Імуноферментний аналіз (ELISA): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
KLBot2 (обговорення | внесок) |
Andrux (обговорення | внесок) м →Застосування: правопис |
||
Рядок 25: | Рядок 25: | ||
== Застосування == |
== Застосування == |
||
Ферментний імуносорбентний аналіз широко застосовується для діагностики різноманітних [[інфекційні захворювання|інфекційних захворювань]], [[рак]]ових процесів ( |
Ферментний імуносорбентний аналіз широко застосовується для діагностики різноманітних [[інфекційні захворювання|інфекційних захворювань]], [[рак]]ових процесів (в основному завдяки специфічним [[білки|білкам]] і [[пептид]]ам), визначення різноманітних низькомолекулярних сполук, таких як [[токсини]], лікарські засоби тощо |
||
== Ресурси == |
== Ресурси == |
Версія за 11:40, 22 березня 2013
ELISA | |
---|---|
Мікротитрувальна плашка на 96 лунок, що застосовується для проведення ELISA. | |
MeSH | D004797 |
Імуноферментний аналіз (ІФА, ELISA) або, точніше, ферментний імуносорбентний аналіз (англ. enzyme-linked immuno sorbent assay, ELISA) — імунологічний метод для визначення наявності певних антигенів, що заснований на ідентифікації комплексів антиген-антитіло. Широко використовується в лабораторній діагностиці.
Загальний принцип ELISA
Основний принцип ELISA — реакція антиген-антитіло. Якщо антиген (молекула-мішень) являє собою білок, то його очищений препарат звичайно використають для одержання антитіл, за допомогою яких потім і виявляють дану мішень. Раніше використовувались первинні антитіла, що були за своєю природою поліклональними. Розробка і застосування моноклональних антитіл дало змогу значно покращити специфічність імуноферментного аналізу.
Процедура
Існує цілий ряд підходів, що дозволяють визначити, чи відбулося зв'язування антитіла з антигеном-мішенню. Один з них — це ферментний іммуносорбентний аналіз (ELISA), що часто використовується для діагностики різноманітних антигенів.
- Підготовка підкладки для фіксації досліджуваного зразка;
- Зразок, у якому хочуть виявити специфічну молекулу або мікроорганізм, фіксують на твердій підкладці, наприклад на пластиковій мікротитрувальній плашці, що зазвичай має 96 лунок;
- До фіксованого зразка додають антитіло, специфічне до маркерної молекули (первинне антитіло), потім промивають лунку, щоб видалити молекули первинного антитіла, які не зв'язалися;
- Додають вторинне антитіло, що специфічно зв'язується з первинним і не взаємодіє з маркерною молекулою. До цього антитіла приєднаний фермент (наприклад, лужна фосфатаза, пероксидаза або уреаза), що може каталізувати перетворення незабарвленого субстрату в забарвлений продукт. Промивають лунку, щоб видалити молекули, які не зв'язалися;
- Додають незабарвлений субстрат, що впізнається та утилізується ферментом;
- Проводять якісне або кількісне визначення пофарбованого продукту.
Застосування
Ферментний імуносорбентний аналіз широко застосовується для діагностики різноманітних інфекційних захворювань, ракових процесів (в основному завдяки специфічним білкам і пептидам), визначення різноманітних низькомолекулярних сполук, таких як токсини, лікарські засоби тощо
Ресурси
Джерела
- Б. Глік, Дж. Пастернак, Молекулярна біотехнологія, Москва, Мир, 2002.
Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |