Мінаєв Олександр Анатолійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м clean up за допомогою AWB (8853)
EmausBot (обговорення | внесок)
м Перенесено 1 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q4293946)
Рядок 114: Рядок 114:
[[Категорія:Нагороджені знаком «Шахтарська слава»]]
[[Категорія:Нагороджені знаком «Шахтарська слава»]]
[[Категорія:Академіки АН вищої школи України]]
[[Категорія:Академіки АН вищої школи України]]

[[ru:Минаев, Александр Анатольевич]]

Версія за 12:49, 22 березня 2013

Олександр Анатолійович Мінаєв
Народився 17 липня 1942(1942-07-17)
Сєров, Свердловська область
Помер 26 жовтня 2021(2021-10-26) (79 років)
Донецьк, Україна
Громадянство Україна Україна
Діяльність науковець-металург
Галузь металургія
Alma mater ДонНТУ
Науковий ступінь доктор технічних наук
Вчене звання професор
Науковий керівник Клименко Валентин Митрофанович
Заклад ДВНЗ ДонНТУ
Посада ректор ДонНТУ
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Заслужений діяч науки і техніки України Державна премія України в галузі науки і техніки
Державна премія України в галузі освіти
Державна премія України в галузі освіти

Мінаєв Олександр Анатолійович (17 липня 1942, Сєров, Свердловська область) — український науковець-металург, член-кореспондент НАН України, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри «Обробка металів тиском» ДонНТУ, ректор ДонНТУ. Заслужений діяч науки і техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Державної премії України в галузі освіти. Герой України (2012).

Біографія

Народився 1942 року в місті Сєрові Свердловської області. 1959 року закінчив середню школу № 2 міста Єнакієве, що в Донецькій області. Одразу після навчання в школі почав працювати учнем кресляра, учнем техніка-конструктора на Єнакіївському металургійному заводі. Паралельно навчався на вечірньому відділенні металургійного факультету Донецького політехнічного інституту, з 1961 року перейшов на денне відділення. Навчання завершив 1964 року за спеціалізацією інженер-металург з обробки металів тиском.

В подальшому працював Донецькому політехнічному інституті, а пізніше ДонНТУ: в період 1965 — 1966 років — інженером науково-дослідного сектору кафедри обробки металів тиском, 1969 — 1970 років — асистент кафедри, 1970 — 1973 років — старший викладач. 1972 року захистив кандидатську дисертацію, 1973 року йому присвоєне звання доцента. З 1977 до 1985 року був деканом металургійного факультету. 1989 року захистив докторську дисертацію, отримав звання професора, того самого року став завідувачем кафедри «Обробка металів тиском» і одночасно ректором ДонНТУ.

Автор понад 250 наукових робіт, серед яких 12 монографій та навчальних посібників. Автор 80 авторських свідоцтв і 10 патентів на винаходи. Підготував одного доктора технічних наук і 19 кандидатів технічних наук.

З 1991 року — дійсний член Академії інженерних наук України, з 1994 року — академії наук вищої школи України та Петровської академії наук і мистецтв Росії, з 1995 року — Міжнародної академії вищої школи і Міжнародної академії наук, індустрії, освіти (Каліфорнія, США).

Член Асоціації ректорів європейських університетів, Міжнародного центру з інженерної освіти ЮНЕСКО, Європейського товариства інженерної освіти SEFI. 2004 року обирався віце-президентом Міжнародної академії наук вищої школи.

Нагороди, звання

  • Звання Герой України з врученням ордена Держави (24 серпня 2012) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у зміцненні науково-технічного потенціалу, вагомий внесок у розвиток національної освіти, багаторічну сумлінну працю[1]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (22 серпня 2002) — за значний особистий внесок у соціально-економічний та духовний розвиток України, вагомі трудові здобутки та з нагоди 11-ї річниці незалежності України[2]
  • Орден «За заслуги» II ст. (23 серпня 2011) — за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державотворчій, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові[3]
  • Почесна відзнака Президента України (16 травня 1996) — за заслуги у розвитку національної освіти, підготовку висококваліфікованих спеціалістів[4]
  • Заслужений діяч науки і техніки України (1992)
  • Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за розробку і реалізацію енерго- і ресурсозберігаючих технологічних циклів виробництва конкурентоспроможних металовиробів на основі комплексу печей-ковшів і машин безперервного лиття заготовок (у складі колективу)[5]
  • Державна премія України в галузі освіти 2011 року — у номінації «вища освіта» за цикл робіт «Створення науково-методичного обгрунтування та впровадження в навчальний процес інноваційних технологій навчання і виховання, що забезпечують значний внесок у розвиток інтеграції вітчизняної вищої освіти в європейський та світовий простір» (у складі колективу)[6]

Також нагороджений:

Обраний почесним доктором наук Остравського технічного університету (Чехія, 2002), Московського університету інженерної екології (Росія, 2003), почесним професором Таганрозького радіотехнічного університету (Росія, 2003), Ясського технічного університету.

Примітки

Посилання