Шлунковий сік

Шлунко́вий сік — майже безбарвна сильно кисла багатокомпонентна рідина, яку виробляють залози шлунку для забезпечення процесу травлення.

Склад

Безбарвна, сильно кисла (pH 1—3 у людей), злегка опалесцентна рідина. Шлунковий сік на 99,4% містить воду (Н₂О), в якій розчинені основні компоненти — ферменти, соляна кислота і мукоїди.

Основним неорганічним компонентом шлункового соку є соляна кислота у вільному та зв'язаному з протеїнами стані. Також до складу входять хлориди, фосфати, сульфати, карбонати натрію, калію, кальцію та ін.

Серед органічних сполук — білки, муцин (слиз), лізоцим, ферменти (ензими) пепсин і ренін, продукти метаболізму.

Соляна кислота активує ферменти, полегшує розщеплювання білків, викликаючи їх денатурацію і набухання, обумовлює бактерицидні властивості шлункового соку (перешкоджає розвитку в шлунку гнильних процесів), стимулює виділення гормонів кишківника. За деяких порушеннях функції шлунку вміст у шлунковому соку соляної кислоти може підвищуватися або зменшуватися аж до її повної відсутності (т.з. ахилія). Слиз, до складу якого входять мукопротєїди, захищає стінки шлунку від механічних і хімічних подразників. У шлунковому соку міститься «внутрішній чинник» (чинник Касла), який сприяючий всмоктуванню витаміну B₁₂.

Виділення шлункового соку

Виділення шлункового соку визначається у першій, складній рефлекторній фазі секреції видом, запахом і смаком їжі; у другій, нейро-гуморальній фазі — хімічними і механічними подразненнями слизистої оболонки шлунку. За добу у людини відділяється до 2 л шлункового соку. Кількість, склад і властивості шлункового соку змінюються залежно від характеру їжі, а також при захворюваннях шлунку, кишківника, печінки.

Власне процес виділення шлункового соку активізується, коли у шлунку виявляються пептиди і до крові починає надходити гормон гастрин, який спонукає шлункові залози виділяти шлунковий сік.

Дослідження шлункового соку

Дослідження шлункового соку проводиться у людини за допомогою зондування шлунку на тлі використання різних природних і фармакологічних подразників, у тварин — за допомогою штучно створюваного за удосконаленим І.П. Павловим методом ізольованого шлуночку. Шлунковий сік, отриманий від тварин, застосовувався всередину при лікуванні деяких захворювань органів травлення.