Кайсаров Паїсій Сергійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 53: Рядок 53:


==Пам'ять==
==Пам'ять==
У [[1962]] році в Києві на честь Паїсія Кайсарова названо [[Вулиця Кайсарова|вулицю]] (нині [[Голосіївський район|Голосіївський]] і [[Солом'янський район|Солом'янський]] райони).
У [[1962]] році в Києві на честь Паїсія Кайсарова названо [[Вулиця Кайсарова|вулицю]] в [[Московський район (Київ)|Московському районі]] (нині [[Голосіївський район|Голосіївський]] і [[Солом'янський район|Солом'янський]] райони).


== Примітки ==
== Примітки ==

Версія за 05:58, 23 жовтня 2012

Паїсій Сергійович Кайсаров
Народження 23 травня 1783(17830523)
Моршанський повітd, Тамбовська губернія
Смерть 27 лютого 1844
Ніцца, Сардинське королівство, Італія
Поховання Києво-Печерська лавра
Країна Російська імперія
Звання генерал від інфантерії
Війни / битви Битва під Аустерліцом
Російсько-турецька війна (1806—1812)
Бородинська битва
Рід Q4208734?
Діти Q125412851?
Нагороди
Орден Святого Володимира
Орден Святого Володимира
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святої Анни
Орден Святої Анни
Орден Святої Анни
Орден Святої Анни

Паїсій Сергійович Кайсаров (23 травня 1783 — 27 лютого 1844) — російський генерал від інфантерії.

Біографія

Народився 23 травня 1783 року. Походив зі стародавнього дворянського роду. Отримав домашню освіту. У квітні 1791 року записаний сержантом у лейб-гвардії Преображенський полк. У січні 1797 проведений в прапорщики з переводом в Ярославський піхотний полк.

На початку 1805 року звільнився з армії і був призначений в Міністерство комерції. Проте в тому ж році, у зв'язку з початком воєнних дій з Францією, знову повернувся на військову службу і призначений ад'ютантом до генерала від інфантерії М. І. Голенищева-Кутузова. За виявлену відмінність у боях був переведений в лейб-гвардії Семенівський полк. Під час битви під Аустерліцом отримав сильну контузію. Під час російсько-турецької війни 1806–1812 років воював у Молдавії та Валахії.

У 18111812 роках був правителем канцелярії головнокомандувача М. І. Голенищева-Кутузова, неодноразово виконував дипломатичні доручення, був секретарем мирного конгресу в Бухаресті. У жовтні 1811 проведений в полковники.

Під час Франко-російської війни 1812 року служив при штабі М. І. Голенищева-Кутузова спочатку в Петербурзькому ополченні, а потім в армії (в якості чергового генерала) бився під Бородино і був присутній на військовій раді у Філях (1 вересня).

У серпні 1812 року проведений в генерал-майори. У жовтні 1812 року призначений шефом Севастопольського піхотного полку. Після вигнання французів з Росії перейшов з штабу головнокомандуючого на стройову посаду — начальником авангарду козачого корпусу генерала від кавалерії грофа І. Платова і під час однієї із сутичок з французами був поранений списом.   В ході закордонних походів російської армії 18131814 років командував окремими «летючими» загонами і особливо відзначився в битві при Ганау (жовтень 1813 року).

Під час бойових дій у Франції в 1814 році взяв штурмом місто Мелен, перекривши тим самим шлях наступу армії Наполеона з Фонтенбло на Париж. У 1814 році перебував у при імператорі Олександрі I в Парижі, а потім послідовно обіймав посади: командира 2-ї бригади 23-ї піхотної дивізії, начальника штабу 1-го піхотного корпусу, був у свиті імператора по квартирмейстерській частині, командував 14-ю піхотною дивізією.

У січні 1826 року проведений в генерал-лейтенанти. У грудні 1826 року призначений сенатором. У 1829-1831 роках був начальником Головного штабу 1-ї армії. З 1831 року командував 3-м і 5-м (згодом 4-м) піхотними корпусами. У 1831 році на чолі 3-го корпусу брав участь у придушенні польського повстання, на нього було покладена блокада фортеці Замостя, що закінчилася здачею її в жовтні 1831 року. У грудні 1833 року проведений в генерали від інфантерії.

Могила Паїсія Кайсарова

З 1841 року жив у Києві, служив на посаді командира корпусу[1]. З 1842 року за станом здоров'я в запасі. Помер 27 лютого 1844 року. Похований в Києві на кладовищі на Дальніх печерах в Києво-Печерській лаврі.

Нагороди

Нагороджений російськими орденами Святого Володимира 1 ступеня, Святого Олександра Невського, Святого Георгія 3 класу, Святої Анни 1 ступеня, з алмазами, і 3 ступеня; іноземними: австрійським Марії Терезії, прусським Червоного Орла, шведським Меча і баварським Максиміліана; золотою шпагою, з алмазами, і медалями: дворянською, за вхід в Париж, за кампанію 1812 року, і польською відзнакою «За військові гідності» 1 ступеня.

Пам'ять

У 1962 році в Києві на честь Паїсія Кайсарова названо вулицю в Московському районі (нині Голосіївський і Солом'янський райони).

Примітки

Джерела