Ковенко Михайло Микитович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 14: Рядок 14:


З травня 1918 директор [[Київський завод Арсенал|київського заводу «Арсенал»]]. У 1919 редактор газети «[[Україна]]», яка виходила в [[Кам'янець-Подільський |Кам'янці-Подільському]].
З травня 1918 директор [[Київський завод Арсенал|київського заводу «Арсенал»]]. У 1919 редактор газети «[[Україна]]», яка виходила в [[Кам'янець-Подільський |Кам'янці-Подільському]].
З 1919 голова Верховної слідчої комісії по боротьбі з контрреволюцією. У 1919 особливий комендант Вінниці та околиць.
З 1919 голова Верховної слідчої комісії по боротьбі з контрреволюцією. У 1919 комендантом Вінниці був Олексій Курінний, якого згодом відправили на заслання в Соловки, а потім в Азію.

З 1920 — живе на еміграції в [[Румунія|Румунії]]. У 1922 брав участь в організації секції Управи Філії Українського Товариства Ліги Націй у ([[Румунія|Румунії]]).
З 1920 — живе на еміграції в [[Румунія|Румунії]]. У 1922 брав участь в організації секції Управи Філії Українського Товариства Ліги Націй у ([[Румунія|Румунії]]).



Версія за 18:51, 18 грудня 2012

Михайло Микитович Ковенко (1888 — 19??), український військовий і політичний діяч.

Біографія

Народився 8 листопада 1888 році в селі Грязне Охтирського повіту Харківська губернія. Освіту отримав в Люботинському двокласному училищі (1899), технікум в Альтенбурзі (Німеччина) (1910), Королівському політехнічному інституті Дармштадт (Німеччина) (1910), інженер-механік.

З 1910 потрапляє на військову службу до 1-го Кавказького залізничного батальйону. У 1914 близько 2 місяців працює помічником інженера з обслуговування млинів Харківського відділення торгового дому «Абрам Волкенштейн і сини». З жовтня 1915 по липень 1916 служить завідувачем технічного бюро відділу механічних майстерень комітету Південно-Західного фронту Всеросійського Земського союзу. З 1916 починає брати активну участь у політичному житті. Вступає до Української соціал-демократичної робітничої партії.

З 07.1917 член Центральної Ради УНР. Там він представляє і Всеукраїнську Раду робітничих депутатів. Наприкінці року Ковенко уже член Української партії соціалістів-самостійників. Він твердо стоїть на державницьких позиціях, усвідомлюючи водночас, що тільки народна воля може вирішити питання про майбутній державний устрій України.

З 17 вересня 1917 директор Виборчого бюро у складі Генерального секретарства внутрішніх справ. З грудня 1917 у зв'язку з початком виборчої кампанії був відряджений на роботу до Вільного Козацтва для його інструктажу з охорони виборів. У січні 1918 командував загонами Вільного козацтва під час оборони Києва. У січні 1918 Київський міських комісар від Української Центральної Ради.

16 січня 1918 особливий комендант Києва, брав участь в придушенні заколоту на заводі Арсенал. У січні 1918 провів арешти лівих українських есерів, які пішли на змову з більшовицьким «урядом». З 9 березня 1918 представник міністерства закордонних справ УНР при військовому аташе уряду Німеччини.

З травня 1918 директор київського заводу «Арсенал». У 1919 редактор газети «Україна», яка виходила в Кам'янці-Подільському. З 1919 голова Верховної слідчої комісії по боротьбі з контрреволюцією. У 1919 комендантом Вінниці був Олексій Курінний, якого згодом відправили на заслання в Соловки, а потім в Азію. З 1920 — живе на еміграції в Румунії. У 1922 брав участь в організації секції Управи Філії Українського Товариства Ліги Націй у (Румунії).

Посилання