Теорія надійності: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м r2.7.2) (робот додав: ar:نظرية الموثوقية |
м робот вилучив: ar:نظرية الموثوقية (deleted) |
||
Рядок 38: | Рядок 38: | ||
[[Категорія:Якість програмного забезпечення]] |
[[Категорія:Якість програмного забезпечення]] |
||
[[ar:نظرية الموثوقية]] |
|||
[[en:Reliability theory]] |
[[en:Reliability theory]] |
||
[[fa:نظریه قابلیت اطمینان]] |
[[fa:نظریه قابلیت اطمینان]] |
Версія за 01:44, 18 січня 2013
Тео́рія наді́йності — наука, що вивчає закономірності розподілу відмов технічних пристроїв, причини і моделі їх виникнення.
Теорія надійності вивчає методи забезпечення стабільності роботи об'єктів (виробів, пристроїв, систем тощо) в процесі проектування, виробництва, приймання, експлуатації та зберігання.
Встановлює і вивчає кількісні показники надійності. Досліджує зв'язок між показниками ефективності і надійності.
Базою математичного апарату теорії надійності є
- Теорія ймовірностей
- Математична статистика
- Математична логіка
- Теорія випадкових процесів
- Теорія масового обслуговування
- Теорія графів
- Теорія оптимізації
Теорія надійності в техніці викликала до життя такі нові наукові напрямки, як
- Фізика відмов
- Статистична теорія міцності
- Технічна діагностика
- Інженерна психологія
- Дослідження операцій
- Планування експерименту
Основні поняття і визначення теорії надійності технічних пристроїв сформульовані в ГОСТ 27,002 89 «Надійність в техніці. Основні поняття. Терміни та визначення.»
Див. також
|
Це незавершена стаття з технології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |