Доктрина Вайнбергера: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
IvanBot (обговорення | внесок) м replaced: = Див також = → = Див. також = |
Sanya3 (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 19: | Рядок 19: | ||
{{reflist}} |
{{reflist}} |
||
{{mil-stub}} |
|||
{{geopolitics-stub}} |
|||
{{Ізольована стаття}} |
{{Ізольована стаття}} |
||
Версія за 08:23, 7 січня 2013
Доктрина Вайнбергера (англ. Weinberger Doctrine) — це список пунктів, що визначають коли Сполучені Штати можуть використовувати свої війська у військові діях. Доктрина була публічно оголошена міністром оборони США Каспаром Вайнбергером (Caspar Weinberger) 28 листопада 1984-го року у промові, названій «Використання військової сили» ("The Uses of Military Power"), виголошeній в Національному прес-клубі у Вашингтоні, округ Колумбія.[1]
Доктрина Вайнбергерa була наслідком сукупних уроків, витягнутих з війни у В'єтнамі і бажання уряду США уникнути таких трясовин в майбутньому.[2]
Доктрина Вайнбергерa:
- Сполучені Штати повинні використовувати війскові сили для боротьби тільки якщо це пов'язано з життєво важливими національними інтересами Сполучених Штатів або їх союзників.
- Війська США повинні використовуватися тільки з повною відданністю і з явним наміром перемогти. В іншому разі, війська не повинні використовуватись.
- Бойові частини США повинні використовуватися тільки з чітко визначеними політичними та військовими цілями і здатністю для досягнення цих цілей.
- Зв'язок між цілями та розміром і складом війскових сил повинен постійно переглядатись і бути скоригованими в разі потреби.
- Війська США не повинні використовуватися в бою без «обгрунтованої впевненості» в підтримці американської громадськості та Конгресу США.
- Використання військ США слід розглядати тільки як останній засіб.
Див. також
Посилання
- ↑ PBS.org: transcript of "The Uses of Military Power"
- ↑ LaFeber, Walter. “The Rise and Fall of Colin Powell.” Political Science Quarterly. Vol. 124, No. 1 (March, 2009) pp. 71-93.
Це незавершена стаття з військової справи. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |