Дмитро Гуня

Дмитро Гуня
Народився	невід.
Країна	Республіка Польща
Знання мов	польська
Посада	Гетьман Війська Запорозького
Військове звання	козацький гетьман
Попередник	Яків Острянин
Наступник	Карпо Півтора-Кожуха

|віросповідування=

Гуня Дмитро Тимошович (роки народження і смерті невідомі) – один з керівників селянсько-козацьких повстань в Україні в 1630-х років проти польсько-шляхетського гніту, козацький гетьман (1637, 1638).

Походив ймовірно з козацької родини Київщини. Подробиці біографії Гуні маловідомі. На початку 30-х років XVII ст. очолював козацькі виправи проти Туреччини та Кримського ханства.

У 1637 брав участь у повстанні під проводом Павла Павлюка.

Навесні 1637 був обраний полковником війська повсталих козаків, очолюваного гетьманом Павлюком. Після поразки під Кумейками (6.12.1637) і полону Павлюка, Гуня, захопивши польську артилерію, на чолі козацького загону прорвався на Запоріжжя. В січні 1638 Гуню обрали кошовим отаманом.

На початку 1638 року запорожці, очолені Гунею, розгромили каральний загін ротмістра Мелецького, надісланий польським командуванням для знищення Запорозької Січі.

Навесні 1638 року Гуня взяв участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом Карпа Скидана і Якова Острянина.

Гуня розіслав посольства з проханням про допомогу до кримського хана і на Дон. В другій половині березня полк Гуні вирушив із Запоріжжя з метою захопити переправи через Дніпро. Розгромивши окремі польські гарнізони, козаки взяли під свій контроль русло Дніпра від Кременчука до Трипілля. Після битви під Лубнами загони очолювані Гуні приєдналися до основних сил козацького війська.

Після невдалого бою під Жовнином частина повстанців на чолі з Яковом Острянином, вважаючи, що повстання зазнало невдачі, відступила на Слобідську Україну. Козаки, що залишилися (біля 20 тис.), боролися далі, обравши гетьманом Гуню. Вони відійшли до гирла Сули, де у місці впадіння ріки Старець збудували табір. В ньому з червня до 28 серпня (7 серпня) 1638 оточені козаки, страждаючи від виснаження, нестачі харчів та фуражу, кілька тижнів запекло відбивали штурми військ Миколи Потоцького та Яреми Вишневецького. Ватажки коронного війська відхилили пропозицію Гуні про укладення перемир’я.

Наприкінці липня до табору Гуні пробилося з Запоріжжя підкріплення під приводом полковника Філоненка, що однак не змінило загального становища козаків. Філоненко віз човнами вгору Дніпром провіант та інші припаси, які могли змінити ситуацію на користь козаків, бо польське військо теж потерпало від нестачі харчів та бойових припасів. Частина козаків Філоненка йшла суходолом. Але поляки вчасно помітили транспорт і обстріляли його з берега з гармат; водночас польська кіннота атакувала загін, що йшов берегом. Майже всі припаси були потоплені. Більша частина козаків врятувалася та з порожніми руками пробилася до табору. Але збільшення кількості людей в оточенні загострило голод у козацькому війську. Розуміючи безперспективність подальшого опору, частина старшини вирішила почати переговори про здачу. Побоюючись зради, Гуня на чолі невеликого загону в ніч на 28.07.1638 прорвався з оточеного табору на Запоріжжя. Позбавлені допомоги ззовні й, відчуваючи гостру нестачу провіанту, повстанці змушені були капітулювати.

Навесні 1640 Гуня керував спільним походом донських і запорізьких козаків проти Туреччини.

Подальша його доля невідома.

Див. також

• 1637 Повстання Павлюка
• 1637 Кумейківський бій
• 1638 Жовнинська битва
• 1638 Повстання Остряниці
• 1638 Облога на Старці

Джерела

• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. - Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста. - К.: Генеза, 1993.
• УРЕ. - К., 1962, т. 3.
• Провідники духовності в Україні: Довідник /За ред. І. Ф. Кураса. – К.: Вища школа, 2003.

Посилання

• Лист коронному Миколаю Потоцькому із табору при гирлі ріки Старця. Червень, 1638

Попередник Яків Острянин

Гетьман України 1638

Наступник Карпо Півтора-Кожуха