Лена (річка): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Річка
| назва = Лена
| зображення =
| підпис =
| довжина = 5400 км
| висота_витоку = 1650 м
| стік = 17000 м³/с
| площа_басейну = 2 490 000 км²
| витік =
| гирло = Море Лаптевих
| країни_басейну = [[Сибір]]
| прирічкові країни =
| притоки =
| мапа = Lena watershed.png
| мапа_розмір =
| мапа_підпис = Басейн Лени
}}

{{Otheruses|Лена}}
'''Лена''' ({{lang-ru|Лена}}) — найбільша ріка Північно-Східного [[Сибір]]у, впадає в [[Море Лаптєвих]].

Перші відомості про велику східну ріку дійшли до росіян, що мешкали у Сибіру, на початку XVII ст. У [[1628]] р. по річці Кут на Лену вийшов козак Василь Бугор із загоном. Через кілька років цей шлях повторив сотник Петро Бекетов. Його загін установив у гирла Кути перші будинки, поклавши початок місту [[Усть-Кут]]у, де трохи пізніше землепроходець Єрофій Павлович Хабаров ставив першу солеварню.

Ріка Лена — 10-та за довжиною ріка у світі і третя — серед річок Росії після [[Єнісей|Єнісею]] та [[Об]]і. Довжина ріки — 4400 км, площа басейну 2490 тис. км².

Основні притоки: [[Витим]], [[Олекма]], [[Алдан (річка)|Алдан]], [[Вілюй]].

В основному протікає територією [[Якутія|Якутії]], частина ленських приток відносяться до [[Іркутська область|Іркутської]] й [[Читинська область|Читинської областей]] і до [[Республіка Бурятія|республіки Бурятії]].

Джерело Лени розташоване в північно-західних схилах [[Байкальський хребет|Байкальського хребта]], у десятку кілометрів від озера [[Байкал]]. Вся верхня течія Лени (до Витима), тобто майже третя частина її довжини, припадає на гірське Предбайкалля.

До середньої течії відносять її відрізок між гирлами рік Витим й Алдан, довжиною 1415 км. Біля впадання Витима Лена вступає в межі Якутії й протікає по ній до самого гирла. Прийнявши Витим, Лена перетворюється в велику багатоводну ріку. Глибини зростають до 10-12 м, русло розширюється, і в ньому з'являються численні острови, долина розширюється до 20-30 км. Долина асиметрична: лівий схил пологий; правий, прямує північним краєм [[Патомське нагір'я|Патомського нагір'я]], крутіше й вище. По обох схилах ростуть густі [[хвойні ліси]], лише іноді змінювані луками.

Від Олекми до Алдану Лена не має жодного значного притоку. Більше 500 км Лена тече в глибокій і вузькій долині, врізаної у вапняки. Нижче селища [[Покровськ]]е долина Лени різко розширюється. Сильно сповільнюється швидкість течії — вона ніде не перевищує 1,3 м/с, а здебільшого падає до 0,5-0,7 м/с. Тільки заплава має ширину 5-7, а місцями й 15 км, а вся долина має ширину 20 і більше кілометрів.

Нижче [[Якутськ]]у Лена приймає дві головні свої притоки — Алдан і Вілюй. Тепер це гігантський водний потік; навіть там, де вона йде одним руслом, її ширина доходить до 10 км, а глибина перевищує 16-20 м. Там же, де островів багато, Лена розливається на 20-30 км. Берега ріки суворі й безлюдні. Населені пункти дуже рідкі.

У нижній течії Лени її басейн дуже вузький: зі сходу наступають відроги [[Верхоянський хребет|Верхоянського хребту]] — вододілу рік Лени і Яни, із заходу незначні височини [[Середньосибірське плоскогір'я|Середньосибірського плоскогір'я]] розділяють басейни Лени й Оленека. Нижче села Булун ріку стискають підходящі до неї зовсім близько хребти [[Хараулах]] зі сходу й [[хребет Чекановського|Чекановського]] із заходу.

[[Файл:Lena River Delta - Landsat 2000.jpg|thumb|дельта ріки, вид з космосу]]

Приблизно за 150 км від моря починається велика дельта Лени. У її початку височіє острів Стовповий — останець, відмитий водою від одного з острогів Хараулахського хребта. Дельта Лени — одна з найбільших у світі — перевищує розмірами навіть величезну дельту [[Ніл]]у й займає площу в 30 000 км². Незліченні острови, острівці, протоки й озера, низькі, затоплювані під час розливу, що безупинно міняють обриси… Тільки три головні протоки доходять, не перериваючись, до моря: найзахідніша — Оленекська, середня — Трофимівська й східна — Биковська. Всі вони судноплавні, але найбільше значення має Биковська довжиною 130 км, по якій судна підходять до [[Тіксі (бухта)|бухти Тіксі]], на березі якої перебувають морські ворота Якутії — порт [[Тіксі (смт)|Тіксі]].

Ріка є головною транспортною артерією Якутії, початком судноплавства на Лені вважається пристань Качуга, однак, аж до Осетрова по ній проходять лише невеликі судна, і тільки нижче його починається «дійсна водна дорога» до океану.

Основне живлення Лени, так само як і майже всіх її приток, становлять поталі снігові й дощові води. Повсюдне поширення вічної мерзлоти заважає живленню рік ґрунтовими водами. У зв'язку із загальним режимом опадів для Лени характерні весняна повінь, паводки улітку й низька осінньо-зимова межень. Весняний льодохід відрізняється великою міццю й часто супроводжується великими заторами льоду. Замерзає Лена в порядку, зворотному розкриттю, — від понизов'я до верхів'я.

Більшість дослідників вважають, що назва ріки — змінене росіянами тунгусо-маньчжурське (евено-евенкійське) «Елю-Ене», що значить «Велика ріка».
{{commonscat|Lena River}}

=== Посилання ===
=== Посилання ===
{{ru|http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%28%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%B0%29}}
{{ru|http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%BD%D0%B0_%28%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%B0%29}}

Версія за 17:21, 4 квітня 2013