Земплін (комітат): відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м Stylenotes перейменував сторінку з Комітат Земплін на Земплін (комітат) поверх перенаправлення |
м Victor-Sumy перейменував сторінку з Земплін (комітат) на Комітат Земплін поверх перенаправлення |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 11:34, 16 травня 2013
Земплін | ||
| ||
Герб комітату Земплін | ||
| ||
Заснований (12 ст.) | ||
Скасований (1920 рік): | ||
Адміністративний центр (1910): Шаторальяуйхей, (hu:Sátoraljaújhely). | ||
Населення (1910): 343194 | ||
Площа (1910): 6282 км² | ||
Сьогоднішня приналежність:
Словаччина ,Угорщина,Україна (невелика частина в районі Чопа). |
Земплін, Земплінський коміт́ат(угор. Zemplén, словац. Zemplín, нім. Semplin, лат. Zemplinum,укр. Земплін ) — історичний комітат у північно-східній частині Угорського королівства, який межував з австрійською провінцією Галичина на півночі, Шарошським комітатом на заході, Сабольч та Боршод на півдні та Абауй-Торна комітатом на півднному заході, а також Ужанським комітатом на сході. Існував до 1920 року. Центр — Земплінскі Град. Розташовується на території сучасних районів Округ Гуменне, Округ Вранов-над-Топльоу, Округ Требішов, Округ Михайлівці, Округ Меджилабірці, Округ Снина. Невелика частина словацького Земпліна в околицях Чопа була в червні 1945 приєднана до Закарпатської області України.З XII-го століття по 1920 рік ця історична область входила до складу однойменного комітату.Його площа становила 6269 км ² в 1910 році.
Географія
Долини річок Бодрог, Горнад, Лаборець, Латориця, Ондава, Тиса, Топля.
Гірський масив Земплінске Врхи.
Центр
Виник в XI столітті зі столицею в Земплінскому граді, пізніше Блатни Поток, Сечовце і нарешті угорський Шаторальяуйхей.
Повіти (járás) | |
---|---|
Повіт | Повітовий центр |
Бодроґкєз | Кіраліхелмец |
Гелзец | Гелзец |
Гомонна | Гомонна |
Meзёлаборц | Meзёлаборц |
Надьміхай | Надьміхай |
Шарошпатак | Шарошпатак |
Шаторальяуйхей | Шаторальяуйхей |
Серенч | Серенч |
Зінна | Зінна |
Зтропко | Зтропко |
Токай | Токай |
Варанно | Варанно |
Вільне місто (rendezett tanácsú város) | |
Шаторальяуйхей |
Населення
Населення 343.194 чол. (1910).Його площа в 1910 році була 6282 км ². Більша південна частина Земпліна була заселена словаками та угорцями, менша, північна, входила до складу української етнографічної території.Як видно з переписів населення Земплінського комітата за 1900 рік русинів було 34,831 (10,6%), та 1910 39,033 (11,4%), греко-католиків яки без сумніву були походженням русини-українці було 101,053 (30,8%) та 103118 (30,0%).Цю різницю можна пояснити потужною асиміляцією - словакизацією та особливо мадьяризацією. Дешо збільщилась частка православних з 127 до 189 чоловік,це було пов'язано з ідеологією москвофільства та в ітозі поверненням в православ'я з греко-католицизму.
1900
Кількість жителів Земплінського комітата в 1900 році нараховувала 327,993 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот[1], серед них:
Населення:
- Угорці: 174,107 (53,1%)
- Словаки: 106,114 (32,4%)
- Русини: 34,831 (10,6%)
- Німці: 8,072 (2,5%)
- Румуни: 144 (0,0%)
- Хорвати: 44 (0,0%)
- Серби: 1 (0,0%)
- Інші або невідомо: 4680 (1,4%)
За даними перепису 1900 року, комітат складався з наступних релігійних громад:[2]
Релігійні громади:
- Католики: 123,967 (37,8%)
- Греко-католики: 101,053 (30,8%)
- Кальвіністи: 64,457 (19,7%)
- Євреї: 31,533 (9,6%)
- Лютерани: 6,807 (2,1%)
- Православні: 127 (0,0%)
- Унітарії: 20 (0,0%)
- Інші або невідомо: 29 (0,0%)
1910
Кількість жителів Земплінського комітата в 1910 році нараховувала 343,194 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот[3], серед них:
Населення:
- Угорці: 193,794 (56,5%)
- Словаки: 92,943 (27,1%)
- Русини: 39,033 (11,4%)
- Німці: 9,749 (2,8%)
- Румуни: 209 (0,0%)
- Хорвати: 49 (0,0%)
- Серби: 7 (0,0%)
- Інші або невідомо: 7410 (2,2%)
За даними перепису 1910 року, округ складався з наступних релігійних громад:[4]
Релігійні громади:
- Католики: 132,395 (38,6%)
- Греко-католики: 103,118 (30,0%)
- Кальвіністи: 67,557 (19,7%)
- Євреї: 33,041 (9,6%)
- Лютерани: 6,822 (2,0%)
- Православні: 189 (0,1%)
- Унітарії: 30 (0,0%)
- Інші або невідомо: 42 (0,0%)
Примітки
- ↑ http://kt.lib.pte.hu/cgi-bin/kt.cgi?konyvtar/kt06042201/0_0_3_pg_22.html
- ↑ KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Процитовано 26 червня 2012.
- ↑ http://kt.lib.pte.hu/cgi-bin/kt.cgi?konyvtar/kt06042201/0_0_3_pg_22.html
- ↑ KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Процитовано 26 червня 2012.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання
|