Ландульф I (князь Беневентський): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
У [[909]] побував у [[Константинополь|Константинополі]], де отримав титули [[антипатос|антипатоса]] і [[патрицій|патриція]]. [[2 липня]] [[911]] Ландульф підписав дружній договір з [[Неаполітанський дукат|неаполітанським дукою]] [[Григорій IV (дука Неаполя)|Григорієм IV Неаполітанським]]. Продовжував політику союзницьких відносин з [[Візантійська імперія|Візантійською імперією]], хоча не був її васалом. У [[914]] отримав у володіння знаменитий монастир у [[Монте Кассіно]] та призначив абатом Іоанна. Наступного року ([[915]]) абат Іоанн був посланий до Константинополя для поновлення умов союзного договору. Цього ж літа відбулось об'єднання військ візантійців на чолі з новим [[стратег|стратегом]] з [[Барі]] [[Миколай Пічінглі|Миколаєм Пічінглі]] та загонів італійських князів: [[Іоанн I (консул Гаети)|Іоанна I]] і [[Доцибіл II (герцог Гаетанський)|Доцібіла II Гаетанських]], [[Григорій IV Неаполітанський|Григорія IV]] і [[Іоанн II Неаполітанський|Іоанна II Неаполітанських]], [[Гваймар II (князь Салернський)|Гваймара II]]. Об'єднане військо разом із силами [[папа Римський|папи Римського]] [[Іоанн X|Іоанна X]] і герцога [[Альберік I Сполетський|Альберіка I Сполетського]] перемогли [[сарацини|сарацинів]] у [[битва біля Гарільяно|битві біля Гарільяно]]. |
У [[909]] побував у [[Константинополь|Константинополі]], де отримав титули [[антипатос|антипатоса]] і [[патрицій|патриція]]. [[2 липня]] [[911]] Ландульф підписав дружній договір з [[Неаполітанський дукат|неаполітанським дукою]] [[Григорій IV (дука Неаполя)|Григорієм IV Неаполітанським]]. Продовжував політику союзницьких відносин з [[Візантійська імперія|Візантійською імперією]], хоча не був її васалом. У [[914]] отримав у володіння знаменитий монастир у [[Монте Кассіно]] та призначив абатом Іоанна. Наступного року ([[915]]) абат Іоанн був посланий до Константинополя для поновлення умов союзного договору. Цього ж літа відбулось об'єднання військ візантійців на чолі з новим [[стратег|стратегом]] з [[Барі]] [[Миколай Пічінглі|Миколаєм Пічінглі]] та загонів італійських князів: [[Іоанн I (консул Гаети)|Іоанна I]] і [[Доцибіл II (герцог Гаетанський)|Доцібіла II Гаетанських]], [[Григорій IV Неаполітанський|Григорія IV]] і [[Іоанн II Неаполітанський|Іоанна II Неаполітанських]], [[Гваймар II (князь Салернський)|Гваймара II]]. Об'єднане військо разом із силами [[папа Римський|папи Римського]] [[Іоанн X|Іоанна X]] і герцога [[Альберік I Сполетський|Альберіка I Сполетського]] перемогли [[сарацини|сарацинів]] у [[битва біля Гарільяно|битві біля Гарільяно]]. |
||
У [[921]] підтримав антигрецьке повстання в [[Апулія|Апулії]], дійшовши аж до [[Асколі]]. Проте, він був змушений вислати свого сина [[Ландульф II |
У [[921]] підтримав антигрецьке повстання в [[Апулія|Апулії]], дійшовши аж до [[Асколі]]. Проте, він був змушений вислати свого сина [[Ландульф II|Ландульфа II]] до Константинополя як заручника. У [[923]] або [[926]] Ландульф I за домовленістю з Гваймаром напали на візантійські володіння в Апулії та [[Кампанія|Кампанії]], але не досягли великого успіху. |
||
В останні роки життя антивізантійська політика Ландульфа I виявилась хибною, атому він був змушений укласти мирний договір з візантійцями. |
В останні роки життя антивізантійська політика Ландульфа I виявилась хибною, атому він був змушений укласти мирний договір з візантійцями. |
||
Версія за 14:51, 4 січня 2008
Ландульф I (†10 квітня 943), князь Капуанський як Ландульф III і князь Беневентський (910—943). Останній титул носив ще з 12 січня 901 разом з його батьком Атенульфом I. З 910 його співправителем був брат Атенульф II.
У 909 побував у Константинополі, де отримав титули антипатоса і патриція. 2 липня 911 Ландульф підписав дружній договір з неаполітанським дукою Григорієм IV Неаполітанським. Продовжував політику союзницьких відносин з Візантійською імперією, хоча не був її васалом. У 914 отримав у володіння знаменитий монастир у Монте Кассіно та призначив абатом Іоанна. Наступного року (915) абат Іоанн був посланий до Константинополя для поновлення умов союзного договору. Цього ж літа відбулось об'єднання військ візантійців на чолі з новим стратегом з Барі Миколаєм Пічінглі та загонів італійських князів: Іоанна I і Доцібіла II Гаетанських, Григорія IV і Іоанна II Неаполітанських, Гваймара II. Об'єднане військо разом із силами папи Римського Іоанна X і герцога Альберіка I Сполетського перемогли сарацинів у битві біля Гарільяно.
У 921 підтримав антигрецьке повстання в Апулії, дійшовши аж до Асколі. Проте, він був змушений вислати свого сина Ландульфа II до Константинополя як заручника. У 923 або 926 Ландульф I за домовленістю з Гваймаром напали на візантійські володіння в Апулії та Кампанії, але не досягли великого успіху.
В останні роки життя антивізантійська політика Ландульфа I виявилась хибною, атому він був змушений укласти мирний договір з візантійцями.
Джерела
- Caravale, Mario (ed). Dizionario Biografico degli Italiani: IV Arconati – Bacaredda. Rome, 1962.