Шклов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

місто Шклов

Транслітерація назви Škloŭ
Герб Шклова flag of Škloŭ Districtd
Основні дані
54°12′30″ пн. ш. 30°17′13″ сх. д. / 54.20833° пн. ш. 30.28694° сх. д. / 54.20833; 30.28694Координати: 54°12′30″ пн. ш. 30°17′13″ сх. д. / 54.20833° пн. ш. 30.28694° сх. д. / 54.20833; 30.28694
Країна Білорусь Білорусь
Область Могильовська область
Район Шкловський район
Засновано 1535
Перша згадка 1526
Магдебурзьке право 1762
Статус з 1984 року
Населення 15,6 тис. (2006)
Часовий пояс час у Білорусі
Поштовий індекс 213010
Телефонний код +375-2239
Висота 158 м[1]
Водний об'єкт Дніпро
Транспорт, відстані
До Мінська
 - фізична 181 км
До обласного центру
 - фізична 30 км
Шклов. Карта розташування: Білорусь
Шклов
Шклов
Шклов. Карта розташування: Могильовська область
Шклов
Шклов
Шклов (Могильовська область)
Мапа

CMNS: Шклов у Вікісховищі

Шклов (біл. Шклоў) — місто районного підпорядкування в Могилівській області Білорусі, адміністративний центр Шкловського району, на правому березі річки Дніпро. Відстань до Могильова 30 км. Залізнична станція на лінії ОршаМогильов. Населення 15,6 тис. (2006).

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується у 1526 році. Місто виникло на місці сучасних селищ Старий Шклов і Хотімка. Під час війни Московської держави з Великим князівством Литовським (1534—1537) у 1535 спалений. З 2-ї половини 16 ст. центр Шкловського графства. Під час Лівонської війни (1558—1583) двічі спалений московським військом. У кінці 16 століття перенесений на сучасне місце. У 16-17 столітті у місті існував великий Шкловський замок і міські укріплення.

Дідичами Шклова були представники роду Ходкевичів. Після того, як Анна Єфросина Ходкевич (донька троцького воєводи Олександра Ходкевича (пом. 1626[2]) та його першої дружини Еуфемії Сененської, доньки львівського підкоморія Анджея[3]) вийшла заміж за надвірного коронного хорунжого Прокопа Сенявського[4], маєтність перейшла до представників роду Сенявських гербу Леліва, частина з яких (зокрема, й останній з роду Адам-Миколай) підписувалися як «граф на Шклові і Миші»[5].

У 1654 місто здане московському війську. Влітку 1655 у Шклові розмістилася тимчасова ставка царя Олексія Михайловича. У 1660 місто повернулося до поляків, але у 1666 знов захоплене московським військом. Наступного 1667 року повернуто Речі Посполитій. У 1708 (під час Північної війни 1700—1721) розграбоване російськими військами за допомогу шведам. У 1762 місто отримало магдебурзьке право, печатку і герб[джерело?].

Після першого поділу Речі Посполитої (1772) місто у складі Російської імперії. У 1773—1777 повітовий центр Могилівської провінції і губернії. З 1777 містечко, центр волості Могилівського повіту. З 1778 володіння Семена Зорича.

З початку 19 століття — важливий торговий центр Білорусі, пристань на Дніпрові. На початку 20 століття через Шклов прокладена залізниця Орша — Могилів. З 1919 у складі РРФСР, з 1924 — БРСР (центр Шкловського району).

Економіка[ред. | ред. код]

Підприємства харчової, паперової, комбікормової промисловості. Готель «Крынічка». Входить до туристичних маршрутів «Історично-культурна спадщина Могилівського краю» і «Вітчизни славні імена».

Відомі люди[ред. | ред. код]

Власники[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. GeoNames — 2005.
  2. Herbst S. Chodkiewicz Aleksander h. Gryf z Mieczem (†1626) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. ІІІ/1, zeszyt 11. — S. 355. (пол.)
  3. Nagielski M. Sieniawska z Chodkiewiczów Anna Eufrozyna (zm. 1633)[недоступне посилання] // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1996. — T. XXXVII/1. — Zeszyt 152. — 1—176 s. — S. 96—97. (пол.)
  4. Nagielski M. Sieniawski Adam Hieronim z Granowa h. Leliwa (1623/24 — zm. 1650) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1996. — T. XXXVII/1. — Zeszyt 152. — S. 102. (пол.)
  5. Maciszewski M. Brzeżany w czasach Rzeczypospolitej Polskiej. — Brody, 1910. — S. 218. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]