Сухорський Андрій Петрович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
добавил ссылку |
Заголовок ссылки |
||
Рядок 25: | Рядок 25: | ||
* [http://sukhorski.awardspace.com/bioua.htm Брати Сухорські] |
* [http://sukhorski.awardspace.com/bioua.htm Брати Сухорські] |
||
* [http://www.history.org.ua/?hrono Інститут історії України] |
* [http://www.history.org.ua/?hrono Інститут історії України] |
||
* [http://sukhorski.awardspace.com/index.htm] |
* [http://sukhorski.awardspace.com/index.htm Сайт братів Сухорськіх] |
||
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]] |
[[Категорія:Персоналії за алфавітом]] |
Версія за 18:33, 18 лютого 2013
Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (Травень 2006) |
Сухо́рський Андрі́й (1929), майстер різьби на дереві, родом з с. Вільки (Лемківщина); з 1948 працює на Львівському художньо-виробничому комбінаті; різьблення навчився від свого батька Петра і М. Орисика. Скульптура малих форм («Собаки напали», 1949, «Юна гусятниця», 1959, «Кобзар», 1964, «Господар Верховини», 1969). Праці С. зберігаються в музеях Києва, Львова і Москви.
У 1945 році з родиною виселений в Україну (с. Почмайстрівка Підгаєцького району на Тернопільщини). З 1948 р. живе у Львові. Працював в Художньому фонді. Вже ранні роботи (до 1949) «Орел», «Коваль», «Верблюд», «Дід і собака» були високо оцінені. Після 1949 року створив композиції «Бідняк з плугом» «Повернення з війни», «Лемко», «Лемківські музики», «Прикордонники» і ряд інших.
Багато тематично його Шевченкіана, яку започаткував твором «Мені тринадцятий минало» (1951) і повторив у кількох варіантах. У 1956-64 роках створив «Наймичку», «Малого Тараса», «Гайдамаків», «Ой три шляхи широкії», «Перебендю». До 170-річного ювілею Т. Шевченка (1984) створив кілька скульптурних портретів Шевченка, два варіанти «Кобзаря» та інші вироби з персонажами його творів. Разом із сином Богданом — теж талановитим різьбярем — створив кілька високохудожніх виробів до 175-річчя від дня народження Т.Шевченка (1989).
Заслужений майстер народної творчості УРСР (1984).
Заслужене визнання митцеві принесли твори з лемківської тематики, які сміливо можна трактувати творами професіального мистецтва. Це «Лемко-вівчар», «Лемко-різьбяр» (1979), «Лемко в чугані», «Лемко везе дрова» (1990), «Козак на коні» (1992), та інші. Віртуозна багатофігурна композиція «Переселення» (1985, Музей українського народного декоративного мистецтва, Київ). Понад сто найкращих його творів представлені в експозиціях музеїв Москви, Санкт-Петербурга, Києва, Львова та інших міст — «Козак-Мамай» (1981, 1991), «На ярмарок» (1988), «Чабан» (1993), «Різдво» (1994), «Козак з дівчиною»(1995).
А. Сухорський — активний громадський діяч, член правління Фундації дослідження Лемківщини у Львові, заступник голови Комітету Лемківської церкви Володимира і Ольги в Шевченківському гаю. Професійними митцями-скульптурами є сини Сухорського — Володимир Сухорський (8.VIII.1957), Львів) і Андрій Сухорський (2.VIII.1960), Львів), обидва члени Спілки художників України (з 1989). Вони автори багатьох скульптурних творів з дерева та інших матеріалів.
Окремі твори брати Сухорські виконали спільно: це багатофігурний комплекс «Захар Беркут» (1986), проект пам'ятника князю Данилу Галицькому (1987), проект пам'ятника Тарасові Шевченкові у Львові (1988). У 1994 році у Львові відкрито пам'ятник Т.Шевченкові авторства братів Сухорських (у 1996 році завершено всі додаткові роботи). У 1997 році стали переможцями конкурсу на кращий проект пам'ятнику Юрію Змієборцю у місті Львові. Пам'ятник відкрито в 1999 році.
Брати Сухорські живуть і творять у Львові.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.