Міщанство: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:14. Ukr mischanyn.jpg|thumb|Український міщанин, 1786 (з літопису [[Рігельман Олександр Іванович|О.Рігельмана]], 1847)]] |
[[Файл:14. Ukr mischanyn.jpg|thumb|Український міщанин, 1786 (з літопису [[Рігельман Олександр Іванович|О.Рігельмана]], 1847)]] |
||
'''Міща́нство''' (від {{lang-pl|Mieszczaństwo}} — мешканці міста) — [[Стан суспільний|суспільний стан]] в словянських країнах Східної Європи за доби [[Середньовіччя]] та [[Нова історія|Нового часу]], до якого належало населення [[місто|міст]] і містечок. Такий |
'''Міща́нство''' (від {{lang-pl|Mieszczaństwo}} — мешканці міста) — [[Стан суспільний|суспільний стан]] в словянських країнах Східної Європи за доби [[Середньовіччя]] та [[Нова історія|Нового часу]], до якого належало населення [[місто|міст]] і містечок. Такий самий суспільний стан як і [[буржуазія]] в [[французька мова|франкомовних]] країнах або [[бюргерство]] в [[німецька мова|німецькомовних]] країнах Центральної та [[Західна Європа|Західної Європи]]. |
||
Починаючи з Середньовіччя, міщанство мало права самоврядування - згідно з нормами [[Магдебурзьке право|Магдебурзького права]], Бранденбургського права, Любецького права, Кульмського права та інших правових ситем. За ними громадяни міст — міщани звільнялись від залежності, суду феодалів (шляхти), підлягаючи лише [[Магістрат|магістрату]] міста і суду війта. Це робило міщан вільними людьми, які самі обирали своє місце проживання, зайняття. На теренах [[Україна|України]] міщани з'явились з середини 14 ст. з наданням галицькими князями, польськими королями містам магдебургії. Стан спадкувався за народженням. Для повноцінного користування правами міщанина необхідно було набути громадянство міста, для чого необхідно було володіти у даному поселенні визначеним нерухомим майном. Історично та соціально — це той же самий [[суспільний прошарок]], що у франзузькому суспільстві та мові позначається слово [[буржуазія]], а в німецькому — [[бюргерство]]; часто з уто́чненням — «дрібна́ буржуазія», «дрібне́ бюргерство». |
Починаючи з Середньовіччя, міщанство мало права самоврядування - згідно з нормами [[Магдебурзьке право|Магдебурзького права]], Бранденбургського права, Любецького права, Кульмського права та інших правових ситем. За ними громадяни міст — міщани звільнялись від залежності, суду феодалів (шляхти), підлягаючи лише [[Магістрат|магістрату]] міста і суду війта. Це робило міщан вільними людьми, які самі обирали своє місце проживання, зайняття. На теренах [[Україна|України]] міщани з'явились з середини 14 ст. з наданням галицькими князями, польськими королями містам магдебургії. Стан спадкувався за народженням. Для повноцінного користування правами міщанина необхідно було набути громадянство міста, для чого необхідно було володіти у даному поселенні визначеним нерухомим майном. Історично та соціально — це той же самий [[суспільний прошарок]], що у франзузькому суспільстві та мові позначається слово [[буржуазія]], а в німецькому — [[бюргерство]]; часто з уто́чненням — «дрібна́ буржуазія», «дрібне́ бюргерство». |
||
Версія за 21:49, 10 червня 2013
Міща́нство (від пол. Mieszczaństwo — мешканці міста) — суспільний стан в словянських країнах Східної Європи за доби Середньовіччя та Нового часу, до якого належало населення міст і містечок. Такий самий суспільний стан як і буржуазія в франкомовних країнах або бюргерство в німецькомовних країнах Центральної та Західної Європи.
Починаючи з Середньовіччя, міщанство мало права самоврядування - згідно з нормами Магдебурзького права, Бранденбургського права, Любецького права, Кульмського права та інших правових ситем. За ними громадяни міст — міщани звільнялись від залежності, суду феодалів (шляхти), підлягаючи лише магістрату міста і суду війта. Це робило міщан вільними людьми, які самі обирали своє місце проживання, зайняття. На теренах України міщани з'явились з середини 14 ст. з наданням галицькими князями, польськими королями містам магдебургії. Стан спадкувався за народженням. Для повноцінного користування правами міщанина необхідно було набути громадянство міста, для чого необхідно було володіти у даному поселенні визначеним нерухомим майном. Історично та соціально — це той же самий суспільний прошарок, що у франзузькому суспільстві та мові позначається слово буржуазія, а в німецькому — бюргерство; часто з уто́чненням — «дрібна́ буржуазія», «дрібне́ бюргерство».
Основні сфери занять міщан були ремесла, промисли, торгівля.
Міщанство визначалося суспільно-політичною активністю, внесло помітний вклад в національну українську культуру. З міщанства походить такий соціальний прошарок як інтелігенція.
В європейських країнах міщанство зазвичай походило з селянства і з часу своєї появи в різній мірі протистояло або знаходилось під тиском таких феодальних класів як дворянство та аристократія, лицарство та клір. В Росії, як в часи імперії, де панівним класом та головним культуртрегером було дворянство, так і пізніше - в радянську добу, за часу панування диктатури пролетаріату та ідеології безкласового суспільства - міщанство як клас або прошарок в процесі своєї соціальної генези так і набув правового суверенітету та економічної незалежності та сили, а саме поняття «міщанство» в літературі вживалося і досі часто вживається з негативною конотацією.
Література
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.