Емаль: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Kamelot (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Зображення:Diadema_Saxnovka_1.jpg|thumb|Деталь [[діадема|діадеми]] 12 ст. прикрашеної [[Перегородчата емаль|перегородчатою емаллю]]. Знайдена у с. [[Сахновка]].]] |
[[Зображення:Diadema_Saxnovka_1.jpg|thumb|Деталь [[діадема|діадеми]] 12 ст. прикрашеної [[Перегородчата емаль|перегородчатою емаллю]]. Знайдена у с. [[Сахновка]].]] |
||
'''Емаль''' - склоподібний матеріал, що використовується для художнього декорування та технічної обробки виробів з металу. У мистецтві емаль використовується у техініці '''емалювання'''. Емаль складається із ряду [[сіль|солей]] [[метал]]ів та [[силікати|силікатів]], що при випалюванні при високій температурі (500-800 °C) формують однорідну масу, яка здатна утворювати стійкий зв'язок із металом основи. Найпростіша емаль що використовується з давних давен, складається з суміші [[кремінь|кременю]], [[пісок|піску]], [[свинець|свинцю]], [[сода|соди]], або [[Карбонат калію|поташу]] і [[бура|бури]]. Свинець, поташ та сода є необхідні для покращення блиску емалі, кількість |
'''Емаль''' - склоподібний матеріал, що використовується для художнього декорування та технічної обробки виробів з металу. У мистецтві емаль використовується у техініці '''емалювання'''. Емаль складається із ряду [[сіль|солей]] [[метал]]ів та [[силікати|силікатів]], що при випалюванні при високій температурі (500-800 °C) формують однорідну масу, яка здатна утворювати стійкий зв'язок із металом основи. Найпростіша емаль що використовується з давних давен, складається з суміші [[кремінь|кременю]], [[пісок|піску]], [[свинець|свинцю]], [[сода|соди]], або [[Карбонат калію|поташу]] і [[бура|бури]]. Свинець, поташ та сода є необхідні для покращення блиску емалі, кількість свинцю також визначає її твердість. Бура сприяє кращому змішуванню із [[окис]]ами металів, які надають емалі різнокольорового забарвлення. Бура та сода також визначають [[еластичність]] емалі (бура зменшує еластичність, а поташ, чи сода - збільшує). Всі компоненти повинні знаходитися у відповідному балансі щоб [[коефіцієнт розширення]] емалі був близький до коефіцієнту розширення металу основи. Існує дві основні форми емалі - прозора та непрозора. Під час виробництва емаль спікається у скло-подібну масу яка потім потрібнюється і перетираться на дрібний порох. Розрізняють кілька типів емалі: непрозора, напівпрозора, прозора, опалесцентна. |
||
Прототипом емалювання є кольорові вставки із [[скло|скла]], чи [[дорогоцінне каміння|дорогоцінного]] та [[напівдорогоцінне каміння|напівдорогоцінного]] каміння, які застрічаються уже в [[Древній Єгипет|древньому Єгипті]]. Свого розвитку емалювання зазнало в [[стародавня Греція|стародавній Греції]]. В Україні емалювання зустрічається вже у [[скіфи|скіфських]] виробах. Часто, вони виготовлялися [[греки|греками]] на замовлення скіфів. |
Прототипом емалювання є кольорові вставки із [[скло|скла]], чи [[дорогоцінне каміння|дорогоцінного]] та [[напівдорогоцінне каміння|напівдорогоцінного]] каміння, які застрічаються уже в [[Древній Єгипет|древньому Єгипті]]. Свого розвитку емалювання зазнало в [[стародавня Греція|стародавній Греції]]. В Україні емалювання зустрічається вже у [[скіфи|скіфських]] виробах. Часто, вони виготовлялися [[греки|греками]] на замовлення скіфів. |
||
Версія за 09:29, 13 жовтня 2007
Емаль - склоподібний матеріал, що використовується для художнього декорування та технічної обробки виробів з металу. У мистецтві емаль використовується у техініці емалювання. Емаль складається із ряду солей металів та силікатів, що при випалюванні при високій температурі (500-800 °C) формують однорідну масу, яка здатна утворювати стійкий зв'язок із металом основи. Найпростіша емаль що використовується з давних давен, складається з суміші кременю, піску, свинцю, соди, або поташу і бури. Свинець, поташ та сода є необхідні для покращення блиску емалі, кількість свинцю також визначає її твердість. Бура сприяє кращому змішуванню із окисами металів, які надають емалі різнокольорового забарвлення. Бура та сода також визначають еластичність емалі (бура зменшує еластичність, а поташ, чи сода - збільшує). Всі компоненти повинні знаходитися у відповідному балансі щоб коефіцієнт розширення емалі був близький до коефіцієнту розширення металу основи. Існує дві основні форми емалі - прозора та непрозора. Під час виробництва емаль спікається у скло-подібну масу яка потім потрібнюється і перетираться на дрібний порох. Розрізняють кілька типів емалі: непрозора, напівпрозора, прозора, опалесцентна.
Прототипом емалювання є кольорові вставки із скла, чи дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, які застрічаються уже в древньому Єгипті. Свого розвитку емалювання зазнало в стародавній Греції. В Україні емалювання зустрічається вже у скіфських виробах. Часто, вони виготовлялися греками на замовлення скіфів.
Можна припускати, що у слов'янську культуру техніка емалі прийшла з Візантії. Проте стародавні українські емалі були яскравіші, з характерним білим фоном, що надавав більшої інтенсивности кольоровій гамі. Поліхромна емаль широко використовувалася давньоруськими ювелірами у 11-13 ст.
Існує кілька різноманітностей техніки емалювання, що використовується у ювелірній промисловості: перегородчата емаль, вітражна емаль, живописна емаль, ліможська емаль.
Див також
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Рыбаков Б. Ремесло древней Руси. М. 1948;
- Безпалый Л. Ювелирные изделия. М. 1950;
- Untracht Oppi. Enameling on Metal. Chilton Book Company, NY. 1970.
Зовнішні посилання
- Механічні і фізичні властивості вітражної емалі
- Інститут вітражної емалі (UK)
- Німецька асоціація ювелірів (DE))
- Онлайн журнал "Скло на металі" (US)
- CIDAE Центр інформації і поширення мистецтва емалювання (ES)
- Товариство голландських емалістів (NL)
- Американське товариство емалістів (US)
| |||||