Торресова протока

Torres Strait and islands

Торресова протока з космосу

Торресова протока — між островом Нова Ґвінея та австралійським півостровом Кейп-Йорк; Протока пов'язує Коралове море на сході з Арафурським морем на заході.

Географія

• Довжина 74 км,
• Ширина 150–240 км;
• Глибина 7,4-22 м;

Протока вельми мілководна, а цілий лабіринт рифів і островів робить його небезпечним для навігації.

У Торресовій протоці є кілька архіпелагів, які разом називаються Острови Торресової протоки. Кількість цих островів — не менше 274, з них 17 на сьогоднішній день населені людьми.

Острови досить різноманітні за типами екосистем та типом формування. Кілька найближчих островів до Нової Гвінеї мають пологий рельєф, вони сформовані алювіальними осадовими відкладеннями, що утворилися наносами місцевих річок, прямуючих до моря. Багато островів на заході горбисті, утворені, головним чином, з граніту, вони є верхівками продовження Великого бар'єрного рифу, які перетворилися на острови з підняттям рівня моря під час останнього льодовикового періоду. Центральні острови — це, головним чином, коралові рифи, а на сході — острови вулканічного походження.

Корінне населення островів Торресової протоки — меланезійські народи, споріднені папуасам з Нової Гвінеї. Провідні мови аборигенів — лагау йя (Kala Lagaw Ya/Kalaw Kawaw Ya/Kawalgaw Ya/Kulkalgaw Ya) і меріам мір, також відома як брокан (креольська мова островів Торресова протоки). За даними австралійського перепису 2001, населення островів становило 8089 осіб, хоча багато місцевих уродженців мешкають поза Торресовою протокою в Австралії.

Історія

Перший європеєць, що здійснив плавання протокою, був Луїс Ваес де Торрес, португальський мореплавець, заступник командувача експедиції Педро Фернандес де Кіроса, який плив з Перу на півднем Тихого океану в 1605. Після того як корабель Кіроса повернувся в Мексику, Торрес продовжив заплановану подорож в Манілу через Молуккські острови. Він плив уздовж південного узбережжя Нової Гвінеї і, можливо, відвідав північний край Австралії, але не залишилося записів, які б вказували на це.

У 1769 шотландський географ Олександр Далримпл прочитав звіт Торрес про плавання і назвав протоку на честь Торреса.

У 1770, коли Джеймс Кук приєднав всю східну Австралію до Британської корони, він пропливав через протоку після плавання вздовж австралійського узбережжя. У 1879, острови Торресової протоки були приєднані до Квінсленду. Таким чином, згодом вони стали частиною британської колонії Квінсленд, хоча багато з них лежать зовсім поряд з узбережжям Нової Гвінеї.

Посилання

• Singe, John. (2003). My Island Home: A Torres Strait Memoir. University of Queensland Press. ISBN 0-7022-3305-6