадцять років ув'язнення, але, зрештою, його звільнили за три тижні. Фалькенгаузен повернувся до Німеччини, де помер 1966 року.[6]
Бельгійський уряд нагородив Цзянь медаллю «Герой держави», а король і королева Бельгії подарували їй підписану фотографію. У Екоссінні на її честь назвали одну з вулиць міста.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.china.org.cn/english/NM-e/30626.htm
- ↑ а б в A Story of World War II Heroism Comes Home to China. China.org.cn.
- ↑ а б в г Qian Xiuling: World War II Hero [Архівовано 2018-12-30 у Wayback Machine.], Frank Zhao, 15 September 2014, Women of China.
- ↑ Décès de Siou-Ling Tsien, qui avait sauvé Ecaussinnes des nazis (French) . 7sur7. 1 серпня 2008.
- ↑ а б A Story of World War II Heroism Comes Home to China. China.org.cn. April 2002. Процитовано 1 квітня 2015.
- ↑ а б в Alexander von Falkenhausen, spartacus-educational.com, retrieved 1 April 2015
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |