Вулиця Боричів Тік: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м Виправлення параметрів шаблону Портал; косметичні зміни |
|||
Рядок 16: | Рядок 16: | ||
|індекс = 04070 |
|індекс = 04070 |
||
|телефони = |
|телефони = |
||
|метро = {{лкм|2}}«{{м|Поштова площа}}», <br/>{{лкм|2}}«{{м|Контрактова площа}}» |
|метро = {{лкм|2}}«{{м|Поштова площа}}», <br />{{лкм|2}}«{{м|Контрактова площа}}» |
||
|автобус = {{ка}}62 (по [[Вулиця Петра Сагайдачного (Київ)|вул. Петра Сагайдачного]]) |
|автобус = {{ка}}62 (по [[Вулиця Петра Сагайдачного (Київ)|вул. Петра Сагайдачного]]) |
||
|трамвай = |
|трамвай = |
||
Рядок 68: | Рядок 68: | ||
== Джерела == |
== Джерела == |
||
{{Портал|Київ}} |
|||
{{пкв}} |
|||
{{век|http://wek.kiev.ua/uk/Боричів_Тік_вулиця}} |
{{век|http://wek.kiev.ua/uk/Боричів_Тік_вулиця}} |
||
{{вк95|С=26}} |
{{вк95|С=26}} |
Версія за 21:38, 9 квітня 2013
Боричів Тік Україна | |
---|---|
Населений пункт | Київ |
Місцевість | Поділ |
Район | Подільський |
Загальні відомості | |
Протяжність | 710 м |
Координати початку | 50°27′31″ пн. ш. 30°31′24″ сх. д. / 50.458778° пн. ш. 30.523361° сх. д. |
Координати | 50°27′31″ пн. ш. 30°31′24″ сх. д. / 50.45877838002777338° пн. ш. 30.52336121002777958° сх. д.Координати: 50°27′31″ пн. ш. 30°31′24″ сх. д. / 50.45877838002777338° пн. ш. 30.52336121002777958° сх. д. |
Координати кінця | 50°27′44″ пн. ш. 30°30′54″ сх. д. / 50.462444° пн. ш. 30.515111° сх. д. |
Поштові індекси | 04070 |
Транспорт | |
Найближчі станції метро |
«Поштова площа», «Контрактова площа» |
Автобуси | А 62 (по вул. Петра Сагайдачного) |
Покриття | бруківка |
Зовнішні посилання | |
У проєкті OpenStreetMap | r356583 ·R |
Мапа | |
Вулиця Боричів Тік у Вікісховищі |
Вулиця Бо́ричів Тік — вулиця в Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає від Боричевого узвозу до Фролівської вулиці.
До вулиці Боричів Тік прилучаються вулиці Ігорівська, Андріївська, провулок Академіка Зелінського і Андріївський узвіз.
Історія
Ця місцевість відома ще з часів Київської Русі. У X — XVII століттях тут селилися переважно ремісники. Власне вулиця Боричів Тік по її сучасній лінії виникла після Подільської пожежі 1811 року, яка знищила дерев'яну забудову і, за свідченнями очевидців та архівними документами, «превратила в пепел лучшую часть города». Вулиця була прокладена у зв'язку з переплануванням Подолу за проектом архітектора В. Гесте, згідно з яким Поділ був поділений на прямокутні квартали сіткою прямих вулиць.
На вулиці Боричів Тік зберігся садибний характер малоповерхової післяпожежної забудови початку XIX століття, окремі будинки якої взято на державний облік та під охорону як пам'ятки містобудування та архітектури.
Походження назви
Про походження назви вулиці Боричів Тік існує декілька версій: за одною з них, вона виникла від історичної місцевості Борич (урочище Боричів, Зборичев, гора Борич, що, за окремими свідченнями, є давньою назвою Андріївської гори). За іншою версією назва походить від давньоруської урядової посади борича (бірюча, бируча), що відповідає нинішньому митнику (адже поблизу Боричева Току у давнину знаходилася митниця). В історичній літературі згадується також воєвода Борич. Слово «тік» за однією версією — скорочена назва «товчка» (торгу), за іншою — скупчення джерел та струмків, що витікали з під гори. Ще одна версія підкреслює значення слова «тік» як місця для обмолоту хліба.
Пам'ятки історії та архітектури
- буд. № 39 — житловий будинок середини XIX ст.
- буд. № 22-а — житловий будинок 1816 р.
Зображення
-
Меморіальна дошка Ладо Кецховелі, російському революціонеру (буд. № 25). Встановлена у 1965 році, архітектор В. П. Шевченко
Посилання
Джерела
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 26. — ISBN 5-88500-070-0.
- Галайба В. Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років. / Автор світлин В. Галайба; Автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К.: Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с.: іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 69. (рос.)