Давид д'Анже: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Lorry (обговорення | внесок)
85 550 редагувань
вікіфікація
Lorry (обговорення | внесок)
85 550 редагувань
вікіфікація
Рядок 31: Рядок 31:
== Життєпис ==
== Життєпис ==


Народився в місті Анже(р). Батько, колишній [[солдат]], був провінційним різьбярем-[[скульптор]]ом та майстром-декоратором. Перші художні навички юнак отримав у батька в майстерні та в Центральній школі міста Анже, де його вчителем був Жан-Жак Делюссе. Бажання податися в Париж на навчання викликало спротив батька. Юнак відповів спробою самогубства. Родина поступилася вимогам юнака, батько та сестри зібрали сорок п'ять франків на дорогу. До родинної суми вчитель Жан-Жак Делюссе додав власні п'ятдесят франків...
⚫
== Вороже ставленнв в Британії ==

== Майстерня художника Ж.-Л. Давіда і зміна прізвища ==

Митець-початківець [[1808]] року працював помічником скульпторів-декораторів, що працювали над декором триумфальної арки Каруззель та над фризами в палаці Лувр, котрий тоді перетворили на музей трофейних захоплень Наполеона Бонапарта. За власні твори [[1809]] року він отримав медаль В Академії мистецтв.

На здібного митця-початківця звернув увагу художник [[Жак-Луї Давід]], що сприяло переходу в його майстерню для удосконалення [[Малюнок|малюнку]]. Саме через збіг прізвищ П'єр Жан Давид обрав новий псевдонім - Давид д'Анже, під яким і увійшов в історію мистецтв. Успіхи митця-початківця були помічені і на його батьківщині, муніципалітет міста Анже надав йому [[Стипендія|стипендію]] у 600 франків.

Малий за віком, він не брав участі в революційних подіях [[1789]]-[[1793]] рр., але зберіг республіканські політичні уподобання.

Після поразки Наполеона І та його заслання на дальній острів — у Франції відродили [[Монархія|монархію]].

== Стажування в Італії ==
[[1810]] р. він виборов другу премію зі скульптури в Академії, а [[1811]] р. — першу, котра надала йому право стажування в Римі (Римська премія). Він відбув в Рим, де вивчав твори італійських скульпторів доби [[відродження]] та [[бароко]]. Серед його художніх авторитетів того часу - [[Мікеланджело Буонарроті]] та [[Рафаель Санті]]. Італійський період майстра тривав п'ять років. Повертатися у Францію, де відновили монархію, скульптор не побажав.

⚫
== Вороже ставлення в Британії ==

Скульптор перебрався в [[Лондон]]. Серед знайомих цього періоду - був і британський скульптор [[Джон Флаксман]]. В Лондоні працював на спорудженні меморіальної скульпури герцога Веллінгтона.

На Давида д'Анже перенесли негативне ставлення як до учня і майже родича Жака-Луї Давіда, котрий голосував за страту французького короля та був покараний висилкою з країни.

Перебування в нібито ліберальній Британії стало для Давида д'Анже проблематичним і він покинув країну 1818 року і повернувся в Париж.


== Вимушені мандри по-за Францією ==
== Вимушені мандри по-за Францією ==

Деякий час скульптор працював окрім Британії в Німеччині у [[1827]]-[[1829]] рр. Він багато працював як скульптор-портретист і як [[медальєр]]. До 20 століття збережено більш ніж п'ять сотен медалей його роботи. Якщо в [[погруддя]]х він дотримувався стилістики пізнього [[класицизм]]у, образи в медальєрному мистецтві не позбавлені рис [[романтизм]]у.

== Життя і творчість у Франції ==

Скульптор отримав визнання і в Парижі. Спроби приручити митця зробив і монархічний уряд Франції. Давид д'Анже отримав замову на монумент принцу-полководцю Конде для двору в палаці [[Версаль]]. Вінбагато працював як майстер меморальної пластики і створив низку художніх надгробків. Його репутацію як талановитого скульптора зміцнив і орден Почесного легіону, котрий йому надала влада 1825 року. [[1826]] року він став членом Інституту Франції.




Рядок 39: Рядок 66:


* [[Франсуа-Рене де Шатобріан:]], [[погруддя]]
* [[Франсуа-Рене де Шатобріан:]], [[погруддя]]
* [[:Оноре де Бальзак]], [[погруддя]]
* [[Оноре де Бальзак]], [[погруддя]]
* [[Ніколо Паганіні]], [[погруддя]] і медаль
* Лафайєт, [[погруддя]]
* Лафайєт, [[погруддя]]
* Гете, [[погруддя]]
* Гете, [[погруддя]]
Рядок 53: Рядок 81:


* Рельєфи для триумфальних воріт в місті [[Марсель]], декор - [[Тріумфальна арка на площі Каррузель]], Париж.
* Рельєфи для триумфальних воріт в місті [[Марсель]], декор - [[Тріумфальна арка на площі Каррузель]], Париж.
* Пантеон в Парижі. Алегоричні скульптури для [[фронтон]]у.


== Медалі Давида д'Анже ==
== Медалі Давида д'Анже ==
Рядок 76: Рядок 105:
{{Портал|Мистецтво}}
{{Портал|Мистецтво}}
* [[Революційний класицизм]]
* [[Революційний класицизм]]
* [[Жак-Луї Давід]]
* [[Романтизм ]]
* [[Романтизм ]]
* [[Надгробок ]]
* [[Надгробок ]]
* [[ ]]
* [[Джон Флаксман]]
* [[Медальєрне мистецтво ]]
* [[Медальєрне мистецтво ]]
* [[]]


[[Категорія:Мистецтво Франції]]
[[Категорія:Мистецтво Франції]]

Версія за 17:19, 1 серпня 2013

Ця стаття в процесі редагування певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Lorry (внесок, журнали) о 17:19 UTC (5636344 хвилини тому).
Давид д'Анже (David d’Angers, Pierre Jean David D'Angers)
Pierre Jean David
Худ. Карл Христіан Фогель фон Фогельштейн. «Портрет Давида д'Анже», 1830 р
При народженні Pierre Jean David
Народження 12 травня 1788(1788-05-12)
Анже
Смерть 15 січня 1856(1856-01-15) (67 років)
  Париж
Поховання Пер-Лашез
Національність француз
Країна Франція Франція
Навчання Національна вища школа красних мистецтв і Французька академія в Римі (1815)[1]
Діяльність скульптор, політик, медальєр, ілюстратор
Напрямок романтизм і класицизм
Вчитель Philippe-Laurent Rolandd, Jean-Jacques Delussed, Жак-Луї Давід і Огюстен Пажу
Відомі учні Eugène Faured, Guillaume-Alphonse-Harang Cabassond, Pierre-Jules Cavelierd, Adolphe-Victor Geoffroy-Dechaumed, Hippolyte Maindrond, Aimé Milletd, Auguste Ottind, August Julius Streichenbergd, Didier Débutd і Карре-Беллез Альберт-Ернест
Працівник Національна вища школа красних мистецтв
Член Інститут Франції і Академія красних мистецтв Франції
Твори cardiotaph of Jacques Nicolas Gobertd, François-Joseph Lefebvre's tombd і Statue of Thomas Jeffersond
Партія Монтаньяри
У шлюбі з Émilie David d'Angersd
Діти Robert David d'Angersd
Роботи в колекції Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Колекція Фріка[2], Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Musée des Beaux-Arts d'Angersd, Кабінет медалей, Національна вища школа красних мистецтв, Карнавале, Musée de la Franc-Maçonneried, Лувр, Музей д'Орсе, Малий палац, Руанський музей образотворчого мистецтва, Museum of the French Revolutiond, Musée historique de Strasbourgd, Музей образотворчих мистецтв Нансі, Vanderbilt University Fine Arts Galleryd, Королівські музеї витончених мистецтв[3], Musée de la Vie romantiqued, Будинок-музей Бальзака, Будинок-музей Віктора Гюго, Музей витончених мистецтв Парижаd, Musée national de la Marined і Музей Ґетті
Нагороди
CMNS: Давид д'Анже у Вікісховищі


Давид д'Анже (фр. David d’Angers, справжнє ім'я П'єр Жан Давид, 12 травня, 1788, Анже — 15 січня, 1856 ) — французький скульптор і медальєр першої половини 19 ст., майстер меморіальної пластики.

Життєпис

Народився в місті Анже(р). Батько, колишній солдат, був провінційним різьбярем-скульптором та майстром-декоратором. Перші художні навички юнак отримав у батька в майстерні та в Центральній школі міста Анже, де його вчителем був Жан-Жак Делюссе. Бажання податися в Париж на навчання викликало спротив батька. Юнак відповів спробою самогубства. Родина поступилася вимогам юнака, батько та сестри зібрали сорок п'ять франків на дорогу. До родинної суми вчитель Жан-Жак Делюссе додав власні п'ятдесят франків...

Майстерня художника Ж.-Л. Давіда і зміна прізвища

Митець-початківець 1808 року працював помічником скульпторів-декораторів, що працювали над декором триумфальної арки Каруззель та над фризами в палаці Лувр, котрий тоді перетворили на музей трофейних захоплень Наполеона Бонапарта. За власні твори 1809 року він отримав медаль В Академії мистецтв.

На здібного митця-початківця звернув увагу художник Жак-Луї Давід, що сприяло переходу в його майстерню для удосконалення малюнку. Саме через збіг прізвищ П'єр Жан Давид обрав новий псевдонім - Давид д'Анже, під яким і увійшов в історію мистецтв. Успіхи митця-початківця були помічені і на його батьківщині, муніципалітет міста Анже надав йому стипендію у 600 франків.

Малий за віком, він не брав участі в революційних подіях 1789-1793 рр., але зберіг республіканські політичні уподобання.

Після поразки Наполеона І та його заслання на дальній острів — у Франції відродили монархію.

Стажування в Італії

1810 р. він виборов другу премію зі скульптури в Академії, а 1811 р. — першу, котра надала йому право стажування в Римі (Римська премія). Він відбув в Рим, де вивчав твори італійських скульпторів доби відродження та бароко. Серед його художніх авторитетів того часу - Мікеланджело Буонарроті та Рафаель Санті. Італійський період майстра тривав п'ять років. Повертатися у Францію, де відновили монархію, скульптор не побажав.

Вороже ставлення в Британії

Скульптор перебрався в Лондон. Серед знайомих цього періоду - був і британський скульптор Джон Флаксман. В Лондоні працював на спорудженні меморіальної скульпури герцога Веллінгтона.

На Давида д'Анже перенесли негативне ставлення як до учня і майже родича Жака-Луї Давіда, котрий голосував за страту французького короля та був покараний висилкою з країни.

Перебування в нібито ліберальній Британії стало для Давида д'Анже проблематичним і він покинув країну 1818 року і повернувся в Париж.

Вимушені мандри по-за Францією

Деякий час скульптор працював окрім Британії в Німеччині у 1827-1829 рр. Він багато працював як скульптор-портретист і як медальєр. До 20 століття збережено більш ніж п'ять сотен медалей його роботи. Якщо в погруддях він дотримувався стилістики пізнього класицизму, образи в медальєрному мистецтві не позбавлені рис романтизму.

Життя і творчість у Франції

Скульптор отримав визнання і в Парижі. Спроби приручити митця зробив і монархічний уряд Франції. Давид д'Анже отримав замову на монумент принцу-полководцю Конде для двору в палаці Версаль. Вінбагато працював як майстер меморальної пластики і створив низку художніх надгробків. Його репутацію як талановитого скульптора зміцнив і орден Почесного легіону, котрий йому надала влада 1825 року. 1826 року він став членом Інституту Франції.


Вирані твори

Медалі Давида д'Анже


Музей скульптора і медальєра

Готична церква абатства 13 століття Туссен, нині музей Давида д'Анже.

В місті Анже(р) були законснрвовані та накриті скляним дахом залишки старовинного готичного абатства 13 століття Туссен. Готична церква перетворена на меморіальний музей скульптора і медальєра Давида д'Анже, уродженця міста.

Джерела

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Давид д'Анже
  1. ↑ AGORHA — 2009.
  2. ↑ https://collections.frick.org/people/734/pierrejean-david-dangers/objects
  3. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/david-dangers-pierre-jean-1
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Давид_д%27Анже&oldid=13103449