Тернопіль

Тернопіль
Герб Тернополя Хоругва Тернополя
Тернопільський став. На задньому плані Катедральний собор УГКЦ і Тернопільський замок
Основні дані
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	місто обласного підпорядкування
Код КОАТУУ:	6110100000
Засноване	1540
Магдебурзьке право	1548
Статус міста	з 1540 року
Населення	▼ 217 086 (1 березня 2013)
Площа	72 км²
Густота населення	3 007 осіб/км²
Поштові індекси	46000-499
Телефонний код	+380-352
Координати	49°33′12″ пн. ш. 25°35′41″ сх. д.
Висота над рівнем моря	середня - 320 м, найнижча - 298 м, найвища - 374 м
Водойма	Серет
Назва мешканців	тернополяни, тернополянин, тернополянка
Міста-побратими	Пенза  Росія Слівен  Болгарія Йонкерс  США Ельблонг  Польща Радом  Польща Тарнув  Польща Хожув  Польща Батумі  Грузія Тирасполь  Молдова
День міста	28 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція	Тернопіль, Тернопіль-Товарний
До Києва
- фізична	367 км
- залізницею	486 км
- автошляхами	438 км
Міська влада
Рада	Тернопільська міська рада
Адреса	46000, вул. Листопадова, 5, 52-20-21
Міський голова	Надал Сергій Віталійович
Тернопіль у Вікісховищі Карта Тернопіль

Відстані до інших обласних центрів (автошляхами)
Місто	Відстань
Вінниця	239
Дніпро	818
Донецьк	1068
Житомир	325
Запоріжжя	884
Івано-Франківськ	137
Київ	465
Кропивницький	564
Луганськ	1219
Луцьк	164
Львів	127
Миколаїв	713
Одеса	676
Полтава	819
Рівне	158
Сімферополь	1048
Суми	810
Ужгород	353
Харків	963
Херсон	780
Хмельницький	117
Черкаси	587
Чернівці	176
Чернігів	622

Терно́піль (до 1944 року — Тарно́поль, Тарно́піль) — місто у західній частині України, політико-адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільської області. Один з трьох головних центрів історичного регіону Галичина. Розташоване на річці Серет. У Тернополі перетинаються важливі автомобільні та залізничні шляхи. Єдине місто обласного значення Тернопільської області. Обслуговується міжнародним аеропортом «Тернопіль», що знаходиться у східній частині міста..

Засноване у 1540 році Яном Тарновським. До 1569 року належало до Теребовлянського староства (пізніше повіту) Руського воєводства Королівства Польського. У 1569–1772 роках вже у Речі Посполитій: у складі Теребовлянського повіту, Галицької землі Руського воєводства; у 1772–1810, 1815–1867 — центр Тарнопільського округу у складі Королівства Галичини та Лодомерії, 1810–1815 — Тернопільського краю Російської імперії, з 1854 до 1939 — адміністративний центр Тернопільського повіту у складі різних держав: Австро-Угорщини, ЗУНР, ГСРС, Другої Речі Посполитої. З 1920 — адміністративний центр воєводства, від 1939 — області. Наприкінці 1918-го до 2 січня 1919 року Тернопіль — столиця ЗУНР, а з 8 липня по 21 вересня 1920 року Тернопіль був столицею маріонеткового більшовицького державного утворення — Галицької СРР. У період нацистської окупації (1 серпня 1941 — квітень 1944) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина».

Покровителем міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар з її зображенням знаходився у Домініканському костелі — нині церкви Непорочного зачаття Матері Божої.

Населення — 216 502 осіб (1 вересня 2012). Тернопіль займає площу 7268 га.

Походження назви

Існують різноманітні версії походження назви міста.

Перше тлумачення має краще наукове підґрунтя. Заснування міст в Речі Посполитій відбувалося на основі королівських привілеїв. Досить часто засновник давав місту своє ім'я. Тернопіль був заснований магнатом та видатним діячем Речі Посполитої Яном Тарновським, відповідно назва міста походить від прізвища магнатів Тарновських і грецького скороченого закінчення -поль від поліс «місто». В свою чергу, прізвище роду виводять з назви міста їхнього роду - Тарнова Також на честь Тарновських названі засновані ними міста Тарнобжег і Тарногруд. Варто звернути увагу, що навіть герб Тернополя є варіантом шляхетського гербу Леліва, який використовувався Яном Тарновським. 9 серпня 1944 року спеціальним указом Президії Верховної Ради СРСР назва міста було "уточнена" з Тарнопіль (Tarnopol) на Тернопіль. Також було перейменовано область з Тарнопільської на Тернопільську.

Інше тлумачення назви є більш народним. Нібито місцевість, де було засноване місто, називалася 'Тарнополлям'. Ця назва походить від польського слова tarnina «тер(е)н». В українській транскрипції з'являється варіант Тернополля — «Тернове поле», з якого і виводять сучасну назву міста. Тернополлям місцевість називали за те, що вона довгий час була поросла терном. Але тут потрібно згадати ситуацію у Польщі, де назву міста Тарнобжег намагалися пояснити тим, що нібито там на берегах Вісли ріс терен. Можливо, що поширення цієї версії відбувалося для дебуржуїзації походження назви міста.^{[джерело?]}Проте вона не прижилася, оскільки заснування міста Тарновськими було надто очевидним. Зокрема, Тарновські поховані у заснованому ними Домініканському монастирі, а герб міста теж відповідає їхньому родинному. Щодо радянської ситуації, то 1982 року в рамках радянської геральдичної кампанії було створено герб Тернополя. Замість родинного гербу Тарновських - герб з наголошенням на "терновому походженні" - срібна п'ятипелюсткова квітка терену з насінником у вигляді червоної зірки. (Див. Герб Тернополя)

Географія

Розташування міста

У фізико-географічному відношенні місто розташоване на Тернопільському плато, Подільської височини Східно-Європейської рівнини. Належить до помірного поясу зони широколистих лісів.

У історико-географічному відношенні місто розташоване у Галичині. Етнографічні межі Волині та Поділля знаходяться за 25-30 кілометрів від міста.

У давнину місто знаходилося на вигідних торговельних шляхах, за рахунок чого швидко збільшувалося. Зараз це важливий транспортний вузол України.

Агломерація

Тернопіль є центром агломерації яка налічує близько півмільйона чоловік

Приміські села :

• смт.Велика Березовиця
• Петриків
• Підгороднє
• Острів
• Великі Гаї
• Смиківці
• Байківці
• Шляхтинці
• Гаї-Гречинські
• Гаї-Шевченківські
• Біла
• Чистилів

Приблизна статистика агломерації (2011)

Чисельність населення - 506,1 тис. осіб. Площа - 4473 кв.км. Щільність населення - 113,1 осіб/кв.км.

У складі:

місто Тернопіль - 226,0 тис.осіб, 59 кв.км

Тернопільський район - 60,8 тис.осіб, 749 кв.км

Збаразький район - 60,3 тис.осіб, 863 кв.км

Зборівський район - 47,0 тис.осіб, 978 кв.км

Козівський район - 41,8 тис.осіб, 694 кв.км

Теребовлянський район - 70,2 тис.осіб, 1130 кв.км

Рельєф

Переважно рівнина. На місцях, де текла річка Рудка, утворилась долина. Незначне підвищення утворилось на території поблизу вулиці Тарнавського.

У Тернопільському районі горбиста місцевість, завдяки горам Медоборам. Рельєф району проявляється і у Тернополі.

Висота пагорбів у районі Кутківців — 349—356 м.

Найвища точка — 374 м — «Східний» масив, проспект Степана Бандери, біля магазину «Орбіта». Найнижча точка — 298 м — береги річки Серет, що біля Об'їзної дороги, неподалік спортивного комплексу «Політехнік». Середня висота міста над рівнем моря — 320 м.

Клімат

Клімат Тернополя є помірно континентальний, з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря коливається від — 5 °C в січні до +19 °C в липні. Середньорічна кількість опадів становить 520—600 мм. Найвища температура у Тернополі спостерігалась 18 липня 2007 року — до +38 °C. Найнижча температура спостерігалась у Тернополі до −34°С

Місяць	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Середня температура °C (°F)	−4.44 (24)	−3.89 (25)	1.11 (34)	7.22 (45)	13.33 (56)	16.11 (61)	17.22 (63)	17.22 (63)	13.33 (56)	7.78 (46)	1.67 (35)	−2.22 (28)	7.22 (45)
Джерело: Weatherbase

Водойми

Файл:Панорама Тернопільського Ставу.JPG

Тернопільський став. На другому плані мікрорайон «Дружба»

Найбільшою водоймою та окрасою міста є Тернопільський став, розташований на річці Серет. Раніше під самим Тернополем протікала річка Рудка (майже повністю висохла впродовж другої половини XIX століття). Вона текла зокрема по лінії сучасних вулиць Соломії Крушельницької та Галицькій, а починалася неподалік сучасного Підволочиського шосе.

Історія

Уперше Тернопіль згадується 15 квітня 1540 р., коли польський король Сигізмунд I видав краківському каштелянові, великому коронному гетьману Янові Амору Тарновському грамоту на заснування міста та володіння землею навколо нього. Протягом двох років відчутно укріпив його, зробивши сторожею Поділля і Червоної Руси. Тоді розпочалося будівництво замку, який у перебудованому вигляді зберігся до наших днів.

Парафіяльний костел перед початком І Світової Війни. Тепер на його місці — ЦУМ

Поселення на території Тернополя були і до заснування міста. На його околицях, зокрема, виявлено сліди стоянок первісних людей, тому припускають, що територія міста була заселена вже в Х тис. до н. е.

Період Речі Посполитої

У 1548 р. місто отримало Магдебурзьке право, згідно з яким Тернополю надавались певні привілеї, а саме: його жителі на 15 років звільнялися від податків, на 20 років — від сплати мита, а також одержали право влаштовувати три ярмарки на рік та щотижневі торги. У XVI—XVII ст. місто не раз зазнавало руйнівних нападів ординців. Через Тернопіль проходив визвольний шлях козаків Богдана Хмельницького у боротьбі проти польської шляхти: 1648 р., 1651 р. і 1655 р.

Австрійський період

У 1772 р., після першого поділу Польщі, Тернопіль перейшов під владу Австрії. Невеликий період, 1809—1815 рр, місто належало до Російської імперії і було центром окремої адміністративної одиниці — Тернопільського краю. В 1820 р. відкрилась у Тернополі гімназія. В 1844 р. місто звільнилося від свого приватного власника і стало вільним королівським містом. Під час «весни народів» 1848 р. була створена у Тернополі Руська рада як філія Головної Руської Ради у Львові. В 1870 р. у Тернопіль прийшла залізниця. У вересні 1875 р. заснована тернопільська «Просвіта». У 1898 р. почала діяти українська гімназія.

1914—1920 роки

Від серпня 1914 р. до липня 1917 р. місто було зайняте російськими військами і було центром Тернопільської губернії воєнного генерал-губернаторства. 3 листопада 1918 р. у Тернополі утвердилась українська влада. Міським комісаром став гімназійний професор С. Сидоряк. Делегатами парламенту ЗУНР були обрані: від міста — П. Карманський, від повіту — А. Кунько. Від 23 листопада до 31 грудня 1918 р. у Тернополі перебував уряд ЗУНР на чолі з К. Левицьким (від середини грудня виконував обов'язки голови уряду С. Голубович).

16-31 травня у Тернополі перебувала Директорія, уряд і вище армійське командування УНР на чолі з С. Петлюрою. В липні 1919 р. місто перейшло під владу Польщі і було в складі цієї держави до вересня 1939 р., за винятком серпня-вересня 1920 р., коли Тернопіль був столицею маріонеткової більшовицької держави — Галицької соціалістичної радянської республіки, влада в якій належала Галревкому на чолі з В. Затонським. Отож, Тернопіль — єдине місто в Україні, в якому перебували уряди трьох держав у період національно-визвольних змагань.

Друга Річ Посполита

У 1921 р. Тернопіль став центром новоствореного однойменного воєводства Польщі, що охоплювало 17 повітів.

Радянський період

17 вересня 1939 р. місто зайняли війська Червоної армії. 4 грудня цього ж року Тернопіль став центром області у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Період Незалежної України

Генеральний план Тернополя

Нині Тернопіль — центр Тернопільської області у складі України.

У 2010 році Інститут проектування міст «Діпромісто» розробив Генеральний план Тернополя на період до 2031 року. Згодом головний містобудівельний документ затвердила Тернопільська міська рада.

Демографія

Динаміка кількості жителів

• 1857 — 17 210 (перепис);
• 1890 — 27 405 (перепис);
• 1939 — 37 500 (перепис);
• 1959 — 52 245 (перепис);
• 1970 — 84 663 (перепис);
• 1979 — 143 625 (перепис);
• 1989 — 204 845 (перепис);
• 1998 — 235 100 (оцінка);
• 2001 — 227 755 (перепис);
• 01.01.2003 — 226 318 (оцінка);
• 01.01.2012 — 217 300 (оцінка).

Національний склад населення

Національність жителів Тернополя, згідно з переписом 1989 року:

• українців — 91,2%,
• росіян — 7,1%,
• поляків — 0,5%,
• білорусів — 0,3%,
• євреїв — 0,3%,
• інших національностей — 0,5%.

Згідно з переписом 2001 року українці складали 94,1% населення Тернополя, що є найвищим показником серед обласних центрів України.

Мовний склад населення

Рідна мова, згідно з переписом населення 2001 року:

• українська — 94,8%,
• російська — 3,37%,
• білоруська — 0,07%,
• польська — 0,04%,
• вірменська — 0,02%,
• молдавська — 0,02%,
• болгарська — 0,01%,
• німецька — 0,01%,
• румунська — 0,01%,
• угорська — 0,01%,

Релігія

Більшість тернополян — греко-католики. Другою за чисельністю в місті є православна громада, яка адміністративно розділена між кількома церквами: УПЦ КП, УПЦ (МП) та УАПЦ. Частина тернополян є римо-католиками. Також в місті діють общини християн, що належать до різних протестантських течій. Існує громада язичників-рідновірів (належить до Об'єднання рідновірів України).

• 
  Катедральний собор УГКЦ у центрі Тернополя
• 
  Церква св. Петра УКГЦ у мікрорайоні №12 «Аляска»
• 
  Церква Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ на «Східному» масиві
• 
  Стара синагога у Тернополі (руїни). Нині на місці храму - художня майстерня (вул.Паращука 2)
• 
  Церква св. Василія Великого УГКЦ, що на масиві «Новий світ»
• 
  Костел Божого милосердя і Божої Матері Неустанної Помочі РКЦ, «Східний» масив
• 
  Церква св. Віри, Надії, Любові та Софії УПЦ МП, що на «Східному» масиві
• 
  Воздвиженська церква (Надставна церква), УАПЦ

Освіта

Славиться Тернопіль своїм інтелектуальним потенціалом. За чисельністю докторів і кандидатів наук на 10 тисяч населення займає провідні позиції в державі, а кількістю студентів на таку ж чисельність населення поступається лише Києву і Харкову^{[джерело?]}.

Загальноосвітні школи:

Школа № 2 міста Тернополя

Школа № 4 міста Тернополя

Школа № 5 міста Тернополя

Школа № 10 міста Тернополя

В Тернополі існує 29-ть ЗОШ №№ 2—30 (середню школу № 1 в 1991 році перейменували у фізико-математичну гімназію, а згодом Тернопільська українська гімназія ім. І. Франка).

Серед них 5 спеціалізованих:

• Спеціалізована ЗОШ № 3 з поглибленим вивченням іноземних мов,
• Спеціалізована ЗОШ № 5 з поглибленим вивченням іноземних мов,
• Спеціалізована ЗОШ № 17 з поглибленим вивченням іноземних мов,
• Спеціалізована ЗОШ № 18 з поглибленим вивченням іноземних мов (позбавлена статусу спеціалізованої після атестації, відповідно рішення сесії Міської Ради від 20 червня 2011 р.),
• Спеціалізована ЗОШ № 29 з поглибленим вивченням іноземних мов.

Також 3 школи носять імена видатних українців:

• ЗОШ № 6 ім. Н. Яремчука,
• ЗОШ № 14 ім. Б.Лепкого,
• ЗОШ № 16 ім. В.Левицького.

Школи із спортивною та супільно-гуманітарною спрямованністю:

• ЗОШ № 10.

Інші загальноосвітні навчальні заклади

• Українська гімназія ім. І. Я. Франка (до 1991 року середня школа № 1)
• Класична гімназія
• Галицький коледж імені В'ячеслава Чорновола
• Спеціалізована початкова школа з поглибленим вивченням іноземних мов
• Спеціальна ЗОШ І-ІІ ступеня
• Вечірня середня школа
• Педагогічний ліцей
• Технічний ліцей
• Школа допризовної підготовки
• Приватний вищий навчальний заклад «Медичний Коледж»
• Тернопільський обласний навчально-реабілітаційний центр

Вищі навчальні заклади

Файл:Головний корпус Тернопільської Політехніки.jpg

Головний корпус Тернопільської Політехніки

• Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка (ТНПУ)
• Тернопільський національний економічний університет (ТНЕУ)
• Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя (ТНТУ)
• Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій (ТІСІТ)
• Тернопільський інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом (ТІ МАУП)
• Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського (ТДМУ)
• Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти (ТЕІПО)
• ВНПЗ Європейський Університет Тернопільська філія — підрозділ у Тернополі створений у травні 2001. Форми навчання: денна, заочна, дистанційна, післядипломна освіта. Готує фахів­ців за спеціальностями: економіка підприємства, ін­формаційні управляючі системи та технології, ме­неджмент організацій (туризм, охорона здоров'я, виробнича сфера, торгівля і послуги, автотранспорт). Директор — О. Заїка.
• Тернопільський інститут економіки і підприємництва (ТІЕП)
• Тернопільський комерційний інститут (ТКІ)

Позашкільні навчальні заклади

• Центр дитячої творчості
• Станція юних техніків
• Дитяча хорова школа «Зоринка»
• Дитяча музична школа № 1
• Дитяча музична школа № 2
• Дитячо-юнацька спортивна школа № 1
• Дитячо-юнацька спортивна школа № 2
• Дитячо-юнацька спортивна школа № 3
• Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву
• Дитячо-юнацька спортивна школа з футболу
• Гірськолижна дитяча спортивна школа
• Тернопільська експериментальна школа мистецтв
• Школа народних ремесел

Бібліотеки

У Тернополі діють:

• бібліотеки з універсальними книжковими фондами Міністерства культури і мистецтв України:
  • Обласна універсальна наукова бібліотека
  • Обласна бібліотека для молоді
  • Обласна бібліотека для дітей

Бурси

Першу бурсу у Тернополі засновано 1872. 15 липня 1899 Галицьке намісництво зареєструвало статут товариства «Руська бурса у Тернополі» (від 1908 — «Українська бурса ім. А. Качали»); воно постало з ініціативи Володимира Лучаківського, який був першим його головою. Від лютого 1926 у приміщенні бурси діяла жіноча гімназія «Рідної школи», котра згодом змінила статус і від 1937 користувалася будинком уже неподільно, а бурса перейшла в інше приміщення на вул. Костюшка (нині Камінна).

У вересні 1876 зареєстровано статут товариства «Бурса для синів сільських учителів»; 1894 ця «учительська бурса» перейшла в новозбудоване приміщення на вулиці Стрілецькій (нині Івана Франка).

1 жовтня 1899 почала діяти бурса («інтернат») для учнів учительської семінарії на розі вул. Лелевеля (нині Січових Стрільців) і Шевченка (нині Пирогова); власником будинку було Товариство опіки над інтернатом.

1902 створена «Селянська бурса», якою опікувалося «Руське товариство педагогічне».

1905 відкрито бурсу «Товариства польської бурси ім. М. Мацішевського» для учнів польських гімназій та вищої реальної школи.

1911 вступила в дію польська бурса «Товариства школи людової» на вулиці о. С. Качали. Крім того, в Тернополі діяли Бурса ім. А. Шептицького та єврейська, 1918—1919 — також при Жіночому інституті імені княгині Ярославни. Утримувалися бурси за громадські кошти і доброчинні пожертви.

Культура

Окрасою Тернополя є театральний майдан і бульвар Шевченка. Тут 29 квітня 1990 р. вперше в нашій державі було піднято і освячено український національний прапор. Ще раніше тут провела віче Крайова Рада Народного Руху, створена першою в Україні 24 березня 1989 р. На майдані проходять велелюдні зібрання, мітинги, які проводять демократичні партії та громадські організації, відбувається урочини випускників шкіл. Сюди люди приносять квіти до пам'ятника Т. Г. Шевченка, встановленого у сквері біля майдану.

На вулиці гетьмана П. Сагайдачного 28 травня 1995 року освячено пам'ятник І. Франку, який природно поєднується із архітектурним ансамблем міста. Це — ще одне підтвердження того, що Тернопіль продовжує свої культурно-мистецькі традиції.

Ще з минулого століття до нинішнього дня тернополяни щороку урочисто відзначають роковини Т. Г. Шевченка. Пам'ятними подіями у житті міста були виступи корифеїв українського театру М. Кропивницького, М. Заньковецької, М. Садовського, композитора М. Лисенка, всесвітньо відомої Соломії Крушельницької. В роки першої світової війни режисер Лесь Курбас організовував славнозвісні «Тернопільські театральні вечори». В різні часи у нашому місті перебували П. Куліш, І. Франко, В.Стефаник, Лесь Мартович, В.Гнатюк, О.Довженко, І.Багряний, П.Тичина, М.Рильський, М.Бажан, А.Малишко, О.Гончар.

Театри

Тернопільський драматичний театр імені Тараса Шевченка, архітектор Дмитро Чорновіл

Театральне життя на Тернопільщині узагалі пов'язане із існуванням у XVIII — на початку XIX століть у палацах та давніх замках поміщиків, графів так званих «маєткових театрів» з обладнаними залами, сценою, наявністю малого оркестру, хору з обдарованих панщизняних селян і освіченого диригента. Такі «маєткові театри» були в Золотому Потоці та Вишнівці. Палац у Вишнівці, де був «маєтковий театр», зберігся до наших днів.

29 березня 1864 почав уперше свою діяльність професійний західноукраїнський театр товариства «Бесіда». Він показав десятки вистав у Львові, Перемишлі, Коломиї, Станіславі, Самборі та Чернівцях і на 15-му місяці свого існування прибув на Тернопільщину. 10 червня 1865 року на вулицях Тернополя були розвішані театральні афіші за підписом режисера О. Бачинського. Вони сповіщали: «Товариство українського народного театру зі Львова поставить в місті Тернополі 20 драматичних творів». Кореспондент львівської газети «Слово» з цього приводу повідомляв, що тернополяни з великою радістю очікують дорогих гостей, небачених ще на галицькім Поділлі професійних артистів. На той час у Тернополі вважали щасливою людиною того, хто бачив у Львові вистави театру. Так безсмертна опера «Наталка Полтавка» І. Котляревського стала першою постановкою професійного театру в Тернополі. Вистава справила сильне враження на глядачів, всі подивляли талановиту і природну гру артистів Т. Бачинської в ролі Наталки та Г. Моленцького в ролі Макогоненка. Зал був переповнений міщанами, інтелігенцією. Були селяни з близьких сіл. В інших ролях виступали: Богданівна — Терпелиха, Вітошинський — Петро, Стефанів — Микола, Бачинський — Возний.

З успіхом пройшли тоді вистави п'єс Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарівці», «Маруся» (інсценізація повісті), «Щира любов», а також постановка драми Ю. Коженьовського «Верховинці».

Музичні та танцювальні колективи

• Барви (ансамбль бандуристів)

Видавнича справа

В Тернополі базуються близько 30 видавництв. Видавнича справа у Тернополі є однією з найрозвинутіших в Україні.

Найбільші видавництва:

• «А-Прінт»,
• «Астон» — діє з 1991. Спеціалізується на виданні навчально-методичної літератури для учнів, студентів та педагогів. Книги відзначені на обласних та всеукраїнських оглядах-виставках і конкурсах,
• «Богдан»,
• «Горлиця»,
• «Джура»,
• «Діана плюс»,
• «Збруч»,
• «Лібра терра»,
• «Лілея»,
• «Мандрівець»,
• «Підручники & Посібники»,
• «Сорока білобока»,
• «Яблуко».

Видають головно підручники, дитячу, краєзнавчу, наукову літературу, перекладні твори, книги місцевих авторів тощо.

1910 у Тернополі вперше в Україні був виданий альманах «Русалка Дністрова», який підготували і надру­кували в Будапешті 1837 діячі «Руської трійці». Окрім того, у 1930-ті в Тернополі виходили альманахи «Сяйво», «Чар-зілля».

1957 випущено «Тернопільський альманах». Журнал «Тернопіль» видав літературні додатки альманахового типу «Тернопільщина літературна» (1991-92); Галицько-Волинське братство — А. «Курінь»; т-во «Меморіал» ім. В. Стуса — А. «Зродились ми великої години» (Ч. 1, 1992).

Тернопільський Пласт

Пластова станиця у Тернополі

Тернопільська Станиця пласту знаходиться на вулиці Федьковича, 11. У станиці близько 400 пластунів і пластунок, 9 юнацьких куренів, 2 новацькі гнізда. Щороку пластуни тернопільської станиці організовують близько ста заходів. Щороку організовуються станичні і курінні табори.

Музеї

Тернопільські музеї:

• Тернопільський краєзнавчий музей;
• Тернопільський обласний художній музей;
• Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів;
• міська картинна галерея;
• Музей Івана Пулюя.

У 2010 році розпочала свою роботу робоча група зі створення обласного музею Тараса Шевченка. У майбутньому історично-культурному закладі буде зібрано, зокрема, всі матеріали, пов'язані з перебуванням Кобзаря на Тернопільщині у 1846 році (у складі Археографічної комісії на Волині), присвячені йому твори місцевих митців як минувшини, так і сьогодення, взагалі обліковано й узагальнено всі документи, пов'язані з іменем Тараса Григоровича Шевченка, що зберігаються зараз у фондах обласних державного архіву та краєзнавчого і художнього музеїв. Музей має розміститися в історичному будинку у самому центрі міста на бульварі Шевченка, де зараз розташовується обласна бібліотека.

Із 1990 р. діє науково-пошукове об'єднання «Забуті могили».

Виставки

Місцями організації пер­ших виставок у Тернополі, що мали громадський резонанс, стали Міський (нині Старий) парк і зал ремісничого товариства «Ґвязда». 26 вересня — 2 жовтня 1884 на території парку відбувалася Крайова бджільничо-городницька виставка, для якої спорудили спеціальний павільйон;

У липні 1887 в Міському парку — друга Крайова етнографічна виставка. Були представлені: знаряддя та обладнання, їжа й напої, одяг і взуття, предмети, пов'язані з народними обрядами та звичаями, вироби народного мистецтва. До організаційного комітету входили В. Федорович (голова), О. Барвінський, В. Боберський, Г. Федорович та ін. На відкриття В. приїхав архікнязь Рудольф Габсбург, який високо оцінив культуру, побут і традиції українців. Тернопільський фотограф А. Сількевич виготовив фотоальбом із 50 світлин; частина з них зберігаються в ТОКМ.

29 травня — 4 червня 1905 біля Міського парку на 18 тис. м² відбулася с.-г. виставка, яку організувало Господарче товариство, 1906 — промислова виставка у залі товариства «Ґвязда».

Виставки різної тематики організовували українське товариство «Просві­та» й польське «Товариство народної школи». Від 23 червня до 3 липня 1931 в Міському парку та двох гімназійних приміщеннях відбулися воєводська і регіональна виставки, до них були видрукувані план Тернополя, монографія «Тернопільське воєводство».

Від 1950-х організовували обласні виставки, на яких представляли здобутки сільського господарства та промисловості Тернопільщини. Постійно виставки різноманітної тематики експонують у ТОКМ, ТОХМ, ДАТО, художній галереї НСХУ.

Фестивалі

У Тернополі щорічно проходять дитячий пісенний фестиваль «Кришталевий жайвір», рок-фестиваль «Нівроку», всеукраїнський фестиваль «Цвіт вишиванки». 9 січня 2013 року вперше провели «Фестиваль різдвяної куті» .

Щорічно проходить Всеукраїнський Релігійний Фестиваль «О, мати Божа, О, Райський Цвіте», у палаці культури «Березіль». У фестивалі беруть участь церковні хори із Києва, Автономної Республіки Крим, Тернополя та з багатьох інших міст України.

У 2008 році міська влада Тернополя запропонувала проект «Тернопіль — місто фестивалів».

Також у Тернополі щорічно проводяться 2 пластові фестивалі: «Орликіада» та «Фест-Кіно»

Фестиваль «Байда»

Всеукраїнський фестиваль козацької пісні в Тернополі. Проводиться з ініціативи та під егідою Великої ради Українського козацтва. Тернопільські обласні фестивалі відбувалися 6-7 жовтня 2001, 12-13 жовтня 2002 та 29-30 серпня 2003 (в останньому брали участь також представники кримськотатарського народу, Росії та Сербії).

Засоби масової інформації

У Тернополі видається більше десятка газет, переважно тижневики, серед яких: «Вільне життя», «Місто», «Нова Тернопільська газета», «Номер один», «Свобода», «RIA+». Журнали: «Тернопіль». Із 2007 року в Тернополі видається всеукраїнський журнал «Своя музика». Свого часу в Тернополі також видавався журнал «Перехід IV».

Працюють обласна державна телерадіокомпанія (телеканал «ТТБ», радіо «Лад» (71,03 MHz), проводове радіо «Говорить Тернопіль»), дві комерційні телестудії («TV-4» та «ІНТБ»), а також дві комерційні радіостанції («УХ-радіо» і «Радіо Такт»).

У мережі Інтернет мовлять місцеві онлайн-радіостанції, ведуться відеотрансляції засідань міської та обласної рад, передають зображення вуличні веб-камери, регулярно оновлюється стрічка новин інтернет-видань.

Архітектура

Пам'ятники Тернополя

У Тернополі встановлено 20 пам'ятників та пам'ятних знаків^{[джерело?]}. Більшість розташовані у центральній частині міста: Степанові Бандері, Герою матросу, «Випадкова зустріч», Івану Горбачевському, Данилу Галицькому, Йосипу Сліпому, Ярославу Стецьку, Івану Франку, Андрею Шептицькому і Тарасу Шевченку.

Окрім того, щонайменше 5 пам'ятників не збереглося до нашого часу^{[джерело?]}.

Вулиці Тернополя

• 
  Вулиця Валова — одна з найстаріших вулиць міста
• 
  Новобудови вулиці Білецької
• Вулиця Омеляна Польового
  Вулиця Омеляна Польового
• Фрагмент дворику будинку «TSL» на вулиці Качали
  Фрагмент дворику будинку «TSL» на вулиці Качали
• 
  Вид на вулицю гетьмана Сагайдачного (3 мая) з бульвару Тараса Шевченка
• 
  Вулиця князя Острозького у Тернополі: відрізок навпроти автобусної станції
• 
  Бульвар Тараса Шевченка. Зима
• 
  Проспект Степана Бандери. Справа — міський стадіон

Архітектурні пам'ятки

Тернопільський замок

Фонтан «Каскад» (в народі його також називають «Водоспад» та «Сльози Гронського»)

Під час Другої світової війни місто було серйозно зруйноване. Більше 90% будинків не збереглося. Проте деякі цінні будівлі вдалось відбудувати.

Пам'ятки архітектури національного значення

• Палац Тернопільського замку 1540-го року
• Костьол монастиря домініканів, келії 1749—1779 рр.
• Воздвиженська церква кінця XVI століття
• Церква Різдва Христового друга половина XVI століття

Пам'ятки архітектури місцевого значення

• Пансіонат сестер Йозефіток із ліцеєм (нині обласна прокуратура),
• Офіцерське казино (нині міська рада),
• Вілла А. Грабовського (нині обласна універсальна бібліотека),
• Залізничний вокзал,
• Міський шпиталь (нині ЗОШ № 5),
• Австро-Угорський банк (нині Національний банк),
• Готель «Подільський» (колишній готель «Україна»),
• Реальна гімназія (нині українська гімназія ім. І. Франка),
• «Міщанське братство» (нині філармонія),
• Товариство народних шкіл (нині адміністративний будинок),
• Друга польська гімназія (нині ЗОШ № 4),
• Міська ощадна каса (нині Ощадбанк),
• Промислова школа (нині супермаркет).

Фонтани у Тернополі

У Тернополі є близько 20 фонтанів, більшість з яких є діючі і несуть важливу архітектурну та розважальну роль. Більшість із них на замкненому циклі, обладнані підсвіткою і працюють щодня, починаючи з Великодня, закінчуючи святом Покрови. У дощову та вітряну погоду не працюють. За гарне композиційне поєднання вулиць і фонтанів Тернопіль часом називають «містом фонтанів».

Спорт

Емблема ФК «Нива»

Емблема ФК «Тернопіль»

Чемпіонат Європи з водно-моторного спорту, 27 серпня 2011

У місті виступає кілька професіональних команд.

Волейбольна команда «Галичанка Тернопіль» - жіноча команда Тернопільського національного економічного університету є чемпіоном української Суперліги 2010 року. Також срібний призер (2006), бронзовий призер (2000, 2001), володар Кубка України (1994, 2004). Команда брала участь у Кубку CEV (2000—01, 2001—02), Кубку ТОП команд (2006—07).

В Тернополі є дві професійні футбольні команди «Нива» та «ФК Тернопіль». «Нива» являється постійним учасником чемпіонату України з футболу і на даний момент виступає в другій лізі. ФК «Тернопіль» повернувся в професійний чемпіонат лише в 2012 р., де останній раз виступав ще у сезонах 2001/02

Гандбольна команда «ЕкономУніверситет-Енерго» є твердим середнячком української суперліги.

Баскетбольна команда БК «Тернопіль» виступає у вищій лізі.

27 та 28 серпня 2011 року в Тернополі відбувся Чемпіонат Європи з водно-моторного спорту, а 25 та 26 серпня 2012-го — Чемпіонат світу у класах JT-250 та F-500. Крім того, днем раніше — 24 серпня — відбувся перший в історії Чемпіонат України з аквабайку.

У Тернополі діють численні спортивні клуби, зокрема легкоатлетичний спортивний клуб «Кенгуру», спортивно-екологічний клуб «Каскад», громадсько-спортивний клуб та команда з вільної боротьби «Галицькі леви-Спорт», спортивно-туристичний клуб «Кристал», гірськолижний клуб «Екстрім» та інші.

Рекреація

Набережна у парку ім. Т. Шевченка

«Козацький острів» у гідропарку «Топільче»

Парки культури та відпочинку

• Гідропарк «Топільче»
• Парк ім Т. Г. Шевченка
• Парк національного відродження
• Парк Вознесіння

Фонтан «Олімпіада» у Парку національного відродження

Ландшафтні парки

• Парк «Загребелля»

Меморіальні парки

• Парк Слави

Промисловість

• ВАТ "Ватра"

  ТОВ "Шредер"

  ВАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон"

  ПАТ "Техінмаш"

  ВАТ "Тернопільська фармацевтична фабрика"

  КБ "Промінь"

  ТОВ "САЮЗ"

  Фабрика меблів "НОВА"

  ВП "Пасажирське вагонне депо Тернопіль"

  ВП "Локомотивне депо Тернопіль"

  ТОВ "СЕ Борднетце-Україна"

• Харчова промисловість

  "МРІЯ агрохолдінг"

  ВАТ "ТерА", кондитерська фабрика

  ПрАТ "Тернопільський молокозавод", ТМ МОЛОКІЯ

  Тернопільська пивоварня "ОПІЛЛЯ"

  Тернопільський завод безалкогольних напоїв

• Легка промисловість

  ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно"

  ТОВ ТД "Теркурій", виробник панчішно-шкарпеткових виробів

  ВАТ "Тернопільська швейна фабрика "Галія"

  ВАТ "Вінітекс", завод штучних шкір

• Будівництво

  ТОВ "Тернопільбуд"

  ТОВ "Добробуд"

  Будівельна компанія "Креатор-Буд"

  ПАТ "Тернобуддеталь"

  ЗАТ "Тернопільський завод залізобетонних конструкцій"

  ТОВ "ЕлДом", виробник вікон і дверей

У Тернополі до останнього часу працював потужний комбайновий завод, який виробляв бурякозбиральні комбайни та комплекси.

Інфраструктура

Торговий центр «Орнава» всередині

У Тернополі зареєстровано 102 акціонерних товариства (ПАТ — 57, ПрАТ — 45)

У Тернополі діє:

• понад 20 готелів,
• близько 20 продуктових супермаркетів,
• понад 10 супермаркетів побутової та цифрової техніки,
• близько 30 ринків (продовольчих, непродовольчих, змішаних),
• близько 20 торгових центрів,
• 3 продуктові гуртовні,
• 3 будівельні супермаркети,
• 7 розважальних центрів,
• 6 нічних клубів,
• 3 місця розваг на воді (2 пляжі та 1 аквапарк),
• 3 кінотеатри (один із них — 4-зальний),
• 2 театри,
• 6 концертних залів (філармонія та будинки культури),
• 5 музеїв (не враховуючи при навчальних та інших закладах).

Транспорт

В Тернополі наявні автомобільний (автобуси, таксі, маршрутні таксі), електричний (тролейбуси), залізничний (електрички, дизельні поїзди), повітряний (літаки, гелікоптери) та водний транспорти (теплоходи, яхта, вітрильник).

Тролейбуси

Один із нових тернопільських тролейбусів, вироблених львівським заводом «ЛАЗ»

Перший тернопільський тролейбус вийшов на лінію 25 грудня 1975 року. До 2003 року у місті діяло 15 тролейбусних маршрутів. Станом на вересень 2012 року в Тернополі діє 9 тролейбусних маршрутів (з них 2 — у «години-пік»). Тернопіль обслуговують в середньому 50 тролейбусів. У місті використовуються тролейбуси таких виробників як Škoda, ЮМЗ та ЛАЗ.

Автомобільний транспорт

Файл:Автобусна Тернополя-Вигляд з вулиці Живова.jpg

Вигляд на головний автобусний вокзал Тернополя з вулиці Живова

Нині діючий автовокзал у Тернополі відкрито у 1971 році. Він нале­жить до І класу. До послуг пасажирів — кімната матері та дитини, пошта, перукарня, кафе, аптечний і газетний кіоски, квиткові каси, довідкове бюро, телефони-автомати, камери зберігання.

Автовокзал забезпечує автобусне сполучення з райцентрами та іншими населеними пунктами області, з окремими обласними центрами Ук­раїни і Києвом. У Тернополі є також автостанція, яка обслуговує автобусне сполученням приміські населені пункти. Всього в області — 40 автостанцій. Ни­ні з Тернополя курсують автобуси до Варшави, Вроцлава, Жешува (Польща), Праги (Чехія), Мюнхена (Німеччина), Бреста (Білорусь), Кишинева (Молдова), Москви (Росія) та інших міст ряду країн.

Залізничний транспорт

Тернопіль є важливим залізничним вузлом. З Тернополя курсують поїзди у таких основних напрямках: Львів, Хмельницький, Чортків, Ланівці, Рогатин. Тернопільський вокзал був заснований 1870 р. з тим, як було прокладено залізничну лінію Львів-Підволочиськ. З того час споруду неодноразово перебудовували.

Нині в межах Тернополя існує одна пасажирська залізнична станції: головний вокзал Тернополя, що розташований у районі між вулицями Богдана Хмельницького, Вояків дивізії «Галичина», Соломії Крушельницької.

Водний транспорт

Теплоходи «Герой Танцоров» та «Капітан Парій»

По Тернопільському ставу в сезон навігації курсують теплоходи «Герой Танцоров» та «Капітан Парій» (колишній ПТ-50). У теплу погоду судна сполучають центр міста з Дальнім пляжем, а у прохолодніші дні роблять круїзи без зупинок. Вартість квитка за повне коло станом на 2012 рік становить 10 гривень, в один кінець (до ресторану «Хутір» чи до Дальнього пляжу) — 5 гривень. Вартість квитка для дітей віком від 5 до 10 років — 50% від повної вартості. Для дітей до 5-річного віку проїзд безкоштовний.

Окрім теплоходів, на озері можна побачити яхту з бортовим номером ТП-88-К. Вона швартується на пристані, що в парку ім. Т. Г. Шевченка, навпроти дитячого майданчика. Її також можна замовити для прогулянки. Вартість оренди на півгодини становить 90 гривень.

Також на озері є рятувальний глісер на повітряній подушці — МАРС-700, який належить обласному управлінню МНС.

Авіатранспорт

Після зведення у дію у травні 1985 року нової злітно-посадочної смуги був введений в експлуатацію Тернопільський аеропорт. Має статус «міжнародного». Приймає лише чартерні рейси. Кілька років тому двічі на тиждень були рейси до Стамбула (Туреччина), а у 2010 році тривалий час діяв спеціальний рейс «Тернопіль-Київ», що згодом відмінили через нерентабельність. У планах міської та обласної влади — відновлення регулярних авіарейсів.

Проблеми транспорту

Однією з головних проблем Тернополя залишається невідповідна пропускна здатність доріг (ширина) до інтенсивності руху автомобільного транспорту. Найзавантаженішими вулицями міста залишаються Богдана Хмельницького, Руська, Живова, Збаразька та інші. Цю проблему вдалося частково вирішити із прокладенням нової тролейбусної лінії — по вулиці Вояків дивізії «Галичина», що частково розвантажило тролейбусний рух на вулиці Богдана Хмельницького. Однак у серпні 2009 року через поганий стан дорожнього покриття вулиці Вояків дивізії «Галичина», а також через незручність ходити по надземному пішохідному мосту до зупинки, яка там розташована, тролейбусний маршрут № 8 тимчасово повернули назад на вулицю Богдана Хмельницького. Після того, як вулицю Вояків дивізії «Галичина» приведуть до ладу, там обіцяють організувати односторонній рух — в напрямку від вул. Бродівської до проспекту Степана Бандери. У протилежному напрямку автотранспорт рухатиметься вулицею Богдана Хмельницького, яку також зроблять односторонньою.

Протягом 2009 року в Тернополі на ряді центральних вулицях ввели односторонній рух: Шашкевича (вниз до вул. Живова), Паращука (вгору до вул. Руська), Листопадовій (вгору до Майдану Волі), Франка (від вул. Качали до Головпоштампу), частину вул. Чорновола (від Головпоштампу до залізничного вокзалу). Це у значній мірі розвантажило центр міста.

Органи управління

Тернопільська обласна державна адміністрація. Вигляд з Парку імені Тараса Шеченка

Державна податкова адміністрація в Тернопільській області

• Тернопільська обласна державна адміністрація
• Тернопільська обласна рада
• Тернопільська міська рада

Персоналії

Соломія Крушельницька — відома українська співачка, провела дитинство у селі Біла, що на околицях Тернополя

Уродженці

• Адамик Вікторія Віталіївна — український економіст
• Арутюнян Олена Євгенівна
• Бабенков Геннадій Дмитрович
• Банадига Наталія Василівна
• Бакалюк Олег Йосипович
• Барвінський Василь
• Безкоровайний Василь Васильович - композитор
• Білецька Марія
• Дністровий Анатолій  — український письменник
• Дністрянський Станіслав Северинович
• Крохмалюк Роман (1906-1990) – журналіст, військовий і громадський діяч. Інженер. Співробітник „Енциклопедії українознавства”, дійсний член НТШ.
• Лука з Тернополя — перекладач Біблії
• Новицький Степан Михайлович — військовий референт Крайової Екзекутиви ОУН ЗУЗ, шеф військового штабу крайового проводу ОУН ЗУЗ, військовий інспектор крайового штабу УПА-Захід
• Опільський Юліан
• Пашкевич Олександр Вікторович — референт розвідки КЕ ОУН ЗУЗ протягом 1933–1934.
• Й. Перль — просвітитель і теолог
• Січинський Денис
• Стецько Ярослав Семенович — голова уряду Українського Державного Правління, 3-й голова ОУНР

• Теодоріз Т. — співак і хормейстер,
• І. Заруцький — козацький полковник
• М. Пінскер — археолог
• науковці Л.-Л. Дмоховський, С. Дністрянський, К. Айдукевич, К. Міхаловський,
• педагог М. Біленька,
• композитори Б. Сарамаґа,
• письменники С. Горак, Б. Демків, М. Іванців, В. Кухалашвілі, І. Маленький, Я. Цурковський,
• військові діячі С. Спрінґвальд, брати Кольберґи,
• митці Т. Вацик, А. Гловіньський, С. Дністрянська, Й. Костіновіч, Діонізій Шолдра,
• актори Т. Демчук, С. Стадникова,
• громадсько-політичні діячі В. і М. Болюхи, Я. Джоджик, К. Ґутковський, Б. та В. Загайкевичі, Богдан Левків, Ю. Лопатинський, К. Пужак, Ю. Тима, М. Чубатий,
• митрополит Е. Базяк,
• громадські діячі в діаспорі О. Бачинська, Н. Білецька,
• філолог Станіслав Здзярський,
• журналіст В. Сушкевич,
• спортсмени О. Бірюков, О. Волинець, В. Пласконіс та ін.

Видатні діячі

• Ян Амор Тарновський
• Соломія Крушельницька
• Володимир Гнатюк
• Лесь Курбас
• Володимир Лучаківський
• Іван Гавдида
• Ігор Герета
• Петро Касінчук
• Богдан Лепкий
• Омелян Польовий
• Іван Горбачевський
• Іван Пулюй
• Йосип Сліпий
• Віктор Ющенко
• Бучинський Вінцент

У січні 1944 у місті перебував Іван Багряний. Тут він написав поему «Гуляй-Поле». Дружина Багряного Галина Тригуб була родом із Тернопільщини.

Відвідували місто

У Тернополі побували:

• Патріархи Єремія Константинопольський І і Мстислав (Скрипник),
• письменник К. Ставровецький (Транквіліон),
• посли і мандрівники У. фон Вердум, Е. Ляссота, Ю. Юст,
• цісар І. Франц-Йосиф І, Карл І,
• кардинал Йосип Сембратович,
• письменники В. Будзиновський, Пантелеймон Куліш, Д. Рід, Олесь Гончар, Богдан Лепкий, Лесь Мартович, Дмитро Павличко, Максим Рильський, Генрик Сенкевич, Василь Стефаник, Павло Тичина, Іван Франко,
• композитор Микола Лисенко,
• співаки Д. Гнатюк, Соломія Крушельницька, М. Менцинський, О. Петрусенко, Б. Руденко, Л. Русланова, А. Солов'яненко,
• диригенти А. Авдієвський, C. Турчак,
• митрополит Андрей Шептицький,
• політики В. Гомулка, І. Дашинський, Д. Донцов, О. Керенський, міністр закордонних справ Бельгії (1917) Еміль Вандервальде
• кайзер Вільгельм II,
• в 1916 р. в госпіталі Тернополя лікувався після контузії майбутній чемпіон світу з шахів Олександр Алехін. Тут його відвідували місцеві шахісти і він провів кілька партій з гри «вспіпу». В Тернополі була зіграна знаменита партія «Фельдта»
• військово-політичні і громадські діячі Г. Жуков, Симон Петлюра, Юзеф Пілсудський, М. Плав'юк, С. Тимошенко, Ю. Тютюнник, М. Хрущов, П. Шелест,
• Президенти України Л. Кравчук, Л. Кучма, В. Ющенко.

У Тернополі помер і похований генерал УНР Євген Мєшковський.

З Габзбургів на Тернопільщині побували: 1823 — Франц І — звелів спорудити новий будинок г-зії; 1833 — ерцгер­цог (принц) Фердинанд д'Есте Габсбург — подарував колекцію монет і виділив кошти на утримання г-зії; 1851 — цісар Франц Йосиф І; в липні 1887 — кронпринц, спад­коємець престолу Рудольф Габсбург — з нагоди чого тут була організов. етногр. виставка; в серпні 1917 — цісар Карл І — у Тернополі та ін. містах, після відступу з краю рос. військ; 1917-­19 — архікнязь Вільгельм Г.-Лотрінген, котрий в укр. історії відомий як Василь Вишиваний.

Письменник Юрій Андрухович у червні 2008 побував у м. Тернопіль: у арт-клубі «Коза» декламував власні вірші, новий прозовий твір «Альберт, найвища форма страти» — про події у середньовічному Львові, у вересні виступав у кінотеатрі «Перемога» з музичним гуртом «Karbido».

Іван Франко в Тернополі

Тут він зупинявся при не­одноразових поїздках у с. Вікно. У червні 1887 року, як кореспондент га­зети «Кур'єр Львовскі» Іван Франко відвідує українську краєву етногра­фічну виставку. Тут він побував також у 1897—1898 pp. з нагоди перед­виборних зборів. Адже в травні 1898 року Іван Франко останній раз вису­нув свою кандидатуру на додаткових виборах до австрійського парламенту на виборчому округу Тернопіль — Збараж — Скалат. У 1902 році пись­менник зустрічався з тернопільськими гімназистами. А в 1911 громадсь­кість Тернополя вітає його на площі біля залізничного вокзалу. Разом із сином Андрієм він приїхав читати свою поему «Мойсей». Хворого і па­ралізованого письменника учні гімназії на руках перенесли через площу до підводи. В приміщенні Міщанського братства (тепер філармонія) І. Я. Франко читав «Мойсея». Неодноразово він зупинявся в готелі «Подільсь­кий» (тепер «Україна»), Навесні 1911 року в цьому готелі письменник вечеряв разом з вчителями міста. 1911 рік був останнім роком перебуван­ня Каменяра в Тернополі.

Голови міста

Бургомістри Тернополя

• 1816—1826 — М. Князьолуцький;
• 1827—1844 — Я. Марцінкевич;
• 1844—1849 — А. Дзямський;
• 1850—1853 — С. Джемалик;
• 1854 — урядування комісара;
• 1855—1868 — Володимир Мандль;
• 1868—1872 — Р. Шмідт;
• 1872—1886 — Л. Козьмінський;
• 1886—1894 — урядування комісара;
• 1894—1896 — Ф. Погорецький;
• 1896—1903 — Володимир Лучаківський;
• 1903—1909 — Людвік Пунчерт;
• 1909—1910 — С. Мандль;
• 1910—1913 — урядування комісара;
• 1913—1915 — Е. Міхаловський;
• 1917—1918 — С. Мандль;
• 1920—1929 — урядування комісара;
• 1930—1934 — В. Ленкевич;
• 1934—1939 — С. Відацький.

У період ЗУНР міську владу в Тернополі очолював комісар Семен Сидоряк.

Міські голови Тернополя («мери»)

• Надал Сергій Віталійович (від 2010)
• Заставний Роман Йосипович (2006 — 2010)
• Левків Богдан Євгенович (2002 — 2006)
• Кучеренко Анатолій Іванович (1998 — 2002)
• Негода В'ячеслав Андронович (1990 — 1998)

Тернопіль у культурі та мистецтві

Література

У творі Івана Франка «Свинська конституція» є частковий опис Тернополя.

Банди Тернополя в останні роки СРСР — основна тема роману Анатолія Дністрового «Пацики».

Живопис

У сучасних тернопільських художників є низка картин, присвячена пам'яткам Тернополя, зокрема, Катедральному собору, вулиці Сагайдачного, Тернопільському замку, Надставній церкві тощо.

Кіно

У Тернополі знімався художній фільм «Іван та кобила» (1992), в окремих епізодах чітко видно Тернопільський став, мікрорайон «Дружба», вулиці Валова, Сагайдачного та Юліана Опільського.

У радянський період зняли ряд документальних фільмів про Тернопіль і Тернопільщину. Це, зокрема, «Сражение за Тарнополь» (1944), «Радянська Тернопільщина» (1978), «Земле моя — Тернопільщина» (1983).

Естрадна музика

Гурт «Брати Гадюкіни» — пісня «Файне місто Тернопіль». Гурт мандрівних дяків «Вертеп» — пісня «Тернопіль».

Міжнародне співробітництво

Міста-побратими

Місто	Країна	Дата угоди
Слівен	Болгарія	2002
Йонкерс	США	1991
Хожув	Польща	2007
Батумі	Грузія	2011
Тирасполь	Придністров'я	2011

Міста-партнери

Місто	Країна	Дата угоди
Шумен	Болгарія	2010
Ельблонг	Польща	1992
Тарнув	Польща	2004
Радом	Польща	2005
Вільянді	Естонія	2004
Пенза	Росія	2010
Новотомишлянський повіт	Польща	2011

Див. також

• Тернопільський став
• Єзуїтський костел у Тернополі
• Герб Тернополя
• Ян Тарновський
• Нива (Тернопіль)
• Підземелля Тернополя
• Фонтани Тернополя
• Єврейське населення Тернополя
• Засоби масової інформації у Тернополі

Посилання

• Тернопільська міська рада
• Тернопільська обласна державна адміністрація
• Тернопільська обласна рада
• Вірші та пісні, легенди про Тернопіль
• Фотогалерея Тернопільського озера
• Управління у справах сім'ї, молоді та спорту ТОДА
• Тернополь // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
• Тернопільский форум
• Тернопіль - форум нашого міста
• Тернопільский довідник (квартирні телефони і організації)

Література

• о. П. Білинський «Місто Тернопіль та єго околиця» (1894),
• збірники «Шляхами Золотого Поділля» (1960, 1970, 1983),
• путівники і нариси «Тернопіль» (1962, 1964, 1966, 1975, 1979),
• Б. Остап'юк «Давній Тернопіль» (1984),
• фотоальбоми «Тернопіль» (1986, 1996, 2005),
• фотопутівники І. Дуди і Б. Мельничука «Тернопіль. Що? Де? Як?» (1989), «Земля Тернопільська» (2003),
• дослідження Любомири Бойцун «Тернопіль у плині літ» (2003),
• польськомовні монографії Т. Кунзека (1928, 1932, 1935),
• Ч. Бліхарський «Тернопіль, затриманий в кадрі пам'яті» (1992),
• «Тернопіль у 1809—1945 роках» (1993),
• «Тернополяни на старому батьківському шляху» (1994),
• «Тернопільські збірки» (4 т., 1994—1997).
• Театральна Тернопільщина. Бібліографічний покажчик // Уклад.: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001
• Незалежний культурологічний часопис «Ї» число 63 / 2010 ТЕРНОПІЛЬ TARNOPOL TERNOPOL