Зубрицький Анатолій Федорович

Анатолій Зубрицький
Особисті дані
Повне ім'я	Анатолій Федорович Зубрицький
Народження	20 листопада 1920(1920-11-20)
	Одеса,  УРСР→  Україна
Смерть	17 лютого 2005(2005-02-17) (84 роки)
	Одеса
Поховання	Другий християнський цвинтар
Зріст	175
Вага	78
Громадянство	СРСР
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1939 «Динамо» (Одеса) 8 (-24) 1940 «Харчовик» (Одеса) 26 (-?) 1944—1952 «Динамо» (Київ) 141 (-?) 1953 «Локомотив» (Москва) 9 (-9) 1954—1955 «Буревісник» (Кишинів) 46 (-81)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1955—1956 «Колгоспник» (Полтава) 1956—1958 «Динамо» (Київ) тренер 1959—1962 «Харчовик» (Одеса) 1963 «Дніпро» (Дніпропетровськ) 1963 «Динамо» (Київ) 1964—1966 «Дніпро» (Дніпропетровськ) 1967 «Кривбас» (Кривий Ріг) 1968—1969 «Таврія» (Сімферополь) 1970—1971 «Кривбас» (Кривий Ріг) 1971—1973 «Харчовик» (Одеса) 1974 «Кривбас» (Кривий Ріг) 1977—1979 «Харчовик» (Одеса)
Звання, нагороди
Звання	Заслужений майстер спорту СРСР Майстер спорту СРСР
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Анатолій Федорович Зубрицький (нар. 20 листопада 1920, Одеса, СРСР — пом. 20 лютого 2005, Одеса, Україна) — радянський футболіст, воротар, футбольний тренер, засновник та керівник СДЮШОР «Чорноморець»(1975—1977, 1979—2005).

Життєпис

Кар'єра футболіста

Анатолій Зубрицький почав грати у футбол з дитинства у дворі, пізніше почав виступати за команду Палацу піонерів. Навчаючись у школі, грав за дорослу команду ДСТ «Буревісник» і збірну міста.

Після 9 класу вступив на робітфак при Одеському консервному інституті, який закінчив восени 1939 року і був прийнятий на перший курс ВНЗ. Але ще до початку занять Анатолія Федоровича запросили на перегляд в одеське «Динамо», що виступав у групі «А» чемпіонату СРСР. Після тренувань Зубрицький був зарахований до команди на місце дублера основного голкіпера і незабаром, разом з командою відправився на календарний матч проти московського ЦСКА. Під час матчу, відбувся 4 червня 1939 року, основний воротар одеситів Олександр Михальченко отримав травму і у ворота став молодий Зубрицький. Дебютний матч у команді майстрів, незважаючи на поразку 2:3, Анатолій провів на хорошому рівні, а в наступному турі і зовсім відіграв свій перший «сухий матч».

У 1940 році Михальченко призивають в армію і Зубрицький стає основним голкіпером команди. Але незабаром на армійську службу призивається і сам Анатолій. Завдяки клопотанню команди, воротар був залишений в розташованій в Одесі військової частини і продовжував виходити на поле у ​​складі команди, яка перейшла до того часу в товариство «Харчовик». Але вже в кінці сезону воротар, пройшовши курс молодого бійця, виступав тільки в армійських змаганнях за команду Одеського військового округу.

У червні 1941 року почалася Німецько-радянська війна, військова частина в якій знаходився Зубрицький, взяла участь у боях на кордоні з Румунією. Під час відступу підрозділи були оточені, Зубрицький з іншими бійцями були захоплені в полон. Під час використання військовополонених на дорожніх роботах, Анатолій здійснив втечу. Добрався до Одеси, де за допомогою залишилися в окупації одеських футболістів, влаштувався на завод «Кінап» і навіть грав за виробничу команду «Глорія-Форд».

Після звільнення Одеси, всіх залишилися футболістів об'єднали в команду «Динамо». Зубрицького незабаром переводять до Києва, де почалося відродження місцевого «Динамо». Очолював команду Микола Махиня, а основним голкіпером був ветеран київської команди і її капітан Антон Ідзковський, Зубрицький став дублером прославленого воротаря.

З 1946 року, після переходу Ідзковського на тренерську роботу, Зубрицький стає основним голкіпером київського «Динамо». У 1948 році, під час календарного матчу з ЦCКА, Анатолій в зіткненні з Всеволодом Бобровим отримав серйозну травму, відрив меніска і пошкодження хрестоподібних зв'язок. Більше двох років доводилося грати на знеболюючих, з еластичною пов'язкою на коліні. І все ж, в 1951 році довелося робити операцію, після якої воротареві ще рік знадобився на відновлення. У 1952 році, вийшовши на футбольне поле, грати в повну силу вже не зміг. Зігравши в своєму останньому сезоні за київський клуб, що зайняв в чемпіонаті 2 місце, 4 матчі з 13 (що було недостатньо для отримання срібних медалей), Анатолій Зубрицький вирішив закінчити ігрову кар'єру і перейти на тренерську роботу.

У 1953 році Зубрицький несподівано отримав запрошення пограти в московському «Локомотиві», який тренував Борис Аркадьєв, можливість попрацювати під керівництвом відомого фахівця, підштовхнуло Анатолія прийняти рішення про перехід в московський клуб.

Провівши сезон в «Локомотиві», Зубрицький відправився в Кишинівський «Буревісника», який виступав у класі «Б». У молдовській команді провів два роки, будучи беззмінним основним воротарем. У 1955 році, клуб завоював перше місце в своїй зоні і вийшов в клас «А». Зубрицький, який завершив сезон на мажорній ноті, остаточно вирішив перейти на тренерську роботу.

Кар'єра тренера

Першою командою у тренерській кар'єрі Зубрицького в 1956 році став полтавський «Колгоспник», з яким він виграв Кубок України серед команд колективів фізкультури. Восени того ж року, Анатолія Федоровича переводять в київське «Динамо», на посаду другого тренера. В обов'язки помічника головного тренера входило так само керівництво дублюючим складом.

У 1959 році колишній одеський зірковий голкіпер очолив одеський «Чорноморець». Команда до того часу перебувала на 12 місці в турнірі класу «Б». Поступово гра колективу стала поліпшуватися, одесити стали боротися за призові місця. А в 1961 році виграли турнір класу «Б», ставши чемпіонами УРСР, після чого повинні були проводити перехідні ігри за вихід в клас «А» з донецьким «Шахтарем», але рішенням республіканської федерації футболу, матчі були скасовані.

У 1962 році, через невиконання керівництвом одеського клубу умов угоди з тренером, Зубрицький залишив «Чорноморець», повернувшись до Києва. Незабаром надійшла пропозиція очолити дніпропетровський «Дніпро». Анатолій Федорович приступив до роботи з дніпрянами, команда стала набирати бали, але в липні 1963 року тренер був викликаний на прийом до Щербицького, де йому повідомили про рішення ЦК компартії України призначити Зубрицького до кінця року головним тренером київського «Динамо». Після першого кола кияни в турнірній таблиці знаходилися в зоні аутсайдерів, з приходом Зубрицького гра команди пожвавилася, з'явилися перемоги, покращився турнірне становище, але все ж чемпіонат команда закінчила на 9 місці. В кінці року в «Динамо» прибув новий головний тренер - Віктор Маслов, який запропонував Зубрицькому залишитися другим тренером, але звиклий до самостійної роботи Анатолій Федорович відмовився, повернувшись до «Дніпра», де пропрацював до кінця 1966 року.

У 1967 році тренер очолив криворізький «Кривбас», але вже в наступному, 1968 році, за розпорядженням республіканського спорткомітету був відряджений до Криму, де два сезони тренував «Таврію», вивівши команду з 16 місця в групу лідерів.

Наприкінці 1969, не зійшовшись характерами з головою команди Анатолієм Заяєвим, залишив Сімферополь, повернувшись в Кривий Ріг, де у нього склалися дуже добрі відносини з футболістами. Результат не змусив себе довго чекати. У 1971 році команда була одним з лідерів другої ліги, але в кінці першого кола наставника криворізької команди стали наполегливо пропонувати знову очолити одеський «Чорноморець», а через деякий час, вольовим рішенням Спорткомітету України, Зубрицький був призначений головним тренером рідного клубу.

У 1972 році, очолюваний Анатолієм Федоровичем «Чорноморець», з перших матчів захопив лідерство в 1 лізі. Команда впевнено рухалася до перемоги в турнірі, але втрати очок на фініші дозволили «Шахтареві» та ташкентському «Пахтакору» обійти одеситів у турнірній таблиці. У 1973 році Зубрицький був звільнений від займаної посади.

Покинувши одеський клуб, Анатолій Федорович активно взявся за організацію і відкриття СДЮШОР «Чорноморець», ставши одним з творців цього навчального закладу, згодом виховав для радянського, українського та російського футболу багато відомих майстрів (Ігоря Бєланова, Іллю Цимбалар, Олега Мочуляк, Сергія Шматоваленко, Юрія Нікіфорова, Дмитра Парфьонова, Андрія Вороніна).

У 1974 році відгукнувся на пропозицію з Кривого Рогу знову очолити «Кривбас». При ньому команда зайняла 3-е місце в українській зоні другої ліги, але пробитися в першу лігу через стикові матчі команда не змогла.

У 1977-1979 роках працював директором СДЮШОР «Чорноморець». У 1977 році повернувся на тренерську роботу в «Чорноморець» який залишив в 1979 році, знову очоливши СДЮШОР «Чорноморець», залишаючись її беззмінним керівником до 2005 року.

Займався громадською роботою, був віце-президентом одеської міської асоціації футболу.

А 17 лютого 2005 року, після важкої хвороби, Анатолій Федорович Зубрицький помер.

У пам'ять про Анатолія Зубрицького, в Одесі проводиться традиційний юнацький турнір на кубок «Чорне море».

Нині одеська ДЮФСШ «Чорноморець» носить ім'я А. Ф. Зубрицького.

Досягнення

Гравця

• Володар Кубка УРСР: (1946), (1947), (1948)
• Майстер спорту СРСР(1948)
• Переможець зонального турніру класу «Б»: (1955)

Тренера

• Володар Кубка УРСР серед КФК: (1956)
• Заслужений тренер УРСР(1961)
• Переможець зонального турніру клас «Б»: (1961), (1962)
• Переможець зонального турніру 2 ліги: (1971)

Посилання

• Шаблон:Одеський футбол

Нагороди і досягнення

• Кавалер ордена «За заслуги» ІІ ступеня (2011).
• Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня
• Чемпіон Молдови (2): 1997/98, 1998/99.
• Володар Кубка Молдови (2): 1996/97, 1997/98.

Джерела

• Тренерський штаб збірної України на офіційному сайті ФФУ.
• Статистика на сайті klisf.info. (рос.)
• Профіль на сайті «Одеський футбол». (рос.)