Історія Монголії

Історія Монголії

Перші писемні згадки про людей на території сучасної Монголії знайдені у китайській літературі 2-го ст. до н. е. За стародавніми китайськими джерелами, приблизно в 5—4 ст. до н. е. тут існувала імперія кочівників Гсинг-ню, розмовляли вони, як вірять, палео-азіатською мовою.

Відголоски тієї мови прослідковуються у місцевих діалектах на території Сибіру, в долині ріки Єнісей. Після тривалої війни з китайцями, та громадянської війни, ця імперія врешті самозруйнувалася. Деякі південні племена Гсинг-ню увійшли до складу Китайської імперії, де й були асімільовані.

Деякі північні племена мігрували на захід, до Європи.

За відсутністю археологічних та історичних доказів, що сучасні монголи прийшли на місце людей Гсинг-ню, можна припустити, що монголи (монголомовні племена), скоріш за все, були частиною старої імперії.

Розвиток і розпад Монгольської імперії.

На початку 13 ст. монгольські племена були об'єднані під владою Темучина, який у 1206 році отримав ім'я великого хана — Чінгізхана.

В результаті завоювань Ченгізхана та його наступників, під владу монгольської імперії підпали великі території Русі, Середньої Азії, Закавказзя, Китаю тощо. Чінгізхан помер y 1227 році.

В 14 ст. прийшов занепад монгольської імперії. В 17 ст. Монголію захопили хани Манчжурії (сучасного північного Китаю), країна була поділена на дві частини з назвами Монголія Внутрішня (південна) і Монголія Зовнішня (північна).

Коли почалася китайська революція, в 1911 році, зміни зачепили й Монголію. Після падіння влади китайської династії Цинь, незалежна феодальна монархія прийшла до влади Монголії. Опозиція урядові, організована частково за допомогою Радянського Союзу, скинула феодальну монархію в 1921 році.

26 листопада 1924 року Монголія офіційно проголосила себе Монгольською Народною Республікою.

В 1939 році Японія напала на північно-східну частину Внутрішньої Монголії, в районі річки Халхін-Гол, була відкинута військами Монголії та Радянського Союзу.

Монгольська армія брала участь у військової наступальної операції проти японських окупаційних сил на території Внутрішньої Монголії у серпні 1945 року.

Китайська влада, під загрозою монгольської окупації, після проведення референдуму 20 жовтня 1945 року, визнала повну незалежність Зовнішньої Монголії. Монголія Внутрішня сьогодні є автономним районом Китайської Народної Республики. Після заснування Китайської Народної Республіки, обидві країни визнали суверенітет одна одної 6 жовтня 1949 року. В 1961 році Монголія стала членом ООН.

До1990 року в Монголії існувала однопартійна комуністична система керівництва країною, у травні 1990 року, після народних про-демократичних демонстрацій, монгольська комуністична партія втратила свою монополію на владу в країні. Були проведені всенародні вибори у липні 1990 року, і до керівництва прийшла демократична партія і, потім, багатопартійна коаліція. Нова конституція була прийнята у 1992 році,назва «Народна Республіка» була відкинута, Монголія стала республікою з парламентським керівництвом та президентом, який обирається всенародними виборами.