Шапорін Юрій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шапорін Юрій Олександрович
Основна інформація
Дата народження 8 листопада 1887(1887-11-08)
Місце народження Глухів
Дата смерті 9 грудня 1966(1966-12-09) (79 років)
Місце смерті Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство Російська імперія і СРСР
Професії композитор, диригент, викладач університету, кінокомпозитор, музичний педагог, музичний критик
Освіта Імператорський Київський університет Святого Володимира, юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова (1918)
Відомі учні Євгеній Свєтланов, Микола Сідельников
Жанр романси, симфонії-кантати
Заклад ВДТ імені Товстоногова, Александринський театр, Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського і Q4463217?
Нагороди Сталінська премія Сталінська премія Сталінська премія Народний артист СРСР
Премії Лауреат Державної премії СРСР
Звання Професор
Q: Цитати у Вікіцитатах

Юрій (Георгій) Олександрович Шапóрін (рос. Юрий (Георгий) Александрович Шапорин; 8 листопада (27 жовтня) 1887, Глухів— 9 грудня 1966, Москва)[1] — український і російський композитор, музичний критик, педагог. Народний артист СРСР (1954). Лауреат Державної премії СРСР (1941, 1946, 1952), Державної премії Росії (1966). Професор Московської державної консерваторії імені П.І.Чайковського (1940).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині художника і піанистки. Дитячі та юнацькі роки пройшли в Глухові, там же навчався у гімназії, займався грою на фортепіано і віолончелі, мав здібності до малювання[2]. В коло друзів родини Шапоріних були вхожі М. Заньковецька, М. Садовський, М. Лисенко.[3]В 1906—1908 роках навчався на історико-філологічному факультеті Київського університета, брав уроки композиції у Г. Л. Любомирського. В цей період написав свої перші музичні твори і виконував їх М. Лисенку.

Закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету у 1912 році.

Під час Першої світової війни служив у лейб-гвардійському Фінляндському полку, після демобілізації — у 1918 році— закінчив Петроградську консерваторію по класу композиції[4]. Під час навчання у консерваторії, отримував стипендію від відомого мецената М. Терещенка.[2]

1919—1920, 1922—1928 — завідувач музичної частини та диригент Великого драматичного театру.

1921—1922 — диригент Петрозаводського драматичного театру (Карелія).

1928—1934 — диригент Театру драми в Ленінграді.

Працюючи в ВДТ зустрічався з художниками Мстиславом Добужинським і Олександром Бенуа, з поетом Володимиром Маяковським. Багато років товаришував з Олексієм Толстим. В колі друзів були К. Федін, К. Петров-Водкін, П. Щоголєв.

1925—1930 — голова Ленінградського відділення Асоціації сучасної музики, керівник музичного видавництва "Тритон".

1932—1936 — заступник голови Ленінградського відділення Спілки композиторів СРСР.

1939—1948 — член оргкомітету Спілки композиторів СРСР.

1952—1966 — секретар Спілки композиторів СРСР.

З 1933 року виступав як музичний критик. В його творчому доробку понад 130 публікацій про діячів музики.

З 1939 — викладач, а з 1940 — професор по класу композиції Московської консерваторії. В його класі навчалися: Родіон Щедрін, Євгеній Свєтланов, Микола Сідельников.

Під час Другої світової війни був евакуйований у Тбілісі, де очолив ансамбль Закавказького військового округу, писав для нього пісні, разом з ансамблем виступав у військових частях и госпіталях.[5]

Член Радянського комітету захисту миру з 1955 року.

Народний артист СРСР з 1954 року.

Тричі лауреат Державної премії СРСР (1941, 1946, 1952).

У Глухові та Москві є музичні школи ім. Ю. Шапоріна(при Московському державному інституті музики ім. А. Г. Шнітке)

Творчість[ред. | ред. код]

З юнацтва — автор романсів, музики до театральних постановок, фортепіанних сонат.

Історико-епічна тематика стає провідною у творчості композитора. Переломні моменти історії відобразив у опері "Декабристи"(1953 р.), в ораторіях "Оповідь про битву за руську землю" (1943—1944 рр.) та "Доки коршуну кружляти?" (на вірші О. Блока, К. Симонова, М. Ісаковського, 1945—1962 рр.)[6], в симфонії-ораторії "На полі Куликовому" (текст - Олександра Блока, 1937-1938 рр.)[7] та в "Симфонії з хором" (1932), присвяченій братам композитора, які загинули в громадянську війну, а також у музиці до кінофільмів "Мінін і Пожарський", "Суворов", "Кутузов".

Всього написав музику до 29 кінофільмів.[8]

Ліричне обдарування розкрив у написанні романсів (понад 50). Музичні інтонації для них знайшов у поезії О. Блока, О. Пушкіна, Ф. Тютчева, М. Лермонтова,

А. Фета, Т. Шевченка.[4]

Автор творів для оркестру: "Блоха" (жартівлива сюїта в 6 ч., 1928 р.); Симфонія c-moll (в 4 ч.,1932—1933 рр.), а також творів для окремих інструментів: фортепіано та віолончелі (сонати, п’єси, балади).[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. Суми: АС-Медіа, СДУ. 2003. с. 497. ISBN 966-95848-1-7.
  2. ↑ а б Близнюк, Анатолій; Гурець Микола (2016). Краса Сумщини в слові, музиці, живописі. Суми: Фабрика друку. с. 113—123. ISBN 978-966-97423-7-7.
  3. ↑ Юрий Александрович Шапорин : Статьи. Материалы. Воспоминания / Ред.-сост. Е. Грошева. М: Сов. композитор. 1989. с. 4—5.
  4. ↑ а б Земляки: Альманах Сумського земляцтва. Суми: Собор. 2007. с. 133—136. ISBN 966-7164-60-8.
  5. ↑ http://musicteachers.at.ua/publ/shaporin_jurij_aleksandrovich/1-1-0-345.
  6. ↑ Добрынина, Е. (1980). Любителям музыки посвящается. М: Сов. композитор. с. 30—37.
  7. ↑ Очерки советского музыкального творчества. М., Ленинград: Гос. муз. изд-во. 1947. с. 132—134.
  8. ↑ а б Мартынов, И. (1966). Юрий Шапорин. М: Музыка. с. 161—164.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шапорін Юрій Олександрович

Література[ред. | ред. код]

  • Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998.— С. 861.
  • Глухів музичний: земля Березовського і Бортнянського: зб. наук. ст. за матеріалами Всеукр. наук. – практ. конф. (25-26 лютого 2016). — Глухів: ПВП Видавничий будинок "Еллада". — 2017. — С. 66—68.
  • Капельгородська Н. М., Глущенко Є. С., Синько О. Р. Кіномистецтво України в біографіях. — К.: АВДІ, 2004. — С.663.
  • Кино: Энциклопедический словарь / гл. ред. С. И. Юткевич. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.— С. 492.
  • Мистецтво України: Біографічний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1997.— С. 640.
  • Митці України: Енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К., 1992.— С. 638.
  • Музыка: Большой энциклопедический словарь / гл. ред. Г. В. Келдыш. — М.: НИ Большая Российская энциклопедия, 1998.— С. 631.
  • Попов И. "На поле Куликовом" Юрия Шапорина // Музыкальная жизнь. — 1980. — №17. — С. 6—7.
  • Римская Р. Г. Шапорин Ю. А. // Музыкальная энциклопедия: в 6 т. / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М.: Сов. энциклопедия, 1982. — Т.6: Хейнце—Яшугин. — 1008 с., илл. — С. 284—286.
  • Светланов Е. Музыка сегодня: сборник статей, рецензий, очерков. — М.: Сов. композитор, 1985. — С.104—110.
  • Смирнова И. Романсы Ю. А. Шапорина. — М.: Сов. композитор, 1968. — 96 с.
  • Щедрин Р. Учитель и друг // Музыкальная жизнь. — 1987. — №22. — С. 6—7.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шапорін_Юрій_Олександрович&oldid=36245937