Віденська партія: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м r2.7.1) (робот додав: zh:维也纳开局 |
м →Джерела: +ja; |
||
Рядок 46: | Рядок 46: | ||
[[fr:Partie viennoise]] |
[[fr:Partie viennoise]] |
||
[[it:Partita viennese]] |
[[it:Partita viennese]] |
||
[[ja: |
[[ja:ウィーン布局]] |
||
[[kk:Веналық партия]] |
[[kk:Веналық партия]] |
||
[[lb:Wiener Partie]] |
[[lb:Wiener Partie]] |
Версія за 13:09, 19 вересня 2012
Віденська партія — шаховий початок, який починається з ходів:
- 1. e2-e4 e7-e5
- 2. Kb1-c3.
Історія
Партія належить до відкритих початків. Вперше проаналізована К.Янишем (1842-1843). Остаточно дебют був допрацьований в XIX сторіччі шахістами австрійського міста Відень на чолі з мастером Гампе. В 1901 в журналі "Брітіш чесс мегезін" опубліковано теоретичне дослідження Р.Тейхмана "Віденська партія" ("The Vienna Game"). Основна ідея — захистивши пішака «е4» і пункт «d5», атакувати центр ходом f2-f4. Але провівши тематичний контрудар d7-d5, чорні досягають відмінної позиції. Ця обставина привела до того, що в сучасній шаховій практиці віденська партія зустрічається рідко. З успіхом за білих цей дебют застосовували Рудольф Шпільман та Бент Ларсен.
Основні варіанти
Після 2. Kb1-c3 чорні мають два основних продовження:
- 2…Kg8-f6 — найбільш поширене. Білі стають перед вибором:
- 3. f2-f4 — переводити гру до схеми в дусі королівського гамбіту
- 3. Cf1-с4 — намагатись отримати позицію в дусі дебюту слона. На тематичний удар 3…Kf6:e4 із задумом на 4.Kc3:e4 відповісти 4…d7-d5, краще продовжити не 4. Сс4:f7+ Kpe8:f7 5. Kc3:e4 d7-d5, що веде до переваги чорних, а 4. Фd1-h5 Ке4-d6 5. Cc4-b3 Кb8-c6 6. Kc3-b5 g7-g6 7. Фh5-f3 f7-f5 8. Фf3-d5 Фd8-e7 9. Kb5:c7+ Kpe8-d8 10. Kc7:a8 b7-b6.
- 3. g2-g3 — перевести гру в позиційне русло.
- 2…Kb8-c6 — хід менш активний, тому рідко зустрічається.
Білі можуть уникнути цих варіантів, зігравши 3.Kg1-f3, перейшовши до дебюту чотирьох коней.
Джерела
- Константинопольский А.М., Лепешкін В.Ф. Віденська партія. М., ФиС, 1989. ISBN 5-278-00168-2
- Шахи: Енциклопедичний словник//Гол. ред. А. Е. Карпов. — М.:Рад.енциклопедія, 1990. — 621 с.