Теорія надійності: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
JackieBot (обговорення | внесок)
м r2.7.2) (робот додав: ar:نظرية الموثوقية
MerlIwBot (обговорення | внесок)
м робот вилучив: ar:نظرية الموثوقية (deleted)
Рядок 38: Рядок 38:
[[Категорія:Якість програмного забезпечення]]
[[Категорія:Якість програмного забезпечення]]


[[ar:نظرية الموثوقية]]
[[en:Reliability theory]]
[[en:Reliability theory]]
[[fa:نظریه قابلیت اطمینان]]
[[fa:نظریه قابلیت اطمینان]]

Версія за 01:44, 18 січня 2013

Тео́рія наді́йності — наука, що вивчає закономірності розподілу відмов технічних пристроїв, причини і моделі їх виникнення.

Теорія надійності вивчає методи забезпечення стабільності роботи об'єктів (виробів, пристроїв, систем тощо) в процесі проектування, виробництва, приймання, експлуатації та зберігання.

Встановлює і вивчає кількісні показники надійності. Досліджує зв'язок між показниками ефективності і надійності.

Базою математичного апарату теорії надійності є

Теорія надійності в техніці викликала до життя такі нові наукові напрямки, як


Основні поняття і визначення теорії надійності технічних пристроїв сформульовані в ГОСТ 27,002 89 «Надійність в техніці. Основні поняття. Терміни та визначення.»

Див. також