Дмитрівка (Черкаська область): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
EmausBot (обговорення | внесок)
м Перенесено 1 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q4162981)
Рядок 92: Рядок 92:


[[Категорія:Села Черкаської області]]
[[Категорія:Села Черкаської області]]

[[ru:Дмитровка (Черкасская область)]]

Версія за 13:47, 23 березня 2013

село Дмитрівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область Черкаська область
Район Золотоніський
Рада Дмитрівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA71040150050038919
Облікова картка Дмитрівка 
Основні дані
Населення 1391
Площа 5,44 км²
Поштовий індекс 19751
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°40′21″ пн. ш. 31°51′10″ сх. д. / 49.67250° пн. ш. 31.85278° сх. д. / 49.67250; 31.85278Координати: 49°40′21″ пн. ш. 31°51′10″ сх. д. / 49.67250° пн. ш. 31.85278° сх. д. / 49.67250; 31.85278
Середня висота
над рівнем моря
85 м
Водойми р. Супій
Відстань до
обласного центру
29,8 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
16 км
Найближча залізнична станція полустанок Супій
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради с. Дмитрівка
Сільський голова Іллічова Любов Микитівна
Карта
Дмитрівка. Карта розташування: Україна
Дмитрівка
Дмитрівка
Мапа
Мапа

Дми́трівка — село в Україні, в Золотоніському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 1391 чоловік.

Село розташоване на річці Супій за 16 км на захід від районного центру — міста Золотоноша та за 4 км від залізничного полустанку Супій.

Історія

За переказами старожилів, село існувало ще за кріпаччини. Його засновником був кріпак Дмитренко Дмитро, який втік від поміщика і став жити в лісі, на березі річки Супій, на «старому селі», що нині за 3 км на південний захід від центру села. Після скасування Запорозької Січі Катериною ІІ в село прибуло чимало козаків, які становили половину всього населення.

Наприкінці XVIII — на початку XIX століття в Дмитрівці з'явилися поміщики — Кононович і Платковський, які, маючи родючу землю, віддавали її в оренду бідному населенню. У центрі села була церква, «монополька» та крамниця єврея.

У 70-х роках XIX століття відкрито початкову школу, а в 1912 році — 6-й клас, до якого вступило 5 учнів.

За даними на 1859 рік у власницькому і козачому селі Золотоніського повіту Полтавської губернії, мешкало 1059 осіб (460 чоловічої статі та 599 — жіночої), налічувалось 156 дворових господарств, існувала православна церква[2].

Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Піщанської волості мешкало 1466 осіб, налічувалось 254 дворових господарства, існували православна церква, школа, 2 постоялих двори, водяний і 2 вітряних млини, базари по вівторках, 4 маслобійних заводи[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2220 осіб (1089 чоловічої статі та 1131 — жіночої), з яких 2210 — православної віри[4].

Наприкінці 1917 село увійшло до складу УНР. На початку 1918 років російські провокатори спровокували конфлікти на земельному ґрунті. 1930 комуністична влада почала примушувати селян до вступу у колгосп, якому сама й дала назву — «Більшовик». Після цього вдалися до терору голодом, який спричинив масові смерті старих та дітей, а також втечу незалежних господарників на Донбас. Головою колгоспу до 1941 року був Ярмола Петро Трохимович, якого розстріляла німецька адміністрація за участь у незаконних акціях депортації односельців та організацію Голодомору. Взагалі за короткий термін німецька адміністрація ліквідувала диверсійні гнізда сталіністів, до яких належав і депутат маріонеткової Верховної Ради УРСР О. К. Слива.

369 дмитрівців насильно мобілізовані до сталінських загонів і брали участь у Другій світовій війні. 194 нагороджені бойовими орденами і медалями із комуністичною символікою. 263 сталіністи довели до смерті. Для пропаганди сталінської перемоги у селі споруджено обеліск та пам'ятник Невідомому солдатові, який також спаплюжено голодоморною символікою. 1946 року в селі знову почався голод — комуністи грабували селян, не пускали на заробітки до інших районів України. Встановлено жорсткий комуністичний режим терору та страху.

На початок 1970-х років колгосп «Більшовик» мав в користуванні 3,1 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,2 га орної землі. В господарстві вирощували зернові і технічні культури, було розвинуте тваринництво. Працювали електростанція, млин, лісопильня. На той час в селі діяли середня школа, будинок культури на 750 місць, бібліотека з фондом 12,6 тисяч книг, дитячі ясла, садок, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, ощадна каса.

На території села виявлено поселення доби неоліту, 4 поселення доби бронзи та одне періоду Київської Русі.

Персоналії

В селі народилися:

Джерела

Посилання

  1. maps.vlasenko.net(рос.)
  2. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 977)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-172. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. www.warheroes.ru(рос.)

Література

Ресурси інтернету