Імуноферментний аналіз (ELISA): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
KLBot2 (обговорення | внесок)
м Вилучення 27 інтервікі, відтепер доступних на Вікіданих: d:Q332126
м →‎Застосування: правопис
Рядок 25: Рядок 25:


== Застосування ==
== Застосування ==
Ферментний імуносорбентний аналіз широко застосовується для діагностики різноманітних [[інфекційні захворювання|інфекційних захворювань]], [[рак]]ових процесів (восновному завдяки специфічним [[білки|білкам]] і [[пептид]]ам), визначення різноманітних низькомолекулярних сполук, такі як [[токсини]], лікарські засоби тощо
Ферментний імуносорбентний аналіз широко застосовується для діагностики різноманітних [[інфекційні захворювання|інфекційних захворювань]], [[рак]]ових процесів (в основному завдяки специфічним [[білки|білкам]] і [[пептид]]ам), визначення різноманітних низькомолекулярних сполук, таких як [[токсини]], лікарські засоби тощо


== Ресурси ==
== Ресурси ==

Версія за 11:40, 22 березня 2013

ELISA
Мікротитрувальна плашка на 96 лунок, що застосовується для проведення ELISA.
MeSH D004797

Імуноферментний аналіз (ІФА, ELISA) або, точніше, ферментний імуносорбентний аналіз (англ. enzyme-linked immuno sorbent assay, ELISA) — імунологічний метод для визначення наявності певних антигенів, що заснований на ідентифікації комплексів антиген-антитіло. Широко використовується в лабораторній діагностиці.

Загальний принцип ELISA

Основний принцип ELISA — реакція антиген-антитіло. Якщо антиген (молекула-мішень) являє собою білок, то його очищений препарат звичайно використають для одержання антитіл, за допомогою яких потім і виявляють дану мішень. Раніше використовувались первинні антитіла, що були за своєю природою поліклональними. Розробка і застосування моноклональних антитіл дало змогу значно покращити специфічність імуноферментного аналізу.

Процедура

Існує цілий ряд підходів, що дозволяють визначити, чи відбулося зв'язування антитіла з антигеном-мішенню. Один з них — це ферментний іммуносорбентний аналіз (ELISA), що часто використовується для діагностики різноманітних антигенів.

Схема проведення аналізу
  1. Підготовка підкладки для фіксації досліджуваного зразка;
  2. Зразок, у якому хочуть виявити специфічну молекулу або мікроорганізм, фіксують на твердій підкладці, наприклад на пластиковій мікротитрувальній плашці, що зазвичай має 96 лунок;
  3. До фіксованого зразка додають антитіло, специфічне до маркерної молекули (первинне антитіло), потім промивають лунку, щоб видалити молекули первинного антитіла, які не зв'язалися;
  4. Додають вторинне антитіло, що специфічно зв'язується з первинним і не взаємодіє з маркерною молекулою. До цього антитіла приєднаний фермент (наприклад, лужна фосфатаза, пероксидаза або уреаза), що може каталізувати перетворення незабарвленого субстрату в забарвлений продукт. Промивають лунку, щоб видалити молекули, які не зв'язалися;
  5. Додають незабарвлений субстрат, що впізнається та утилізується ферментом;
  6. Проводять якісне або кількісне визначення пофарбованого продукту.

Застосування

Ферментний імуносорбентний аналіз широко застосовується для діагностики різноманітних інфекційних захворювань, ракових процесів (в основному завдяки специфічним білкам і пептидам), визначення різноманітних низькомолекулярних сполук, таких як токсини, лікарські засоби тощо

Ресурси

Джерела

  • Б. Глік, Дж. Пастернак, Молекулярна біотехнологія, Москва, Мир, 2002.